Рішення

від 12.05.2022 по справі 910/8541/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2022Справа № 910/8541/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

про стягнення 600824,73 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» з вимогами до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про стягнення 600824,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015, не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 600824,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8541/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

05.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що в Договорі субпідряду №0098/04/15 від 17.04.2015 визначено дві умови, за яких у відповідача виникає обов`язок оплати робіт позивачу, а саме: підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та за умови отримання коштів за ці види робіт від генерального проектувальника ТОВ «Нові будівельні матеріали». Проте, кошти за ці види робіт від генерального проектувальника ТОВ «Нові будівельні матеріали» на адресу відповідача не надходили.

Відповідач звертає увагу на те, що 24.09.2019 між відповідачем, ТОВ «Фундамент Проект» та ТОВ «Нові будівельні матеріали» укладено Мирову угоду про врегулювання, зокрема, договору №0096/04/15 від 17.04.2015. Абзацом 2 пункту 2 Мирової угоди передбачено, що подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Підприємства на поточний рахунок Товариства шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок Підприємства від ТОВ «Нові будівельні матеріали». Однак, станом на сьогоднішній день ТОВ «Нові будівельні матеріали» не сплачує заборгованість перед Підприємством за виконані роботи.

09.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2015 між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» (виконавець) укладено Договір субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату відповідно до умов цього договору виконати проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі міста Києва. Розробка проекту житлового будинку поз. №30, 31 та 34 по генплану (стадія проект).

У п. 1.2 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 зазначено, що етапи виконання робіт за цим договором визначаються календарним планом (Додаток №2).

У Додатку №2 до Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 (Календарний план виконання проектних робіт) сторони погодили етапи робіт, строки їх виконання та вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 вартість робіт визначається згідно з діючими державними будівельними нормами та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1) і становить 937600,00 грн без ПДВ.

У Додатку №1 до Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 (Протокол погодження договірної ціни) сторони визначили, що вартість робіт становить 937600,00 грн без ПДВ.

04.05.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015, в якій сторони дійшли згоди, що вартість робіт, що виконуються виконавцем за цим договором, становить 1117920,00 грн разом з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 за розробку проектно-кошторисної документації (стадія «проект») замовник проводить розрахунки в такому порядку: - авансовий платіж становить 20% вартості проектних робіт. Аванс в розмірах та строках погоджений із замовником перераховується виконавцю згідно з календарним планом виконання робіт після отримання листа виконавця протягом 10-ти банківських днів; - оплаті робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт відповідно до Календарного плану виконання робіт. Здійснюється оплата протягом 10-ти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням авансу, що був раніше перерахований за відповідний етап робіт, за умови отримання коштів за ці види робіт від Генерального проектувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного Договору №2015-37 від 03.04.2015.

Передача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту передачі-приймання виконаних робіт, що складається за результатами повного виконання робіт (п. 4.1 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015).

Відповідно до п. 4.2 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 замовник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після отримання акту та результатів виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

Згідно з п. 4.3 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 при неотриманні виконавцем підписаного Акту або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін роботи вважаються прийнятими.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань за цим договором (п. 8.1 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015, не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 600824,73 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що в Договорі субпідряду №0098/04/15 від 17.04.2015 визначено дві умови, за яких у відповідача виникає обов`язок оплати робіт позивачу, а саме: підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та за умови отримання коштів за ці види робіт від генерального проектувальника ТОВ «Нові будівельні матеріали». Проте, кошти за ці види робіт від генерального проектувальника ТОВ «Нові будівельні матеріали» на адресу відповідача не надходили. Відповідач звертає увагу на те, що 24.09.2019 між відповідачем, ТОВ «Фундамент Проект» та ТОВ «Нові будівельні матеріали» укладено Мирову угоду про врегулювання, зокрема, договору №0096/04/15 від 17.04.2015. Абзацом 2 пункту 2 Мирової угоди передбачено, що подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Підприємства на поточний рахунок Товариства шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок Підприємства від ТОВ «Нові будівельні матеріали». Однак, станом на сьогоднішній день ТОВ «Нові будівельні матеріали» не сплачує заборгованість перед Підприємством за виконані роботи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З Календарного плану виконання робіт (Додаток №4 до Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015) в редакції Додаткової угоди №1 від 04.05.2016 вбачається, що вартість робіт поз. 30 становить 271200,00 грн (аванс 54240,00 грн), вартість робіт поз. 31 становить 271200,00 грн (аванс 54240,00 грн), вартість робіт поз. 34 становить 575520,00 грн (аванс 115104,00 грн).

Судом встановлено, що відповідно до Акту виконання робіт (надання послуг) № 7 від 30.06.2020 позивач виконав роботи відповідно до умов Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 на суму 54240,00 грн; відповідно до Акту виконання робіт (надання послуг) №9 від 30.06.2020 - роботи на суму 54240,00 грн; відповідно до Акту виконання робіт (надання послуг) №12 від 22.06.2020 - роботи на суму 57792,00 грн; відповідно до Акту виконання робіт (надання послуг) №11 від 30.06.2020 - роботи на суму 350823,27 грн.

Вказані акти виконаних робіт на загальну суму 517095,27 грн підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» та Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування».

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії Акту виконання робіт (надання послуг) №7 від 27.08.2020 на суму 189600,00 грн; Акту виконання робіт (надання послуг) №8 від 27.08.2020 на суму 27360,00 грн; Акту виконання робіт (надання послуг) №9 від 27.08.2020 на суму 189600,00 грн; Акту виконання робіт (надання послуг) №10 від 27.08.2020 на суму 27360,00 грн; Акту виконання робіт (надання послуг) №25 від 27.08.2020 на суму 166904,73 грн (на загальну суму 600824,73 грн).

Вказані Акти виконаних робіт не підписані відповідачем.

Судом встановлено, що вказані акти виконаних робіт 27.08.2020 були направлені на адресу відповідача разом з супровідним листом №43 від 27.08.2020 та були отримані відповідачем 01.09.2020, що підтверджується поштовою накладною, описом вкладенні у цінний лист та інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно частини 2 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.2 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 замовник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів після отримання акту та результатів виконаних робіт підписати та повернути його виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.

Згідно з п. 4.3 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 при неотриманні виконавцем підписаного Акту або мотивованої відмови від прийняття робіт частково або повністю у встановлений термін роботи вважаються прийнятими.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, отримавши від позивача акти виконаних робіт, не надав мотивованої відмови від їх підписання, суд дійшов висновку, що роботи за вказаними актами є прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Крім того, як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій накладних, за накладною №883 від 27.10.2017 позивач передав, а відповідач отримав (19.12.2017) проектну документацію по поз. 30, 31, по накладній №624 від 13.07.2017 відповідач отримав (13.07.2017) проектну документацію по поз. 30, 31, по накладній №489 від 06.06.2017 відповідач отримав (06.06.2017) проектну документацію по поз. 34.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що на виконання умов Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 ним були виконані роботи на загальну суму 1117920,00 грн.

Судом встановлено, що 12.05.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 54240,00 грн (за роботи поз. 30) - відповідно до платіжного доручення №270 від 12.05.2017; 12.05.2017 - грошові кошти у розмірі 54240,00 грн (за роботи поз. 31) - відповідно до платіжного доручення №271 від 12.05.2017; 12.05.2017 - грошові кошти у розмірі 115104,00 грн (за роботи поз. 34) - відповідно до платіжного доручення №269 від 12.05.2017.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були виконані роботи за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 на загальну суму 1117920,00 грн, а відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 223584,00 грн, у відповідача виникла заборгованість у сумі 894336,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що 24.09.2019 між Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ДП «НДПІ містобудування»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент проект» (Товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нові будівельні матеріали» укладено Мирову угоду про врегулювання договорів, зокрема, договору №0098/04/15 від 17 квітня 2015 року (далі - Мирова угода), за умовами якої:

- загальна заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 4031555,60 грн, у тому числі, за договором №0098/04/15 від 17 квітня 2015 року (стадія «Проект», буд. №30, 31, 34) становить 894336,00 грн (пункт 1 Мирової угоди);

- ДП «НДПІ містобудування» гарантує і зобов`язується сплатити суму заборгованості в повному обсязі в наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон грн 00 коп.), що будуть першочергово зараховані в рахунок погашення заборгованості, починаючи з 24 вересня 2019 року. Подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ДП «НДПІ містобудування» на поточний рахунок Товариства шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок ДП «НДПІ містобудування» від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нові будівельні матеріали» (пункт 2 Мирової угоди);

- у випадку порушення обов`язку з боку ДП «НДПІ містобудування» зі сплати заборгованості (повної або часткової), встановленої пунктом 2 Мирової угоди, Товариство має право достроково розірвати дану Мирову угоду в односторонньому порядку, ініціювати стягнення непогашеної суми заборгованості та нарахувати Підприємству штраф у розмірі 50% непогашеної суми заборгованості, проценти річних, інфляційні нарахування, судові витрати (пункт 5 Мирової угоди).

Судом встановлено, що 24.09.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 231168,00 грн - відповідно до платіжного доручення №10 від 24.09.2019; 22.06.2020 - грошові кошти у розмірі 120135,27 грн - відповідно до платіжного доручення №1 від 22.06.2020 (призначення платежу - оплата за виконані роботи згідно з Мировою угодою про врегулювання договорів від 24.09.2019), 62343,27 грн з яких були зараховані позивачем в рахунок оплати заборгованості за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015.

Доказів сплати грошових коштів за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 у розмірі 600824,73 грн (894336,00 грн - «мінус» 293511,27 грн).

Що стосується строків виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних позивачем робіт та заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.1 Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 за розробку проектно-кошторисної документації (стадія «проект») замовник проводить розрахунки в такому порядку: - авансовий платіж становить 20% вартості проектних робіт. Аванс в розмірах та строках погоджений із замовником перераховується виконавцю згідно з календарним планом виконання робіт після отримання листа виконавця протягом 10-ти банківських днів; - оплаті робіт проводиться після виконання окремого етапу проектних робіт відповідно до Календарного плану виконання робіт. Здійснюється оплата протягом 10-ти банківських днів після здачі матеріалів проектних робіт замовнику та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням авансу, що був раніше перерахований за відповідний етап робіт, за умови отримання коштів за ці види робіт від Генерального проектувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні матеріали» відповідно до умов основного Договору №2015-37 від 03.04.2015.

Як встановлено судом, проектна документація була передана відповідачу, а акти виконаних робіт вважаються підписаними відповідачем (з огляду на ненадання відповідачем мотивованої відмови від їх підписання).

Однак, як встановлено судом, у Мировій угоді від 24.09.2019 сторони погодили, що ДП «НДПІ містобудування» гарантує і зобов`язується сплатити суму заборгованості в повному обсязі в наступному порядку: шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства у розмірі 1000000,00 грн (один мільйон грн 00 коп.), що будуть першочергово зараховані в рахунок погашення заборгованості, починаючи з 24 вересня 2019 року. Подальші погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ДП «НДПІ містобудування» на поточний рахунок Товариства шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок ДП «НДПІ містобудування» від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нові будівельні матеріали».

Заперечення проти позову відповідача, які ґрунтуються на передчасності вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Договором з огляду на укладену сторонами Мирову угоду, якою передбачено, що погашення будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ДП «НДПІ містобудування» на поточний рахунок Товариства шляхом перерахування 30% від будь-яких грошових коштів, які надійдуть на рахунок ДП «НДПІ містобудування» від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нові будівельні матеріали», судом відхиляються, враховуючи наступне.

Надаючи правову оцінку наданій Мировій угоді від 24.09.2019 про врегулювання, зокрема, Договору №0098/04/15 від 17.04.2015, складеної у позасудовому порядку та можливості її розцінення як новації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1,2,4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання.

Характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.

Враховуючи положення статті 604 Цивільного кодексу України, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку умовам Мирової угоди від 24.09.2019, суд дійшов висновку про те, що, укладена між сторонами Мирова угода не є новацією в розумінні вказаної статті, оскільки за умовами Мирової угоди від 24.09.2019 зобов`язання відповідача за договором субпідряду від 17.04.2015 не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання (поставка товару, надання послуг), умов про припинення первісного зобов`язання, що виникло за вказаним договором мирова угода не містить, а зміна порядку і строку виконання такого зобов`язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми.

Водночас, строк виконання зобов`язання по оплаті виконаних ТОВ «Фундамент проект» робіт Мировою угодою не встановлений певною подією, яка неминуче має настати, а також згадана угода не має встановленого строку (терміну) виконання боржником обов`язку, а тому Підприємство повинно було виконати такий обов`язок у відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України саме у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги позивачем.

Також суд зазначає, що на відміну від звичайного договору мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями, зокрема, Господарського процесуального кодексу України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом.

Особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом.

Відтак, Мирова угода від 24.09.2019, укладена сторонами у справі, не є мировою угодою у розумінні статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Із приводу доводів відповідача про неможливість здійснення оплати у зв`язку з ненадходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові будівельні матеріали» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, зазначені посилання відповідача не можуть бути підставою звільнення відповідача від обв`язку здійснити оплату за виконані позивачем підрядні роботи.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості вих. №09/10-2020 від 09.10.2020, в якій, в тому числі, просив протягом 7-ми днів з дня отримання цієї вимоги сплатити позивачу заборгованість за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015.

Вказана вимога була отримана відповідачем, що вбачається з відповіді відповідача вих. №689 від 20.10.2020 про визнання вимоги позивача необґрунтованою.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем обов`язку з оплати робіт, виконаних позивачем відповідно до умов Договору субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015, є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявність та розмір заборгованості Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015 у сумі 600824,73 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» заборгованості у розмірі 600824,73 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» (клієнт) та Адвокатським бюро «Романа Проценка» (бюро) укладено Договір №11/05-2021 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу.

Відповідно до п. 5.1 Договору за надану правову допомогу та послуги клієнт сплачує бюро гонорар, розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами та визначаються у додатках до цього договору.

21.05.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №3, якою визначено вид правової допомоги, розмір та порядок оплати гонорару бюро за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» заборгованості за Договором субпідряду №0098/04/15 на виконання проектних робіт від 17.04.2015.

У п. 2 Додаткової угоди від 21.05.2021 сторони визначили види правової угоди, яка надається адвокатським бюро: 1) вивчення обставин та матеріалів, аналіз документів, збір доказів, формування правової позиції, аналіз судової практики - 3500,00 грн; 2) складання тексту позовної заяви - 4500,00 грн; 30 формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду, формування пакету документів для відповідача - 2000,00 грн, що разом 10000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата гонорару здійснюється протягом 3-х днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Згідно з п. 6.1 Договору правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Судом встановлено, що 25.05.2021 між сторонами складено Акт приймання-передачі правової допомоги на суму 10000,00 грн (1) вивчення обставин та матеріалів, аналіз документів, збір доказів, формування правової позиції, аналіз судової практики - 3500,00 грн; 2) складання тексту позовної заяви - 4500,00 грн; 30 формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду, формування пакету документів для відповідача - 2000,00 грн).

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у даній справі на суму 10000,00 грн., суд дійшов висновку в обґрунтованості клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у вказаному розмірі.

При цьому, відповідачем не заявлялось клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката) покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, літ. А; ідентифікаційний код: 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент Проект» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 19-А; ідентифікаційний код: 38657646) суму основного боргу у розмірі 600824 (шістсот тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 73 коп., судовий збір у розмірі 9012 (дев`ять тисяч дванадцять) грн 38 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.05.2022.

Суддя М.Є.Літвінова