Рішення

від 11.05.2022 по справі 120/15840/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 р. Справа № 120/15840/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНАВТОТРАК" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНАВТОТРАК" (далі - ТОВ "ВІНАВТОТРАК", позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за № 293519 від 26.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля "DAF", моделі "XF 95.480", реєстраційний номер: НОМЕР_1 та причепу марки "KRONE, моделі "SDP27", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , які належать ТОВ "ВІНАВТОТРАК". Після проведеного габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.09.2021. Цього ж дня посадовими особами органу Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивачу нараховано до сплати 237,33 євро. У подальшому, відповідно до повідомлення Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 26.10.2021. За результатами розгляду справи, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № 293519 від 26.10.2021, у зв`язку з порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". На думку позивача, постанова №293519 від 26.10.2021 є протиправною та підлягає скасуванню з огляду як на відсутність самого факту перевищення вагових норм так і на допущення відповідачем ряд порушень процедури габаритно-вагового контролю. За таких обставин з метою захисту порушених, на думку позивача, прав та інтересів, останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 07.12.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 293519 від 26.10.2021 винесена у відповідності із Законом України Про автомобільний транспорт, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006. Зауважив, що відповідно до акту перевірки виявлено перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 10% але не більше 20% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Поряд із цим, представник відповідача звертає увагу і на тому, що жодним законодавчим чи нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Саме тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу, на переконання відповідача, є необгрунтованими. Щодо відсутності окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу позивача та навантаження на окремі осі, представник відповідача вказує на проведення перевірки транспортного засобу та нарахування плати за проїзд відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року № 879. З урахуванням вищенаведеного відповідач переконаний, що при винесені оскаржуваної постанови він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні даного позову.

Надалі, 31.01.2022 на адресу суду від ТОВ "ВІНАВТОТРАК" надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача на спростування доводів відповідача, наводить додаткову аргументацію своїх вимог та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності суд встановив, що 02.09.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км + 811 м посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ТОВ "ВІНАВТОТРАК".

За результатами перевірки складено відповідний акт від 02.09.2021 № 306927, у висновках якого зазначено про виявлення в ході перевірки перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 10% але не більше 20% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306, відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Від підписання акта перевірки водій відмовився, про що посадова особа, що провела перевірку, внесла запис до такого акта.

Окрім того, посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.09.2021 № 0055759 визначено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь 7,97 т; 2 вісь 12,74 т; 3 вісь 6,82 т; 4 вісь 6,67 т; 5 вісь 6,52 т; повна маса транспортного засобу 40,74 т.

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.09.2021 №0065284, в якому зафіксовано фактичне навантаження на одиничну вісь 12,74 т при нормативно допустимому 11 т.

Від підписання вказаного акта водій також відмовився, про що в акт внесено відповідний запис.

Крім того, складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта 02.09.2021 №0065284 на суму 237,33 євро.

Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто Подільському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки.

26.10.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступник начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Прохоренко І.М. виніс постанову №293519 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач з правомірністю вказаної постанови не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

За змістом п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абз. 15 статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Укртрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

Як видно із матеріалів справи, транспортним засобом позивача здійснювалось перевезення вантажу з перевищення навантаження на одиночну вісь 12,740 тон, при допустимих 11 тон. Виведене y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить в цьому разі близько 15,8 % (тобто більше 10%, однак менше 20%).

За змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879. Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Щодо тверджень позивача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, то суд зазначає таке.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.

Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17 та від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Також суд наголошує, що відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю. Так, порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 за №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992 (далі Порядок № 1007/1207). Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.

Щодо посилань позивача на той факт, що здійснювалося перевезення насипного вантажу (пшениці), то суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо).

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 Глави 8 № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно з вимогами чинним законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Крім того, суд зазначає, що оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду № 240/15126/20 від 22.06.2021.

При цьому, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що перевезення сипучого вантажу як і знаходження в баках транспортного засобу палива, яке постійно переміщується, в жодному разі не може слугувати виправданням виявленого порушення вагових параметрів автомобіля.

Щодо доводів позивача про ненадання документів у підтвердження утримання вагового обладнання в робочому стані, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку № 879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На вагове обладнання, за допомогою якого проводився ваговий контроль позивача, ДП "Укрметртестстандарт" видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 від 26.05.2021, чинне до 26.05.2022, копію якого долучено відповідачем до відзиву.

Таким чином, наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль належного позивачу тpaнcпopтного засобу під час проведення габаритно-вагового контролю, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.

