Рішення

від 04.05.2022 по справі 926/462/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/462/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ»

про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати у сумі 355531,29 грн

Представники сторін:

від позивача Юзьків М. І.;

від відповідача Білянський М. І.;

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» (58018, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», ідентифікаційний код 42196121) у якому просить суд стягнути з відповідача 355531,29 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Позовні вимоги мотивуються тим, що відповідач був власником нерухомого майна (нежитлових будівель та споруд) за адресою вул. Миколаївська, 34-«З» у період з 07.11.2019 до 13.09.2021, яке розміщене на земельній ділянці за адресою: вул. Миколаївська, 34-«З», площею 0,6559 га, кадастровий номер 7310136600:38:002:0023. Вказаною земельною ділянкою відповідач користувався без правопосвідчуючих документів на неї, кошти за користування земельною ділянкою не сплатив, що стало підставою для подачі позивачем даного позову до суду.

2. Короткий зміст заперечень проти позову товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ».

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву та зазначає, що з доводами позивача погоджується частково, так як, товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» дійсно було власником нежитлових будівель та споруд за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З» у вищевказаний період, однак не використовувало земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:38:002:0023 в своїй господарській діяльності. Також, зазначає, що після набуття права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості, відповідач, використовував в своїй діяльності виключно приміщення та відповідно сплачував податок на нерухоме майно. Відповідачем сплачено податок на нерухоме майно в сумі 54885,12 грн.

Відповідач, стверджує, що дізнався про володіння земельною ділянкою без достатньої правової підстави 20.08.2021, про що свідчить повідомлення про вручення листа, яке надано в якості доказу.

Виходячи з вищевикладеного та наданих доказів позивачем вбачається, що відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою в період з 20.08.2021 по 13.09.2021, тобто 25 днів. Розмір орендної плати за землю за один день складає 551,139 грн, таким чином розмір безпідставно збережених коштів становить 25 днів*551,139=13778,47 грн.

Отже, відповідач визначає позов частково, а саме в сумі 13778,47 грн, в іншій частині позову просить суд відмовити за безпідставністю.

3. Короткий зміст ухвал суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 02.03.2022.

У судовому засіданні, 02.03.2022, суд постановив протокольну ухвалу якою відклав підготовче засідання на 18.03.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні, 18.02.2022, протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.04.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

06.04.2022 під час розгляду справи представник відповідача надав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні, 06.04.2022, суд постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.04.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

13.04.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що оскільки підприємство сплачувало податок на нерухомість на належне йому на праві власності нерухоме майно за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», а отже сплата такого податку не звільняє його від сплати безпідставно збережених коштів у розмірі, заявленому Чернівецькою міською радою у позові.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу). Разом з тим відповідач у період з 06.06.2019 до 13.09.2021 не був власником чи законним користувачем вказаної земельної ділянки. Отже, законодавство визначає, що податок на землю це платіж, який сплачується виключно власником земельної ділянки чи її законним землекористувачем, який підтверджує це право відповідним державним актом на право користування чи договором оренди землі. У зв`язку з не оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідач не сплачував ані орендну плату, ані податок на землю за користування земельною ділянкою.

Отже, у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомості у відповідача виник обов`язок належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, від якого відповідач ухилився з метою уникнення сплати орендної плати за землю. Відповідач мав обов`язок укласти договір оренди землі та сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку. При цьому про даний обов`язок відповідачу було відомо власне з самого договору купівлі-продажу № 766 від 06.06.2019 укладеного між відповідачем та попереднім власником нежитлових приміщень ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» з надісланих йому листів від 06.12.2019 № 04/01-08/3-04/4/3787 та від 16.08.2021 № 24/01-08/3-04/4/617 та рішення Чернівецької міської ради № 1939 від 07.11.2019.

Так, згідно договору купівлі-продажу, а саме пункту 12 договору № 766, відповідач зобов`язується на протязі 10 днів від нотаріального посвідчення договору звернутись до уповноважених органів з метою вирішення питання землекористування земельною ділянкою площею 0,655 га за кадастровим номером 7310136600:38:002:0023. Окрім того, згідно пункту 13 договору сторони домовилися про те, що з 06.06.2019 витрати стосовно орендної плати за користування вищевказаної земельної ділянки несе відповідач.

Отже, твердження відповідача про те, що останній дізнався про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на землю 20.08.2021 не відповідає дійсності.

18.04.2022 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшли заперечення на відзив в яких зазначено, що позивач у відповіді на відзив стверджує, що відповідач у період з 06.06.2019 по 13.09.2021 не був власником чи законним користувачем на підставі відповідного правовстановлюючого документа на землю. Відповідач, не погоджується тому, що 06.06.2019 між ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» та відповідачем укладено договір купівлі-продажу згідно пункту 1 якого передбачено, що продавець передав у власність покупцю нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З». Нежитлові будівлі та споруди, які відчужуються за цим договором, розташовані на орендованій земельній ділянці площею 0,6559 га, кадастровий номер 7310136600:38:002:0023 (договір оренди землі від 03.09.2007 та додаткові договори).

Виходячи з вищевикладеного відповідач вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» було законним землекористувачем на підставі ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та договору оренди землі від 03.09.2007 та додаткових договорів до договору.

Відповідач дізнався про володіння земельною ділянкою без достатньої правової підстави 20.08.2021 про що свідчить повідомлення про вручення листа від 16.08.2021 за № 24/01-08/3-04/4/617, які надані в якості доказів позивачем.

Лист від 06.12.2019 за № 04/01-08/3-04/4/3787 про який позивач зазначає в позовній заяві відповідач не отримував.

Враховуючи вищевикладене відповідач визнає безпідставне користування вищезазначеною земельною ділянкою в період з 20.08.2021 по 13.09.2021.

У судовому засіданні, 18.04.2022, суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.05.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні, 05.05.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнавав частково в сумі 13778,47 грн в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» було власником нерухомого майна (нежитлових будівель та споруд) за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З» у період з 06.06.2019 по 13.09.2019.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», загальною площею 0,6559 га, кадастровий номер 7310136600:38:002:0023.

На підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 07.11.2019 № 1939 (пункт 7) припинено договір оренди землі від 03.09.2007 № 4024, укладений між Чернівецькою міською радою та ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» на вищевказану земельну ділянку, у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до відповідача. Пунктом 7.1 рішення запропоновано відповідачу отримати земельну ділянку в оренду.

Отже, у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомості у відповідача виник обов`язок належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, від якого відповідач ухилився з метою уникнення сплати орендної плати за землю. Відповідач мав обов`язок укласти договір оренди землі та сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку. При цьому про даний обов`язок відповідачу було відомо з тексту самого договору купівлі-продажу № 766 від 06.06.2019 укладеного між відповідачем та попереднім власником нежитлових приміщень ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», з надісланих йому листів від 06.12.2019 № 04/01-08/3-04/4/3787 та від 16.08.2021 № 24/01-08/3-04/4/617 та рішення Чернівецької міської ради № 1939 від 07.11.2019, яким припинено договір оренди землі від 03.09.2007 № 4024, укладений між Чернівецькою міською радою та ПрАТ «Українська гірничо-металургійна компанія».

Згідно договору купівлі-продажу, а саме пункту 12 договору № 766, відповідач зобов`язується на протязі 10 днів від нотаріального посвідчення договору звернутись до уповноважених органів з метою вирішення питання землекористування земельною ділянкою площею 0,655 га за кадастровим номером 7310136600:38:002:0023. Окрім того, згідно пункту 13 договору сторони домовилися про те, що з 06.06.2019 витрати стосовно орендної плати за користування вищевказаної земельної ділянки несе відповідач.

Отже, твердження відповідача про те, що останній дізнався про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на землю 20.08.2021 не відповідає дійсності.

Листами від 06.12.2019 № 04/01-08/3-04/43787 та від 16.08.2021 № 24/01-08/3-04/4/617 департамент повідомляв відповідача про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», площею 0,6559 га, кадастровий номер 7310136600:38:002:0023. Договір оренди землі не укладений.

На підставі витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 20.10.2021 № 217/252-21 виданого відділом № 1 управління у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, працівниками департаменту проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю та користування відповідачем без належних на те правових підстав у період з 07.11.2019 по 13.09.2021 земельною ділянкою по вул. Миколаївській, 34-«З», загальною площею 0,6559 га за кадастровим номером 7310136600:38:002:0023 на якій розміщене належне відповідачу нерухоме майно.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю який здійснений департаментом урбаністики та архітектури міської ради, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за період з 07.11.2019 до 13.09.2021 становить 355531,29 грн.

У зв`язку з неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу листа від 02.11.2021 № 24/01-08/3-04/4/1476 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця (підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення 16.11.2021 поштового відправлення-листа департаменту). Даний лист був отриманий відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «вручено». Однак, відповідач не звернув увагу на листа та кошти не сплатив.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідач в період з 07.11.2019 по 13.09.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.07.2019 № 1114, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» за період з 07.11.2019 по 13.09.2021 складає 355531,29 грн. Таким чином суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

6. Висновки за наслідками розгляду справи.

Дослідивши фактичні обставини справи, Господарський суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею за період з 07.11.2019 по 13.09.2021, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи обґрунтованість позову, а також те, що відповідач до початку розгляду справи по суті частково визнав позовні вимоги на суму 13778,47 грн судовий збір в розмірі 5229,63 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької міської ради, а позивачу необхідно повернути з державного бюджету України 103,34 грн 50 % судового збору від суми часткового визнання відповідачем позову.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у сумі 355531,29 грн задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» (58018, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», ідентифікаційний код 42196121) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) безпідставно збережені кошти орендної плати за період з 07.11.2019 по 13.09.2021 у розмірі 355531,29 грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК СТІЛ» (58018, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 34-«З», ідентифікаційний код 42196121) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) судовий збір в сумі 5229,63 грн.

4.Повернути Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 36068147) з державного бюджету України 103,34 грн 50 % судового збору від суми часткового визнання відповідачем позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.05.2022.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/