Рішення

від 10.05.2022 по справі 158/3073/21

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3073/21

Провадження № 2/0158/54/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме працює сторожем навчального корпусу №4 Ківерцівського фахового медичного коледжу.

Вказує, що на виконання вимог Наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153, наказом №120/к/тр від 08.11.2021 року його було відсторонено від роботи у зв`язку з відсутністю необхідних щеплень проти коронавірусної інфекції COVID-19, викликаної вірусом SARS-CoV-2.

Вважає винесений роботодавцем наказ незаконним, таким, що суперечить вимогам трудового законодавства. Стверджує, що такими діями порушено його конституційні права.

З врахуванням вищевикладеного, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, поновити його на роботі та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.11.2021 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

26.11.2021 року від відповідача Ківерцівського фахового медичного коледжу до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають, що наказ про відсторонення позивача законний. Вказує, що нею було вжито усіх необхідних заходів для належного повідомлення позивача про необхідність проходження ним щеплення проти коронавірусної інфекції COVID-19, на виконання вимог ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 01.12.2021 року, позивач ОСОБА_1 зазначив, що винесений роботодавцем наказ порушує його конституційні права. Стверджує, що заходи щодо вакцинації є виключно клінічними випробуваннями.

Відповідач, скориставшись правом на заперечення, яке надійшло до суду 07.12.2021 року, окрім заперечень, вказаних у відзиві на позов, зазначає про обов`язковість вакцинації за умови відсутності протипоказань, яка є необхідною в демократичному суспільстві, про що неодноразово висловлювався Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду сторожа навчального корпусу №4 Ківерцівського фахового медичного коледжу (а.с. 8-9).

Відповідно до письмового повідомлення від 01.11.2021 року №06, позивача ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове щеплення проти коронавірусної інфекції COVID-19 (а.с.19).

Наказом №120 від 08.11.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи, відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 (а.с. 20).

Нормами статті 46 КЗпП України, передбачено випадки відсторонення від роботи. Згідно з частиною першою цієї статті, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Під визначенням - «відсторонення працівника від роботи» необхідно розуміти один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з приписами пунктів а, б частини першої статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян ; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб» передбачено наступне.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі-Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), передбачено, що Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з норм пункту 1 Положення МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечує формування та реалізує державну політику декількох сферах, у тому числі, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), імунопрофілактики, промоції здорового способу життя та запобігання факторам ризику, реагування на небезпеки для здоров`я та надзвичайні стани в сфері охорони здоров`я, а також забезпечення формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з пунктом 8 Положення, накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік).

Нормативно-правовою базою прийняття цього наказу зазначено статтю 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункт 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики.

Виходячи з положень Переліку, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, крім інших, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», (далі Постанова № 1236), яка набрала чинності з 08.11.2021 року, на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

Виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що тимчасове відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи проведено відповідно до вимог законодавства і в порядку, встановленому законом.

Зокрема, позивач працює на посаді сторожа навчального корпусу № 4 Ківерцівського фахового медичного коледжу, тобто, є працівником закладу освіти.

У зв`язку із запровадженням в Україні карантину та відмовою позивача ОСОБА_1 вакцинуватись, за відсутності медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, директор Ківерцівського фахового медичного коледжу обґрунтовано виконав вимоги законодавства, а саме:

пункту 3 Переліку, згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають працівники закладів освіти;

пункту 41-6 Постанови № 1236 щодо обов`язкового відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та видав наказ про відсторонення позивача від роботи.

Такий наказ ґрунтується на приписах статті 46 КЗпП України, яка, крім визначених у цій статті випадків, передбачає можливість відсторонення працівника від роботи «в інших випадках, передбачених законодавством».

Законодавство України - це система нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України, іншими органами, які наділені компетенцією видання нормативно-правових актів.

У свою чергу нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти Президента України, уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інші.

Отже, «до інших, передбачених законодавством випадків», у цьому разі, належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, а до законодавства, яким передбачено такі випадки, належить віднести Закон України «Про захист від інфекційних хвороб», Наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 р., Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Закон України «Основи законодавства про охорону здоров`я».

Згідно з частиною 2-3 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб», у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

При вирішенні даного спору не підлягають до застосування приписи частин другої-третьої статті 12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб», оскільки ці норми стосуються випадків проведення профілактичних щеплень за епідеміологічними показниками на окремих територіях та об`єктах, які приймаються Головним санітарним лікарем України, головними санітарними лікарями визначених у цій статті органів, у той час як рішення про обов`язкову вакцинацію певних категорій працівників з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» прийнято не Держаним санітарним лікарем України (держаними санітарними лікарями інших органів), а компетентними органами виконавчої влади.

Доводи ОСОБА_1 про порушення конституційного права на працю, недопустимість обмеження такого права, не інакше, як в умовах воєнного або надзвичайного стану, дискримінаційний характер наказу, суд вважає безпідставними, оскільки такі твердження ґрунтуються на вибірковому тлумаченні норм законодавства.

Зокрема, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю.

Отже, не праця, а саме, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найвищою соціальною цінністю, а тому не має підстав визнати пріоритетність права особи на працю та домінування інтересів однієї особи над інтересами суспільства, а саме в інтересах суспільства було прийнято нормативно-правові акти, які забезпечували захист проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, шляхом встановлення обов`язкового щеплення для певної категорії працівників. Отже в інтересах суспільства відповідно до законодавства видано оскражений наказ.

Щодо порушення норм Конвенції необхідно зазначити таке.

У рішенні від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом з тим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність виправдання таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити:

чи є втручання виправданим» відповідно до закону»;

чи має воно на меті законні цілі;

чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Виходячи з того, що унаслідок тимчасового відсторонення позивача від роботи відбулось у певній мірі втручання у право позивача на працю, суд вважає, що таке втручання було доцільним і виправданим, оскільки, рішення про відсторонення ґрунтується на національному законодавстві, яке чітко визначає підстави для обов`язкового профілактичного щеплення, Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, наслідки ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення, а тому є «виправданим відповідно до закону», має на меті законні цілі, оскільки проводиться з метою охорони здоров`я населення країни та необхідності контролювати поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, є виправданим в демократичному суспільстві з огляду на домінування інтересів держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Стаття 1 Протоколу № 12 Конвенції передбачає заборону дискримінації. Відповідно до такого протоколу здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою . Дискримінація полягає в застосування різного поводження щодо осіб, які перебувають в однаковому становищі, без об`єктивного й розумного обґрунтування, водночас різниця в поводженні не має за легітимну мету або різниця в поводженні не є пропорційною поставленій меті (єдиною підставою різниці є особистісна характеристика), під час користування будь-якими правами, передбаченими національним законом.

Тимчасове обмеження права позивача ОСОБА_1 на працю не є проявом дискримінації, оскільки такі дії вчинені в інтересах суспільства, які превалюють над інтересом однієї особи, ґрунтуються на законі та переслідують законні цілі, про що суд зазначив вище.

Посилання ОСОБА_1 на норми матеріального права, якими врегульовано порядок проведення медичних експериментів є неспроможними, оскільки наведені норми не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність в діях відповідача порушення права позивача на працю, передбаченого приписами ст. 43 Конституції України та інших нормативно-правових актів, а тому за таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 46, 233 КЗпП України, згідно ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд, -

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Ківерцівський фаховий медичний коледж Волинської обласної ради, вул. Київська, 4 м. Ківерці, Волинської області, ЄДРПОУ: 05500701.

Повний текст рішення складений 11.05.2022 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч