Рішення

від 25.01.2022 по справі 921/690/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/690/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Ногас С.В.

Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль в особі Підгаєцького району електричних мереж, вул. Шевченка, 50А, м. Підгайці, Тернопільська область

до відповідача Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості

За участю учасників судового процесу:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: Берлізева Х.Я. представник.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

22.10.2021 Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Підгаєцького району електричних мереж звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 5752,92 грн, з яких: 5080,62 грн - основний борг, 418,39 грн - пеня, 175,10 грн інфляційні збитки, 78,81 грн - 3% річних ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.10.2021, для розгляду справи №921/690/21 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 27.10.2021 відкрито провадження у справі №921/690/21 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 25.11.2021.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 25.11.2021 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Протокольною ухвалою від 25.11.2021 судове засідання відкладено на 09.12.2021.

У судовому засіданні 09.12.2021 оголошено перерву до 20.12.2021, про що відображено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2021 судове засідання відкладено на 17.01.2022 з підстав, викладених в ній.

У судових засіданнях 17.01.2022 та 24.01.2022 оголошено перерву відповідно до 24.01.2022 та до 26.01.2022, про що відображено у відповідних протоколах судового засідання.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

У судовому засіданні 26.01.2022, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №081 від 14.04.2021 щодо несвоєчасного проведення розрахунків за надані послуги з розподілу електричної енергії.

В якості правових підстав позову позивач зазначає зокрема статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".

Просить суд позов задоволити.

Також, позивачем подано пояснення (вх. № 9966 від 07.12.2021) та додаткові пояснення (вх. № 413 від 21.01.2022).

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечує щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №9545 від 24.11.2021), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, відповідачем надіслано пояснення (вх. № 480 від 25.01.2022) та додаткові пояснення (вх. №546 від 26.01.2022).

Відповідь на відзив.

23.11.2021 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №9517), згідно якої доводи відповідача вважає безпідставними.

Фактичні обставини, встановлені судом.

14 квітня 2021 року між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго" (Оператор системи/позивач) та Тернопільською районною державною адміністрацією (Споживач/відповідач) укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 081.

Цей Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам, як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою - приєднання, що є Додатком №1 до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договору).

Предметом договору є: Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 за об"єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об"єктом споживача, який є додатком №2 до цього Договору та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи (п.2.1 Договору).

Згідно п.2.3 Договору визначено, що Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком №4 "Порядок розрахунків".

Споживач, що не є побутовим, зобов"язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць (п.3.4 Договору).

Ціна цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об"єкт (об"єкти) Споживача зазначені у Паспорті точки (точок) розподілу за об"єктом споживача (п.5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку №4 "Порядок розрахунків" (п. 5.3 Договору).

Пунктами 6.1, 6.2 Договору визначено, що Оператор системи зобов"язується здійснювати розподіл електричної енергії Споживачу, із дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, в свою чергу Споживач зобов"язується виконувати умови цього Договору.

Згідно підпункту 8 пункту 6.2 Договору, Споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені Додатком 4 "Порядок розрахунків" до цього Договору.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві приєднання (п.11.1 Договору).

14.04.2021 Споживачем підписано Заяву приєднання до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 081 (Додаток №1), в якій зазначено, що Паспорт точки розподілу за об"єктом споживача є ЕІС код точки Адмінбудинок с. Старе Місто, вул. Бережанська , 36 А 62Z7437063416334.

Також, сторонами підписано ряд додатків до Договору, в тому числі: додатки №4 "Порядок розрахунків", №4а "Використання системи онлайн розрахунків "Персональний кабінет"" (для непобутових споживачів), №6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін станом на 14.04.2021", №8 "Порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережах", №12 "Звіт про покази засобів обліку активної та реактивної електроенергії в квітні місяці 2021 року" .

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з розподілу електричної енергії №44/081 від 27.04.2021 на суму 4871,23 грн та № 44/081 від 31.05.2021 на суму 933,53 грн.

На виконання умов Договору №081 від 14.04.2021 позивач надав послуги з розподілу електричної енергії , а відповідачем отримано за період з квітня місяця по травень місяць 2021 року, зокрема у квітні місяці 2021 року в обсязі 3350 кВт, у травні місяці 2021 року в обсязі 642 кВт.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати послуг з розподілу електричної енергії у строк, визначений умовами Договору, за квітень 2021 року не виконав, за травень 2021 року виконав частково у розмірі 724,14 грн ( 28.05.2021 дата часткової оплати), а тому за травень 2021 року неоплаченою залишилася сума у розмірі 209,39 грн.

Таким чином, відповідач допустив заборгованість на суму 5080,62 грн.

Окрім того, позивач посилається на Акти технічної перевірки, пломбування /розпломбування заміни (встановлення) електролічильника та/або трансформаторів струму/напруги вище 1 кВ та введення вузла обліку в промислову експлуатацію від 14.04.2021 та від 01.07.2021 якими зафіксовано показники спожитої електричної енергії.

01.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості, яка залишена без задоволення.

Позивачем, у зв"язку з порушенням строків оплати, нараховано відповідачу, пеню у розмірі 418,39 грн.

Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 78,81 грн та інфляційних збитків у розмірі 175,10 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №081 від 14.04.2021, які регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

В силу вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 550 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( стаття 551 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 343 Господарського кодексу України зазначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу електричної енергії (двосторонній договір).

Статтею 31 Закону України " Про ринок електричної енергії" визначено, що Оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (стаття 45 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Статтею 46 Закону України встановлено, що Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, що в свою чергу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Мотивована оцінка судом .

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (п.2 Постанови № 312).

Пунктом 4 Постанови №312 передбачено, що Операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Непобутовим споживачам, приєднаним до мереж ОСР/ОСП, разом із заявою-приєднанням до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії надаються паспорти точок розподілу (передачі), оформлені відповідно до Правил.

ОСР під час укладення із споживачами договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (оформлення заяв-приєднання та паспортів точок розподілу) присвоює всім точкам розподілу електричної енергії за об`єктами існуючих споживачів ЕІС-коди за точками комерційного обліку відповідно до порядку, передбаченого Кодексом комерційного обліку, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, та інших нормативно-правових актів НКРЕКП, а також актів адміністратора комерційного обліку (п.9 Постанови №312).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) "Про видачу ВАТ "Тернопільобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" №1468 від 20.11.2018, ВАТ "Тернопільобленерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, яка набуває чинності з 01 січня 2019 року, у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Тернопільської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ВАТ "Тернопільобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством) .

Отже, позивач ВАТ "Тернопільобленерго" є оператором системи розподілу електричної енергії.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу електричної енергії (двосторонній договір).

Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (стаття 45 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (Правила).

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Відповідно до п.1.2.4 Правил Оператор системи укладає договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, зміст якого визначається оператором системи на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до цих Правил, з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж на території діяльності оператора системи.

Пунктом 1.2.15 Правил встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 2.1.1 Правил зазначено, що результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи.

Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок (п.2.1.2 Правил).

Пунктом 2.1.5 Правил, договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу/передачі.

Як визначено п.2.1.12 Правил, Договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії має містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування оператора системи та споживача, паспорт точки розподілу/передачі; 2) місце і дату укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії; 3) режими розподілу/передачі (у тому числі режим роботи електроустановки непобутового або колективного побутового споживача, величини приєднаної та дозволеної потужності об`єкта споживача із розділом за площадками вимірювання), порядок контролю показників якості електричної енергії та якості електропостачання; 4) порядок розрахунків, включаючи умови їх призупинення та поновлення; 5) відповідальність сторін за невиконання умов договору, підстави і порядок її застосування; 6) строк дії договору; 7) умови та порядок внесення змін до договору та його розірвання; 8) місцезнаходження, банківські реквізити сторін; 9) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті електричної енергії та потужності в енергосистемі; 10) перелік випадків, коли розподіл (передача) електричної енергії може бути обмежений споживачу, та порядок обмеження.

Пунктом 2.1.13 Правил, зазначено, невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу/передачі, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою відповідно до пунктів 12.8 та 12.9 додатка 3 до цих Правил.

В силу частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

14.04.2021 Тернопільська районна державна адміністрація звернулася до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" із заявою-приєднанням до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Отже, відповідач керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312, приєднався до умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії .

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналогічне положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, 14 квітня 2021 року між Відкритим акіонерним товариством "Тернопільобленерго" (Оператор системи/позивач) та Тернопільською районною державною адміністрацією (Споживач/відповідач) укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 081.

