Постанова

від 22.02.2022 по справі 367/2161/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2161/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/575/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Кузьмич Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мерзлий Л.В.,-

встановив:

У квітні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з названим позовом.

Прокуратура просила: витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером: 3210946200:01:040:0041; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером: 3210946200:01:040:0040.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1978/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 922239 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0139, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2010 року № 6, вказану земельну ділянку придбали ОСОБА_4 та ОСОБА_1

ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 334833 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0141) площею 0,00750 га по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1650 від 09 грудня 2010 року земельна ділянка площею 0,0750 га по АДРЕСА_1 відчужена на користь ОСОБА_2 , якій видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 181446 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0140) площею 0,0750 га.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2013 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року та рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 березня 2014 року, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1978/25-5.

Згідно інформації управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку «Голосіївський» земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210946200:01:040:0041 та 3210946200:01:040:0040 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального зонування попадають у 18 квартал.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій «Київзеленбуд»; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Спірні земельні ділянки відносяться до лісових земель та розташовані на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Селищна рада не мала права ними розпоряджатись.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею належного розпорядника землі, існують всі правові підстави для витребування ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратура зазначила наступне.

Позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який від імені держави є розпорядником спірної земельної ділянки. Враховуючи положення Конституції, Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Земельного кодексу України, прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпоряджання землями лісогосподарського призначення.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 липня 2021 року позов задоволено.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером: 3210946200:01:040:0041.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером: 3210946200:01:040:0040.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 378 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмов уу задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечила.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Щодо пропорційності втручання держави в приватні інтереси громадян, суд першої інстанції при вирішенні спору надав пріоритетність інтересам держави.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1978/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 922239 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0139, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 2010 року № 6, земельну ділянку відчужено ОСОБА_4 та ОСОБА_1

ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 334833 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0141) площею 0,00750 га по АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу № 1650 від 09 грудня 2010 року відчужено земельну ділянку площею 0,0750 га по АДРЕСА_1 була на користь ОСОБА_2 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 181446 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0140) площею 0,0750 га.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2014 року залишено в силі рішення Апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2013 року та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2013 року в частині визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1978/25-5.

Обґрунтовуючи поданий позов, прокуратура зазначила, що для даної справи є преюдиційним факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, спірна земельна ділянка знаходилася поза межами смт Коцюбинське, а тому селищна рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження землями. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами й відчужено за договорами купівлі-продажу, що призвело до одержання однією особою у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення єдиним масивом. Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення. У даному випадку спірна земельна ділянка, вибула із власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку «Голосіївський» спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, земельні ділянки з кадастровими номерами 3210946200:01:040:0041 та 3210946200:01:040:0040 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП «Голосіївський» попереднього функціонального зонування попадають у 18 квартал.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій «Київзеленбуд»; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1978/25-5 визнано недійсним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 3210946200:01:040:0041 та 3210946200:01:040:0040вибули з власності держави поза волею її належного розпорядника, позовні вимоги про витребування земельних ділянок є обґрунтованими та доведеними.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про наявність порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо за результатами розгляду справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ та винесення рішення 27 березня 2014 року.

Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, врахував вищенаведені вимоги закону, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач набула право власності на земельну ділянку на підставі правочину, дійсність якого не оспорюється жодною особою, колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні даної категорії справ, оспорення цивільно-правових договорів купівлі-продажу земельних ділянок, чинним законодавством не передбачено.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є законним власником спірної земельної ділянки, та відсутні правові підстави для застосування ст. 388 ЦК України, колегія суддів не приймає, оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3210946200:01:040:0041 та 3210946200:01:040:0040 є землями лісогосподарського призначення та вибули з власності держави поза волею її належного розпорядника.

Доводи апеляційної скарги про те, що у першого заступника прокурора Київської області відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом, колегія суддів не приймає, оскільки у позовній заяві прокурором обґрунтовано та підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 липня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко