Рішення

від 11.05.2022 по справі 480/10540/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2022 року Справа № 480/10540/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ КЬЮ ЦЕНТР" про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ КЬЮ ЦЕНТР", в якій з урахуванням заяви про виправлення технічної описки, просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ЦЕНТР» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у розмірі 9 491 грн. 48 коп., з них: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14060100) в сумі 8 991 грн. 48 коп. ; з податку на прибуток приватних підприємств (код податку 11021000) в сумі 500 грн. Також накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 41401207) в загальній сумі 9 491 грн. 48 коп., які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 305299; назва банку - АТ КБ «Приват Банк»; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є платником податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань, у нього утворився податковий борг, який на момент звернення до суду залишається несплаченим.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але поштове відправлення повернуто поштовим відділенням до суду із зазначенням причин невручення - адресат відсутній. Враховуючи положення ст. ст. 124, 126 КАС України вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC Податковий блок, у відповідача наявний податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 8991,48грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також 500 грн. з податку на прибуток підприємств.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2019 №0025225412 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8821,48 грн. по податку на додану вартість (а.с. 7), також податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2020 №0005265404 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 грн. по податку на додану вартість (а.с. 9). Податковим органом було направлено зазначені податкові повідомлення-рішення за податковою адресою відповідача, вважаються врученими платнику податків.

Відповідач самостійно визначив суму податку на прибуток підприємств за 2018р. в розмірі 500грн. (а.с.11-12). В установлений строк грошові зобов`язання самостійно задекларовані відповідачем сплачені не були, а тому набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 30.05.2019 №129763-54, яка була надіслана за податковою адресою відповідача, вважається врученою платнику податків.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, контролюючі органам мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що сума податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) в загальній сумі 8991,48 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 500 грн. з податку на прибуток підприємств, не сплачена відповідачем на момент розгляду справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення такого боргу правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Приписи ст. 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Таким чином арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 по справі № 820/1929/17.

Крім того, відповідно до п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В рішенні від 01.10.2019 по справі № 825/2243/18 Верховний Суд зазначив: "Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.

Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку".

У даному випадку ГУ ДПС у Сумській області не зазначило та не довело належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів відповідача, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.11.2020 по справі №480/4396/19, від 07.10.2020 по справі №480/4478/19, від 26.10.2020 по справі №480/4422/19.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 9491,48 грн., які знаходяться на відкритих банківських рахунках.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ КЬЮ ЦЕНТР" про стягнення податкового боргу та накладення арешту задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ КЬЮ ЦЕНТР" (м.Суми, пл..Незалежності,3,і.к. 41401207) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у розмірі 9 491 грн. 48 коп., з них: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14060100) в сумі 8 991 грн. 48 коп. отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/14060100, на р/р UА158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; з податку на прибуток приватних підприємств (код податку 11021000) в сумі 500 грн. отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/11021000, на р/р UА718999980333139318000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета