Рішення

від 12.05.2022 по справі 911/457/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/457/22

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Онофрійчук А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка», с. Журавка Варвинського району Чернігівської області

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро», смт. Рокитне Київської області

про стягнення 183 235,02 грн.

без виклику представників,

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Журавка», с. Журавка Чернігівської області (далі за текстом ТОВ «Журавка») звернувся до господарського суду Київської області з позовом б/д та б/н до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро», смт. Рокитне Київської області (далі за текстом ТОВ «Тіара-Агро»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 183 235,02 грн., з яких: 158 000,09 грн. основного боргу, 18 423,65 грн. інфляційних втрат (за період липень 2020 жовтень 2021), 6 811,28 грн. 3% річних (за період з 01.07.2020 по 07.12.2021).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 748,54 грн.

Позов обґрунтований тим, що 11.06.2020 між ТОВ «Тіара-Агро» (покупець) та ТОВ «Журавка» (постачальник) було укладено Договір №16-о/20 постачання товару, відповідно до якого позивач поставив відповідачу олію соєву на суму 478 000,09 грн., яка мала бути оплачена згідно договору протягом 14 банківських днів з моменту отримання. Відповідач, отримавши товар за видатковою накладною від 12.06.2020, розрахувався за нього частково на суму 320 000,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача залишок боргу в сумі 158000,09 грн. із врахуванням нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2022 позовну заяву ТОВ «Журавка» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/457/22, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Відповідача зобов`язано подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату заборгованості за товар (олію соєву), поставлений за видатковою накладною від 12.06.2020 №1440 згідно Договору постачання товару від 11.06.2020 №16-о/20.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 15.02.2022 про відкриття провадження отримав 22.02.2022, відтак відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, а гарантований ст. 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Станом на 13.05.2022 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Журавка» до ТОВ «Тіара-Агро» про стягнення 183 235,02 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

11.06.2020 між ТОВ «Тіара-Агро» (покупець) та ТОВ «Журавка» (постачальник) було укладено Договір постачання товару №16-о/20 (далі договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити соєву олію, іменований надалі «товар» (п. 1.1 договору);

- загальна кількість товару і одиниці виміру - 25 +/- 10% тон (п. 2.1 договору);

- товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання заявки (п. 4.1 договору);

- ціна товару 16 666,67 грн., крім того ПДВ (20%) - 3 333,33 грн., разом 20 000,00 грн./т. (п. 5.1 договору);

- загальна сума договору складає усього - 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн. (п. 5.2 договору);

- оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику на протязі 14 банківських днів з моменту отримання товару покупцем (п. 6.1 договору);

- датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця (п. 6.4 договору);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2020 р., але будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 9.1 договору);

- у випадках порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 10.1 договору);

- у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.2 договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання вищевказаного договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, про що свідчить залучені до матеріалів справи копії підписаних обома стонами та скріплених печатками обох сторін видаткова накладна від 12.06.2020 №1440 на суму 478 000,09 грн. та товарно-транспортна накладна від 12.06.2020 №Р1440 на суму 478 000,09 грн., які додано до позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 6.1 Договору, встановлено, що оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику на протязі 14 банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно наданого позивачем платіжного доручення №1822 від 24.06.2020 відповідач здійснив оплату за олію соєву, згідно договору №16-о/20 від 11.06.2020 в розмірі 320 000,00 грн.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, строк оплати товару є таким, що сплив 03.07.2020, а з 04.07.2020 настало прострочення.

Відтак, позивач твердить, що залишок основного боргу за отриманий за видатковою накладною від 12.06.2020 №1440 товар, строк оплати якого настав, становить 158 000,09 грн. (478 000,09 грн. вартість поставки 320 000,00 грн. оплата).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів перерахування коштів на користь позивача за спірною видатковою накладною від 12.06.2020 №1440 в розмірі, більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, відповідач суду не подав, у тому числі на вимогу ухвали суду від 15.02.2022 про відкриття провадження, яка набрала законної сили, та є обов`язковою для виконання на всій території України, копію якої відповідач отримав 22.02.2022.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 158 000,09 грн. , є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, яку належить задовольнити повністю.

Позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.07.2020 по 07.12.2021 в сумі 6 811,28 грн. та інфляційні втрати за період липень 2020 жовтень 2021 в сумі 18 423,65 грн. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. При цьому, у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач невірно визначив дату прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно безпідставно нарахував проценти річних з 01.07.2020, оскільки прострочення настало 04.07.2020.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних, вірно визначивши початок прострочення з 04.07.2020 за заявлений період по 07.12.2021 та встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 6 772,43 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за період липень 2020 - жовтень 2021 позивачем виконано відповідно до закону та арифметично вірно, відтак, вимогу про стягнення 18 423,65 грн. інфляційних втрат слід задовольнити повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Журавка» частково, ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Тіара-Агро» 158 000,09 грн. основного боргу, 6772,43 грн. 3% річних та 18 423,65 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 7, ідентифікаційний код 37066439)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка» (17620 Чернігівська обл., Варвинський район, с. Журавка, Майдан Центральний, буд. 3, ідентифікаційний код 31676353)

158 000,09 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч гривень дев`ять копійок) основного боргу,

6 772,43 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні сорок три копійки) процентів річних,

18 423,65 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять три гривні шістдесят п`ять копійок) інфляційних втрат,

2 747,94 грн. (дві тисячі сімсот сорок сім гривень дев`яносто чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно у порядку ст. 256, пункту 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх