Рішення

від 02.05.2022 по справі 914/497/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2022 Справа № 914/497/22

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія», м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14», м. Львів

про стягнення 218728,35 грн

Суддя Щигельська О.І.

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 200 802,88 грн - основного боргу, 5055,26 грн індексу інфляції, 1408,26 грн - 3% річних, 8743,29 грн - пені та 2718,66 грн - штрафу.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 01.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи №914/497/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

03.03.2022 ухвалу суду від 01.03.2022 надіслано на адреси місцезнаходження сторін, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зокрема кореспонденцію, що надсилалась на адресу відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14», а саме 79056, Львівська обл., місто Львів, вулиця Васильченка, будинок 14 02.05.2022 повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (Довідка про причини повернення/досилання Ф.20).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов`язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14» 200802,88 грн основного боргу за поставлений позивачем та одержаний відповідачем природний газ за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-1088-19 від 01.11.2019 року. Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути 5055,26 грн індексу інфляції, 1408,26 грн 3% річних, 8743,29 грн пені та 2718,66 грн штрафу за порушення порядку і строку здійснення оплати товару за Договором.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія», позивач по справі, постачальник за договором) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14» укладено Договір №41АР167-1088-19 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за яким постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1.).

Згідно п.1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 20000 куб.м.

Пунктом 1.3. Договору сторонами передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною Договору.

Передача газу за цим здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в Додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.4. Договору).

Згідно пункту 2.5.1. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та-або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п.2.5.2. Договору).

Відповідно до п. 2.5.3. Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Згідно п.3.1. Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що ціна одного кубічного метра природного газу без урахування податку на додану вартість становить 5,25000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,15719 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсації вартості послугу доступу до потужності складає 5,40719 грн. Податок на додану вартість становить 1,08144 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 6,48863 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3. цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (п.3.4.).

Згідно пункту 3.5. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначного згідно з розділом II цього Договору.

Відповідно до умов основного Договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (п.4.1.)

Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем (п.4.2. Договору).

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.4. Договору).

Відповідно до п.5.2.1. Договору постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів III, IV Договору.

Згідно п.5.3. Договору постачальник зобов`язувався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання, а також складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку визначеному Договором.

Пунктом 5.4.1 Договору встановлено, що споживач має право отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених Договором.

Споживач зобов`язувався дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної Розділом II Договору а також Правилами постачання природного газу; оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором; компенсувати постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) споживача та оплачувались постачальником; оплачувати постачальнику компенсацію, визначену Розділом VIII Договору (п.п.5.5.1. 5.5.4. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Згідно п.6.2.1. Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6.2.3 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК Трейдінг» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020 року, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік. якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього Договору, в якій визначать плановий обсяг постачання природного газу (п.9.2. Договору).

Згідно п.9.4. Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено обсяги постачання природного газу за Договором на період з січня по грудень 2019 року. Додатком №2 до Договору визначено перелік ЕІС точок комерційного обліку споживача.

09.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14» укладено Додаткову угоду №11 до Договору, якою сторони домовились викласти з 01.01.2021 року п. 1.1. Договору в наступній редакції « 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2019 - 2021 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1 Додаткової угоди).

Сторони домовились доповнити з 01.01.2021 року пункт 1.2. Договору наступним абзацом «Річний плановий обсяг постачання газу в 2021 р до 80000 куб м».

Сторони домовились доповнити з 01.01.2021 року Додаток №1 до Договору плановими обсягами постачання газу в 2021 році в такій редакції «Планові обсяги постачання газу в 2021 роді по місяцях куб. м: січень 16000, лютий 16000, березень 12000, квітень 2000, травень 0, червень 0, липень 0, серпень 0, вересень 0, жовтень 4000, листопад 14000, грудень 16000.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди сторони домовились викласти п. 9.1. Договору в наступній редакції « 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Йе Енергія» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Всі інші положення Договору залишаються незмінними та обов`язковими для виконання сторонами (п.5 Додаткової угоди).

Додатковою угодою №14 від 29.10.2021 року згідно п. 3.3. Договору сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 листопада 2021 року. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 30,54166667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 30,67824267 грн. Податок на додану вартість становить 6,13564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,81389120 грн. Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання сторонами.

Вказаний Договір, Додатки №1,2 до нього, а також Додаткові угоди №11 та №14 підписано повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що у листопаді 2021 року поставив відповідачу природний газ за Договором на загальну суму 320802,88 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом №РГК81020290 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 320802,88 грн.

Вказаний Акт приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідачем взяті на себе договірні зобов`язання з оплати поставленого позивачем та прийнятого природного газу за Договором належним чином не виконано, поставлений газ сплачено частково внаслідок чого утворився борг в розмірі 200802,88 грн.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 200 802,88 грн. Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5055,26 грн індексу інфляції, 1408,26 грн - 3% річних, 8743,29 грн - пені та 2718,66 грн - штрафу.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Судом встановлено, що сторонами укладений Договір №41АР167-1088-19 від 01.11.2019 року постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання; до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд зазначає, що підписання відповідачем Актом №РГК81020290 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, який є первинними обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

При цьому суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, викладено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків. який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування стати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд звертає увагу, що відповідачем частково оплачено поставлений позивачем природний газ в сумі 120000,00 грн, що вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 01.10.2021- 08.02.2022.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факту укладення між сторонами Договору, виконання умов Договору зі сторони позивача, порушення відповідачем його умов щодо оплати поставленого за Договором газу, доведеність розміру основного боргу, беручи до уваги відсутність заперечення відповідача як щодо факту виникнення між сторонами договірних правовідносин і прийняття газу за Договором, так і щодо наявності та розміру основного боргу за Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 200802,88 грн суми основного боргу з оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем природного газу за Договором є підставними та обґрунтованими, а позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 5055,26 грн індексу інфляції та 1408,26 грн 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011 у справі №6-38цс11.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Суд також зазначає, що відповідно до правової позиції викладеної у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлені позивачем періоди суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, періодів її існування, розміру заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем її часткових оплат та приписів ч.5 ст.254 ЦК України щодо моменту виникнення прострочки оплати поставленого за Договором газу. Відтак, сума належних до стягнення 3 % річних за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором природного газу становить 1357,16 грн. Щодо нарахованих позивачем 5055,26 грн індексу інфляції суд зазначає, що такий розрахунок здійснено вірно відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 8743,29 пені за період з 11.12.2021 по 15.02.2022. суд вказує, що згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно положень ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, періодів її існування, розміру заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та приписів ч.5 ст.254 ЦК України щодо моменту виникнення прострочки оплати поставленого за Договором газу. Відтак, сума належної до стягнення з відповідача на пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором природного газу за період становить 8426,87 грн.

Щодо нарахованих позивачем 2718,66 грн штрафу суд вказує наступне.

Згідно з п. 6.2.3 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Як встановлено судом вище, Додатковою угодою №11 від 09.12.2020 року сторони домовились доповнити з 01.01.2021 року Додаток № 1 до Договору плановими обсягами постачання газу в 2021 році а такій редакції «Планові обсяги постачання газу в 2021 році по місяцях куб. м: січень 16000, лютий 16000, березень 12000, квітень 2000, травень 0, червень 0, липень 0, серпень 0, вересень 0, жовтень 4000, листопад 14000, грудень 16000.

З Акту №РГК81020290 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 вбачається, що у листопаді 2021 року відповідачем прийнято природний газ в обсязі 8714,18 м3.

Додатковою угодою №14 від 29.10.2021 року згідно п. 3.3. Договору сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 листопада 2021 року. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 30,54166667 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 30,67824267 грн. Податок на додану вартість становить 6,13564853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,81389120 грн. Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання сторонами.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу суд зазначає, що сума належного до стягнення з відповідача штрафу становить 2718,66 грн.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1357/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, а також 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення з ОСББ «Васильченка 14» на користь ТОВ «ЙЕ Енергія» 200802,88 грн основного боргу, 5055,26 грн індексу інфляції, 1357,16 грн 3% річних, 8426,87 грн пені та 2718,66 грн штрафу, які підлягають до задоволення. В решті в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 3275,35 грн покладається на відповідача, а в решті на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Васильченка 14» (79056, Львівська обл., місто Львів, вулиця Васильченка, будинок 14; ідентифікаційний код 40002160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Йе Енергія» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2; ідентифікаційний код 38863790) 200802,88 грн основного боргу, 5055,26 грн індексу інфляції, 1357,16 грн 3% річних, 8426,87 грн пені, 2718,66 грн штрафу та 3275,35 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 09.05.2022.

Суддя Щигельська О.І.