Цей Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам, як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою - приєднання, що є Додатком №1 до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договору).

Предметом договору є Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 за об"єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об"єктом споживача, який є додатком №2 до цього Договору та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи (п.2.1 Договору).

Так, 14.04.2021 Споживачем підписано Заяву приєднання до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 081 (Додаток №1).

Також, між сторонами підписано Додаток №2 " Паспорт точки розподілу електричної енергії", який містить інформацію, зокрема енергетичний ідентифікаційний код точки обліку точки розподілу 62Z7437063416334, назва об"єкту адмінбудинок, адреса об"єкту: с. Старе Місто, вул. Бережанська, 36 А.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідач уклав публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання заявки-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Так, укладений між сторонами у справі договір, за яким позивач здійснює розподіл електричної енергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 46 Закону України встановлено, що Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, що в свою чергу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.

Згідно п. 1.2.6 Правил, Оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору визначено, що Оператор системи зобов"язується здійснювати розподіл електричної енергії Споживачу, із дотриманням показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, в свою чергу Споживач зобов"язується виконувати умови цього Договору.

На виконання умов Договору №081 від 14.04.2021 позивач надав послуги з розподілу електричної енергії , а відповідачем отримано за період з квітня місяця по травень місяць 2021 року, зокрема у квітні місяці 2021 року в обсязі 3350 кВт, у травні місяці 2021 року в обсязі 642 кВт.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціна цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об"єкт (об"єкти) Споживача зазначені у Паспорті точки (точок) розподілу за об"єктом споживача.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку №4 "Порядок розрахунків" (п. 5.3 Договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з розподілу електричної енергії №44/081 від 27.04.2021 на суму 4871,23 грн та № 44/081 від 31.05.2021 на суму 933,53 грн.

Пунктом 5.1.1 Правил визначено, що Оператор системи має право отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п.5.5.5 Правил).

Згідно п.2.3 Договору визначено, що Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком №4 "Порядок розрахунків".

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

Згідно підпункту 8 пункту 6.2 Договору, Споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені Додатком 4 "Порядок розрахунків" до цього Договору.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору, Споживач зобов"язується своєчасно сплачувати вартість послуг з розподілу електричної енергії об"єкт (об"єкти) Споживача на умовах, вказаних в Договорі і цьому додатку. Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (календарний місяць). Фактичний обсяг розподіленої та спожитої електричної енергії за розрахунковий період визначається відповідно до ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку та п.3 Договору.

Остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії, плата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі рахунків, наданих Оператором системи . Рахунок оплачується Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання (п. 8 Додатку № 4 до Договору).

Згідно з п. 11 Додатку № 4 до Договору оплата, яка надходить від Споживача за послуги з розподілу електричної енергії в першу чергу зараховуються в оплату поточних зобов"язань.

Розділом 4 Правил визначено порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії.

Пунктом 4.1. Правил зазначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (п.4.2 Правил).

Як встановлено п.4.7 Правил , оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п.4.8 Правил).

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.4.12 Правил).

Пунктом 4.21 Правил встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи умови Договору, строк оплати відповідачем вартості послуг з розподілу електричної енергії є таким, що настав.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії щодо оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 5080,62 грн.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору, матеріали справи не містять.

Щодо тверджень відповідача, суд зазначає таке.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що Споживач, що не є побутовим, зобов"язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць.

Згідно звіту про покази засобів обліку активної та реактивної електроенергії в квітні 2021 року поданого відповідачем зафіксовано кінцевий показник - 091826.

Проте, 14.04.2021 на етапі переукладення Договору, позивачем складено Акт технічної перевірки електролічильника, що встановлений на об"єкті відповідача - адміністративний будинок за адресою вул. Бережанська, 36А, с. Старе місто, Тернопільський район, Тернопільська область , в якому зафіксовано початковий показник 088485, що підписаний представником оператора системи розподілу - інженером інспектором - Палій Я.Б. та представником споживача начальником відділу - Сулятицька О.О.

Так, відповідач заперечує щодо підписання вказаного Акту - Сулятицькою О.О. оскільки остання не є уповноваженою особою споживача - Тернопільської районної державної адміністрації , оскільки не перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Сулятицька Ольга Олександрівна була керівником Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації .

На даний час працює керівником відділу соціального забезпечення №6 Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації.

Слід зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України за №1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" відповідно до п.6 ч.1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і ст. 71 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 за №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою. При цьому, Підгаєцька районна державна адміністрація та її структурний підрозділ Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації реорганізувалися шляхом приєднання до Тернопільської районної державної адміністрації.

Стаття 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З врахуванням статті 104 Цивільного кодексу України, Тернопільська районна державна адміністрація є правонаступником Управління соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації .

Даний факт не заперечується відповідачем.

Крім того, до моменту укладення договору від 14.04.2021 діяв договір №081 від 18.02.2020 укладений між ВАТ "Тернопільобленерго" Підгаєцьким РЕМ та Управлінням соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації (міститься в матеріалах справи). Даний договір підписаний Сулятицькою Ольгою Олександрівною, як начальником Управлінням соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації, зі сторони Споживача.

Одночасно, відповідачем визнано надання послуг з розподілу електричної енергії за травень 2021 року. Даний факт підтверджується оплатою за травень 2021 року у розмірі 724,14 грн, про що свідчить платіжне доручення № 884 від 28.05.2021.

Слід зазначити, що надання послуг з розподілу електричної енергії за травень 2021 року підтверджується рахунком-фактуром за № 44/081 від 31.05.2021, який сформований на підставі Акту відключення №22 від 26.05.2021, в якому зафіксовано показник - 092468.

У разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ (п. 2.3.5 Правил).

Однак, відповідачем не подано таких доказів.

Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо невідповідності даних фактичного споживання ним електричної енергії за розрахункові періоди квітня - травня 2021 року, оскільки відповідач, стверджуючи про недійсність відповідних обсягів, не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електричної енергії.

Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 5080,62 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 418,39 грн, суд зазначає таке.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (чинна на даний час), відповідно до якого роз`яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні пені враховано не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір пені законодавством обмежений.

Так, згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Як визначено п. 8.5 Договору, за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює Споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує Опературу системи пеню у розмірі 0,2% розміру простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору та відповідно до вимог чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 418, 39 грн, таким чином:

- на суму боргу - 4871,23 грн за період з 06.05.2021 по 11.11.2021 у розмірі 403,71 грн,

- на суму боргу - 209,39 грн за період з 06.06.2021 по 11.11.2021 у розмірі 14,68 грн.

Судом, здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час його проведення позивачем, вірно визначено суми заборгованості, але періоди нарахування пені зазначені невірно, а саме на суму боргу - 4871,23 грн визначено період з 06.05.2021 до 11.11.2021, що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, чим порушено вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, розрахунок пені в цій частині визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд здійснивши власний розрахунок пені в цій частині, зокрема на суму боргу - 4871,23 грн за період з 06.05.2021 по 06.11.2021, який складає 392,37 грн.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині щодо стягнення пені підлягають до задоволення у розмірі 407,05 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 11,37 грн, не підлягають до задоволення, як заявлені неправомірно.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 78,81 грн, суд зазначає таке.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові .

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору та відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 78,81 грн.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 78,81 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявленими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 175,10 грн, суд встановив таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 78,81 грн.

Судом, перевірено розрахунок інфляційних втрат та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 78,81 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2270,00 грн.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2270,00 грн, покласти на відповідача.

3. Стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 04058284 на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 00130725 в особі Підгаєцького району електричних мереж, вул. Шевченка, 50А, м. Підгайці, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 24632064 - 5080,62 грн заборгованості, 407,05 грн пені, 78,81 грн 3% річних, 175,10 грн інфляційних витрат, 2270,00 грн судового збору.

4. В решті позовних вимог, відмовити.

5. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Стягувач/Позивач: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 00130725 в особі Підгаєцького району електричних мереж, вул. Шевченка, 50А, м. Підгайці, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 24632064 .

Боржник/Відповідач: Тернопільська районна державна адміністрація, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 04058284.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Відкритому акціонерному товариству "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль.

Підгаєцькому району електричних мереж, вул. Шевченка, 50А, м. Підгайці, Тернопільська область .

Тернопільській районній державній адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "12" травня 2022 року.

Суддя Я.Я. Боровець