Також нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Стосовно недоліків заповнення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.09.2021 № 0055759, а також тверджень позивача про порушення порядку проведення вагового - контролю, оскільки такий здійснювався лише однією посадовою особою, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. В той же час габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що габаритно-ваговий контроль проводять саме посадові особи Укртрансбезпеки. При цьому, такий контроль може бути проведений і однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення перевірки 02.09.2021 посадова особа Укртрансбезпеки діяла спільно з посадовими особами підрозділу Нацполіції, що в повній мірі узгоджується з приписами п. 16 Порядку № 1567.

У той же час підтвердження залучення працівників Нацполіції дійсно в матеріалах справи не має, однак з цього приводу суд враховує те, що відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Результат такого габаритно-вагового контролю, згідно п. 18 цього ж Порядку № 879, оформляється довідкою із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві транспортного засобу.

Крім того за змістом п.п. 4 п. 4 Порядку № 1007/1207 саме до повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки належить складання (підписання) та видача довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Натомість, повноваження працівників відповідних підрозділів Нацполіції під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів визначені в п. 5 цього ж Порядку № 1007/1207, із аналізу положень яких слідує, що працівники Нацполіції не наділені повноваженнями на складання та підписання відповідної довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Більше того, навіть сама форма такої довідки, що визначена Додатком 1 до Порядку № 1007/1207, не передбачає зазначення в ній відомостей та інформації про співробітників органів Нацполіції, які залучались до проведення габаритно-вагового контролю.

Отже, із вищевикладеного слідує, що результати габаритно-вагового контролю проведеного однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням представників підрозділів Національної поліції фіксуються відповідною довідкою, яка видається посадовою особою Укртрансбезпеки без необхідності зазначення у ній інформації про посадових осіб підрозділу Нацполіції, які залучались до такої процедури (та без її підписання такими особами).

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, довідка № 0055759 від 02.09.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю складена та підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль - ст. державним інспектором ВДК Соколовим С.С., тобто належним суб`єктом її видачі. При цьому, відсутність у цій довідці інформації щодо працівників органів Нацполіції, жодним чином не вказує на те, що такі особи не були залучені до проведення відповідної процедури.

Більше того, жодних зауважень в тому числі і від водія транспортного засобу відносно можливого порушення процедури габаритно-вагового контролю ні матеріали перевірки ні матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи позивача про недотримання відповідачем положень п. 16 Порядку № 1567 при здійсненні процедури габаритно-вагового контролю як і оформлення довідки з порушенням вимог Порядку № 1007/1207 є безпідставними та такими, що не спростовують факту існування виявленого порушення.

Окремо суд звертає увагу, що у своїй відповіді на відзив позивач з посиланням на товарно-транспортну накладну від 02.09.2021 № 038532 вказує на те, що ТОВ «ВІНАВТОТРАК» не являлось автомобільним перевізником, а тому не могло бути суб`єктом відповідальності за виявлене порушення.

З цього приводу суд зазначає, що вказана обставина не була визначена позивачем у його позовній заяві в якості підстав заявленого позову. При цьому, жодних письмових заяв, поданих в порядку статті 47 КАС України щодо зміни (доповнення) підстав позову, позивачем подано не було. Більше того, як слідує із акту проведеної перевірки від 02.09.2021 № 306927, вказана ТТН не надавалася водієм в ході проведення самої перевірки. Також відсутні докази подання вказаного документу позивачем при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 26.10.2021, який проводився за участі представника товариства, як і докази про те, що відповідач відмовився приймати такий документ при винесенні оскаржуваної постанови № 293519 від 26.10.2021.

Обов`язок суб`єкта владних повноважень прийняти рішення за наслідками розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт кореспондується з обов`язком суб`єкта господарювання надавати усі необхідні документи, які стосуються обставин, в межах спірних правовідносин. Тому, надання тих документів які не були первинно подані відповідачу в ході проведення перевірки та при винесенні оскаржуваної постанови, у т.ч. під час розгляду справи в суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні у позивача на момент перевірки. За таких обставин, а також враховуючи, що позивач не змінював правові підстави заявленого позову, подання згодом нових документів не повинно мати правових наслідків щодо спростування існуючих порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак, з огляду на викладене, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Інші ж аргументи позивача жодним чином не відображаються на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинули на результат розгляду даної справи.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.05.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінавтотрак" (вул. Мічуріна, 54, с. Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄРДПОУ 41339286);

Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Порика, 29, м. Вінниця) як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович