Рішення

від 11.05.2022 по справі 910/18741/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2022Справа №910/18741/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест"

про стягнення 36 574,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" про стягнення 36 574,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" вказує, що на виконання своїх зобов`язань за Договорами поставки №36460496 від 02.01.2020 та №36460496 від 04.01.2021 у період з 22.04.2020 по 06.05.2020 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" товар загальною вартістю 113 582,30 грн., в той час як останнім оплачено такий товар частково - у розмірі 85 438,10 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 144,20 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" своїх грошових зобов`язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 628,84 грн. та пені у розмірі 2 801,31 грн., нарахованої за період з 07.05.2021 по 16.11.2021.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" зазначає, що понесло витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі №910/18741/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 22.11.2021 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" 23.11.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 16), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105481533682 була вручена відповідачу 25.11.2021.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 22.11.2021 є 25.11.2021 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105481533682 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/18741/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення іншим учасникам справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" повинне було подати відзив на позов у строк до 10.12.2021 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" (покупець) укладено договір поставки №36460496 (надалі - Договір від 02.01.2020), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 Договору від 02.01.2020 передбачено, що видаткові накладні підписуються сторонами з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

У пункті 2.1 Договору від 02.01.2020 зазначено, що ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку.

Пунктом 3.1 Договору від 02.01.2020 визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом 100% оплати не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 6.2 Договору від 02.01.2020 за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день порушення оплати. У випадку затримки оплати на строк більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку (п. 8.1 Договору від 02.01.2020).

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" (покупець) укладено договір поставки №36460496 (надалі - Договір від 04.01.2021), умови якого є ідентичними умовам Договору від 02.01.2020.

Тобто, фактично Договір поставки від 04.01.2021 був укладений на заміну Договору від 02.01.2020, строк дії якого був визначений до 31.12.2020.

Позивач вказує, що на виконання своїх зобов`язань за Договорами поставки №36460496 від 02.01.2020 та №36460496 від 04.01.2021 у період з 22.04.2020 по 06.05.2020 ним було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" товар загальною вартістю 113 582,30 грн., в той час як останнім оплачено такий товар частково - у розмірі 85 438,10 грн.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договорів поставки товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" у розмірі 28 144,20 грн.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем Договорів, суд прийшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договорів вбачається, що вони є рамковими договорами, тобто такими, що укладений з метою багаторазового застосування, які містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках та видаткових накладних.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" у період з 22.04.2020 по 06.05.2020 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" прийнято товар загальною вартістю 113 582,30 грн., а саме:

- за видатковою накладною №511 від 22.04.2020 на суму 7 042,60 грн.;

- за видатковою накладною №589 від 28.04.2020 на суму 6 531,70 грн.;

- за видатковою накладною №654 від 30.04.2020 на суму 6 355,40 грн.;

- за видатковою накладною №907 від 13.05.2020 на суму 5 310,50 грн.;

- за видатковою накладною №2652 від 01.07.2020 на суму 6 536,00 грн.;

- за видатковою накладною №4937 від 07.09.2020 на суму 6 493,00 грн.;

- за видатковою накладною №1-266 від 28.09.2020 на суму 5 869,50 грн.;

- за видатковою накладною №1-267 від 29.09.2020 на суму 5 744,80 грн.;

- за видатковою накладною №20096 від 21.10.2020 на суму 6 458,60 грн.;

- за видатковою накладною №21178 від 14.11.2020 на суму 5 577,10 грн.;

- за видатковою накладною №21755 від 30.11.2020 на суму 6 269,40 грн.;

- за видатковою накладною №22030 від 08.12.2020 на суму 6 364,00 грн.;

- за видатковою накладною №22202 від 09.12.2020 на суму 6 385,50 грн.;

- за видатковою накладною №22387 від 18.12.2020 на суму 6 106,00 грн.;

- за видатковою накладною №235 від 27.01.2021 на суму 6 407,00 грн.;

- за видатковою накладною №884 від 15.03.2021 на суму 5 947,20 грн.;

- за видатковою накладною №1319 від 30.03.2021 на суму 6 984,00 грн.;

- за видатковою накладною №2798 від 06.05.2021 на суму 7 200,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а відтак матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 113 582,30 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як пунктом 3.1 Договору від 02.01.2020, так і пунктом 3.1 Договору від 04.01.2021 визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом 100% оплати не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договорів поставки та наведені приписи Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" повинне було оплатити поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" за спірними видатковими накладними товар у наступні строки:

- згідно видаткової накладної №511 від 22.04.2020 до 27.04.2020 включно;

- за видатковою накладною №589 від 28.04.2020 до 04.05.2020 включно;

- за видатковою накладною №654 від 30.04.2020 до 06.05.2020 включно;

- за видатковою накладною №907 від 13.05.2020 до 18.05.2020 включно;

- за видатковою накладною №2652 від 01.07.2020 до 06.07.2020 включно;

- за видатковою накладною №4937 від 07.09.2020 до 10.09.2020 включно;

- за видатковою накладною №1-266 від 28.09.2020 до 01.10.2020 включно;

- за видатковою накладною №1-267 від 29.09.2020 до 02.10.2020 включно;

- за видатковою накладною №20096 від 21.10.2020 до 26.10.2020 включно;

- за видатковою накладною №21178 від 14.11.2020 до 18.11.2020 включно;

- за видатковою накладною №21755 від 30.11.2020 до 03.12.2020 включно;

- за видатковою накладною №22030 від 08.12.2020 до 11.12.2020 включно;

- за видатковою накладною №22202 від 09.12.2020 до 14.12.2020 включно;

- за видатковою накладною №22387 від 18.12.2020 до 23.12.2020 включно;

- за видатковою накладною №235 від 27.01.2021 до 01.02.2021 включно;

- за видатковою накладною №884 від 15.03.2021 до 18.03.2021 включно;

- за видатковою накладною №1319 від 30.03.2021 до 02.04.2021 включно;

- за видатковою накладною №2798 від 06.05.2021 до 12.05.2021 включно.

Із долучених до позовної заяви виписок по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" частково та з простроченням виконано свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, а саме: відповідачем сплачено позивачу кошти у загальному розмірі 85 438,10 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" коштів у розмірі 28 144,20 грн. (113 582,30 грн. загальної вартості поставленого товару - 85 438,10 грн. сплачених коштів) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" наявна перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" заборгованість у розмірі 28 144,20 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" своїх грошових зобов`язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 628,84 грн. та пені у розмірі 2 801,31 грн., нарахованої за період з 07.05.2021 по 16.11.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договорами строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договорів від 02.01.2020 та від 04.01.2021 визначено, що у випадку затримки оплати на строк більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Отже, здійснивши перерахунок 25% від вартості товару, оплата якого була прострочена більш як на 10 календарних днів, - 28 144,20 грн., а також керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 5 628,84 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірними договорами є правомірною.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договорів від 02.01.2020 та від 04.01.2021 передбачено, що за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день порушення оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від вартості неоплаченого товару за кожен день порушення оплати), проте не визначено строку такого нарахування, а відтак строк нарахування пені в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежується піврічним терміном.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" пені у розмірі 2 423,52 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою пені та сумою пені, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховувалась пеня на заборгованість з оплати товару за період більший ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 28 144,20 грн., пеня у розмірі 2 423,52 грн. та штраф у розмірі 5 628,84 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 257,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

14.01.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" надійшла заява про стягнення судових витрат (з доказами її направлення відповідачу), до якої долучено докази понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги на суму 12 600,00 грн., а також зазначено, що у випадку задоволення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" повинне буде оплатити адвокату додатковий гонорар у розмірі 3 657,43 грн., відшкодування якого позивач просить також покласти на відповідача.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" в межах справи №910/18741/21 здійснювалось адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012) на підставі довіреності від 26.07.2021 та договору про надання правової допомоги від 10.11.2021.

У пункті 7 договору про надання правової допомоги від 10.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" та адвокат Кобилецький Вячеслав Вікторович домовились, що гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 800,00 грн. за годину роботи.

Пунктом 8 договору про надання правової допомоги від 10.11.2021 передбачено, що гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, передбаченому цим договором. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 30.12.2021 адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем було виконані наступні роботи:

1. аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів - 2 години;

2. підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів - 3 години;

3. підготовка та подання інших процесуальних документів - 1 година.

Відповідно до вказаного звіту адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" послуги у сфері права загальною вартістю 12 600,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" було прийнято виконані адвокатом Кобилецьким В.В. роботи (послуги) за вказаним звітом без зауважень, зважаючи на повну оплату таких послуг, яка підтверджується видатковим касовим ордером від 30.12.2021.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд відзначає, що наданий позивачем звіт про виконання доручення від 30.12.2021 не підтверджує виконання адвокатом Кобилецьким В.В. робіт об`ємом 7 годин, оскільки 2 години + 3 години + 1 година складає 6 годин.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується виконання адвокатом Кобилецьким В.В. робіт обсягом у 6 годин та загальною вартістю 10 800,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій частині пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленого позивачем до відшкодування за рахунок відповідача є "гонорару успіху" (додаткового гонорару згідно п. 8 договору про надання правової допомоги від 10.11.2021) у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги, то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Натомість в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 судом було надано оцінку складності справи №910/18741/21 та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки ціна спору в частині майнової вимоги у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказують на незначну складність даної справи.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за товар, поставлений за підписаними сторонами видатковими накладними, а також нарахованих на вказану заборгованість штрафу та пені. Як вбачається із матеріалів справи документами, що регулюють взаємовідносини сторін, є укладені сторонами аналогічні договори поставки на 5 аркушів кожний, 18 видаткових накладних, виписки по банківському рахунку на 13 аркушах.

З огляду на викладене, приходить до висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (оскільки спір у даній справі є нескладним, а докази мають незначний обсяг), у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Більш того, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16 257,43 грн. не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, тобто, є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення заборгованості з оплати поставленого товару за 18 накладними підписаними сторонами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування "гонорару успіху".

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 688,44 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 126, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Техінвест" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 16; ідентифікаційний код 36460496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 2/9; ідентифікаційний код 43317636) борг у розмірі 28 144 (двадцять вісім тисяч сто сорок чотири) грн. 20 коп., пеню у розмірі 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 52 коп., штраф у розмірі 5 628 (п`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 84 грн., судовий збір у розмірі 2 246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 55 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 688 (десять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 12.05.2022.

Суддя Р.В. Бойко