Рішення

від 11.05.2022 по справі 346/427/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р. справа № 346/427/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Підгайчиківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання винести на розгляд чергової сесії Підгайчиківської сільської ради питання щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, терміном на 7 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Підгайчиківської сільської ради за №223-І/2021 від 30.04.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Зазначеним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою. З метою виконання рішення органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із заявою про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації). Після отримання проектів землеустрою щодо зазначених земельних ділянок, 22.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив погодити та затвердити вказані проекти землеустрою, однак, Підгайчиківською сільською радою жодного рішення не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.02.2022 справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - передано за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

02.03.2022 справа № 346/427/22 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2022, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Рішенням Підгайчиківської сільської ради за №223-І/2021 від 30.04.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою (а.с.15).

На виконання рішення Підгайчиківської сільської ради за №223-І/2021 від 30.04.2021, позивач звернувся із заявою до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за наслідками розгляду якої виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.9-31).

22.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив погодити та затвердити вказані проекти землеустрою, однак, Підгайчиківською сільською радою жодного рішення не прийнято (а.с.32).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 122 Земельного кодексу Українивизначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно достатті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 6статті 123 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно частини 12 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 15статті 123 ЗК Українипередбачено, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 16 статті 123 ЗК України).

При цьому, положеннями ч. 10ст. 186 ЗК Українивизначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першоїстатті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннямистатті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування"визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

При цьому, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

Як зазначає позивач, відповідачем за наслідками поданого ним клопотання, не прийнято жодного рішення.

Суд зазначає, що неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положенняст. 186 ЗК Українизобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

ПоложенняЗК Українине передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21 дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно розгляду заяви позивача.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої - другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ізстаттею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач у строк, визначений частиною 5 статті 162, частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлений ухвалою суду від 07.03.2022, так і станом на дату розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав. Доказів поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву позов або ж заяви про продовження строку подання для подання відзиву на позовну заяву відповідачем суду не надано.

Згідно частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи, що відповідач у справі, як суб`єкт владних повноважень не надіслав до суду відзиву на позовну заяву та не повідомив суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд, у відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, кваліфікує неподання Підгайчиківською сільською радою відзиву на позов, як визнання позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, витратами позивача, що пов`язані з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом Чеботарем В.В. на підставі угоди про надання правової допомоги від 10.01.2022 за №2 (а.с.33).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

У підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., позивачем долучено квитанцію від 10.01.2022 за №2 та Акт приймання-передачі наданих послуг за №1 від 10.01.2022 (а.с.34,35).

Суд вважає, що відповідна сума 4000 грн., обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат та не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Також позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 26.01.2022 (а.с.7).

Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підгайчиківської сільської ради на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Підгайчиківської сільської ради (код ЄДРПОУ 04354114, вул. Соборна, 12а, с. Підгайчики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78256) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Підгайчиківської сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування.

Зобов`язати Підгайчиківську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби площею 16,9755 га кадастровий №2623282400:02:002:1001 та 3,5754 га кадастровий №2623282400:02:001:1001, які розташовані за межами населених пунктів с. Назірна та с. Загайпіль відповідно, в адміністративних межах Підгайчиківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підгайчиківської сільської ради (код ЄДРПОУ 04354114, вул. Соборна, 12а, с. Підгайчики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78256) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.