Ухвала

від 21.02.2022 по справі 914/897/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 914/897/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Підприємства гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів і ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 (суддя Горецька З. В.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Гриців В. М., Матущак О. І.)

у справі № 914/897/19

за позовом Львівської міської ради

до Підприємства гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Поліщук О. С., третьої особи-2 - Котягін А.С)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Львівська міська рада (далі - позивач, Міська рада) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства гаражного і технічного обслуговування Львівської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів "Автотехпослуги" (далі - відповідач, Підприємство) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

2. Позовні вимоги аргументовані тим, що Підприємство використовує спірну земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності, без належних правових підстав, за відсутності відповідного на те рішення Міської ради та правовстановлюючих документів.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 позов задоволено. Зобов`язано Підприємство звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку на АДРЕСА_1 на якій облаштовано автостоянку з кадастровим номером 4610136800:05:001:0065, площею 0,4999 га, розміри по периметру: 93,95; 60,72; 3,11; 4,26; 18,95; 2,48; 1,53; 11,01; 15,36; 8,84; 4,16; 3,14; 55,17; 6,34 та з кадастровим номером 4610136800:05:001:0066 площею 0,2225 га розміри по периметру: 2,80; 0,85; 6,07; 7,47; 7,90; 10,57; 2,35; 1,66; 23,15; 0,71; 2,27; 32,27; 1,00; 46,98; 52, 65. Стягнуто з відповідача на користь Міської ради судовий збір у сумі 1921,00 грн.

4. Місцевий господарський суд встановив, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують право власності чи користування спірною земельною ділянкою, а також встановив, що відповідач використовує спірну земельну ділянку для зберігання транспортних засобів, у зв`язку з чим має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка є комунальною власністю.

5. На стадії апеляційного розгляду справи на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 залишено без змін.

7. Враховуючи встановлені у справі обставини щодо користування Підприємством спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про самовільне зайняття Підприємством спірної земельної ділянки і, як наслідок, про задоволення позову та зобов`язання відповідача звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку.

8. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на наявність зареєстрованого за ним 14.05.2020 (після подання позову в справі) права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 10,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2020, з огляду на те, що в наданому відповідачем на підтвердження вказаних обставин витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розміщена нежитлова будівля, а наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.12.2020 № 4301, підтверджено, що на частинах земельних ділянок, які зайняті Підприємством під облаштування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 відсутні будь-які об`єкти нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

9. Підприємство і ОСОБА_1 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Міської ради.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 (узагальнено)

10. Суди застосували приписи статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" без врахування висновків, щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18; приписи статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновків, щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18; приписи статей 45, 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 918/387/19, від 30.01.2020 у справі № 914/251/19. Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Доводи, викладені в касаційній скарзі Підприємства (узагальнено)

11. Суди застосували приписи статті 212 ЗК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", не застосували приписи статті 328 ЦК України без врахування висновків, щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18; застосували приписи статей 45, 48 ГПК України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 918/387/19, від 30.01.2020 у справі № 914/251/19.

Позиція інших учасників справи

12. Міська рада подала відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому не погоджується з її доводами, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 , разом з тим відсутні докази на підтвердження того, що заявлені позовні вимоги зачіпають права та обов`язки ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, яка у свою чергу не позбавлена можливості звернутися до органу місцевого самоврядування для оформлення землекористування у встановлений спосіб.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Ухвалою Міської ради від 20.10.2005 №2599 вирішено передати Підприємству, зокрема земельну ділянку площею 0,8233 га на АДРЕСА_1 для обслуговування автостоянки.

14. 13.03.2006 між Міською радою (орендодавець) і Підприємством (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець на підставі діючого Положення "Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення орендної плати за земельні ділянки" та ухвали Міської ради від 20.10.2005 № 2599, передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування автостоянок.

15. В оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:05:001:0042, загальною площею 0,8233 га, в тому числі під забудовою 0,0011 га, під твердим покриттям 0,8222 га. На земельній ділянці знаходиться кам`яна нежитлова будівля та металева споруда.

16. Договір укладено на 5 років до 20.10.2010.

17. Згідно з п. 21 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

18. На підставі акта прийому-передачі орендодавець передав орендарю в строкове, платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,8233 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

19. В матеріалах справи відсутні докази повернення орендарем вказаної земельної ділянки орендодавцеві після закінчення терміну дії договору оренди відповідно до п.21.

20. На підставі ухвали від 16.02.2012 №1226 Міська рада ухвалила: 1) включити до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) земельну ділянку на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,8233 га для розміщення багаторівневого паркінгу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; 2) надати дозвіл управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки і технічного паспорта земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цієї ухвали.

21. Ухвалою Міської ради від 31.07.2014 №3758 припинено Підприємству користування земельною ділянкою площею 0,8233 га на АДРЕСА_1.

22. З метою ефективного використання земельного фонду та залучення додаткових коштів до міського бюджету Міська рада ухвалою від 21.05.2015 №4663 ухвалила затвердити проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, якими поділено земельну ділянку на АДРЕСА_1 на дві:

23. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8471 га (кадастровий номер 4610136800:05:001:0065 - земельна ділянка-1) визначеної для продажу на земельних торгах (аукціоні) для розміщення багаторівневого паркінгу;

24. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3414 га (кадастровий номер 4610136800:05:001:0066 - земельна ділянка-2) для розміщення закладу придорожнього сервісу.

25. Згідно з актом комісійного обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 30.06.2017 (далі - акт комісійного обстеження від 30.06.2017), проведеного Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради (кадастровий номер 4610136800:05:001:0065 площею 0,8471 га та кадастровий номер 4610136800:05:001:0066 площею 0,3414 га, визначені для продажу на земельних торгах (аукціоні)), встановлено, що дана територія використовується Підприємством для зберігання транспортних засобів без належно оформлених документів на землекористування.

26. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.10.2018 №918-ДК/848/АП/09/01/-18 (далі - акт перевірки від 02.10.2018), складеному державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в ході проведення заходів державного контролю, встановлено факт самовільного зайняття Підприємством земельної ділянки загальною площею 0,8233 га на АДРЕСА_1 у м. Львові. На момент обстеження земельна ділянка огороджена тимчасовим парканом (металевою сіткою).

27. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 02.10.2018 №918-ДК/337/АО/01/-18 (далі - акт перевірки від 02.10.2018), який складено державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка загальною площею 0,8233 га на АДРЕСА_1 у м. Львові самовільно зайнята Підприємством в особі керівника п. Кузневич Н. М. за рахунок земель комунальної власності.

28. Державний інспектор Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області склав протокол про адміністративне правопорушення від 25.10.2018 № 918- ДК/0301П/07/01/-18, в якому зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,8233 га на АДРЕСА_1 самовільно зайнята Підприємством в особі керівника п. Кузневич Н. М. та використовується без документів на землекористування, чим порушено ст.ст. 125, 126 та п. "б" ст. 211 ЗК України.

29. Згідно з висновком експерта Львівського НДІСЕ від 24.12.2020 за №4301, складеним на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 12.08.2019 про призначення судової земельно-технічної експертизи у цій справі, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, на якій Підприємством облаштовано автостоянку, займає частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:05:001:0065 площею 0,4999 га, розміри по периметру в метрах: 93,95; 60,72; 3,11; 4,26; 18,95; 2,48; 1,53; 11,01; 15,36; 8,84; 4,16; 3,14; 55,17; 6,34 та частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:05:001:0066 площею 0,2225 га, розміри по периметру в метрах: 2,80; 0,85; 6,07; 7,47; 7,90; 10,57; 2,35; 1,66; 23,15; 0,71; 2,27; 32,27; 1,00; 46,98; 52,65.

30. На Рисунку 5 зазначеного висновку зображено конфігурацію і площу земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136800:05:001:0065 (S = 0,4999 га) та 4610136800:05:001:0066 (S = 0,2225 га), на яких відсутнє позначення будь-яких об`єктів нерухомості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

31. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

32. Судові рішення у справі оскаржуються з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

33. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

34. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

35. Предметом позову в цій справі є вимога позивача про звільнення та приведення до стану, придатного до використання за цільовим призначенням, самовільно зайнятої земельної ділянки на АДРЕСА_1 у м. Львові у зв`язку із використанням Підприємством спірної земельної ділянки для зберігання транспортних засобів за відсутності документів, що посвідчують права неї.

36. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

37. Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

38. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

39. Задовольняючи позовні вимоги, суди у цій справі виходили з того, що відповідач використовує для влаштування автостоянки земельну ділянку-1 площею 0,4999 га і земельну-ділянку-2 площею 0,2225 га у визначених розмірах по периметру без правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування, в тому числі на умовах оренди, цими земельними ділянками. Факт самовільного зайняття спірних земельних ділянок встановлений в акті комісійного обстеження від 30.06.2017, акті перевірки від 02.10.2018, акті обстеження від 02.10.2018, протоколі про адміністративне правопорушення від 25.10.2018. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аргументи апеляційної скарги відповідача, вказав, що останній не довів наявності в нього в силу закону права на отримання спірних земельних ділянок у власність чи користування, оскільки у справі № 914/897/19 відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що на частинах земельних ділянок 1 і 2, на яких влаштована автостоянка, розташоване нерухоме майно, набуте відповідачем у власність у законному порядку.

40. Натомість у справі № 910/4055/18, на яку посилаються обидва скаржники у касаційних скаргах, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки були встановлені судами обставини наявності на спірній земельній ділянці належного відповідачу-1 на праві власності нерухомого майна.

41. У справі № 908/394/19 достатньою та самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції став висновок Верховного Суду про недослідження та нез`ясування чи прийнято оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду про права, інтереси та/або обов`язки заявника апеляційної скарги та не визначено його процесуальний статус як учасника справи. Крім того, в наведеній справі спірним було питання щодо особи власника металевої конструкції, розташованої на спірній земельній ділянці, і суд апеляційної інстанції, в тому числі, належним чином вказані обставини не дослідив про що також вказав Верховний Суд направляючи справу на новий апеляційний розгляд.

42. З наведеного вбачається, що обставини щодо самовільного зайняття / незайняття земельних ділянок у справах № 910/4055/18, № 908/394/19 та в справі № 914/897/19 є різними, а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин, виходячи з їх змісту.

43. У справі № 921/158/18, на яку посилається ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про визнання незаконними (протиправними) дій стосовно незатвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі кладової; визнання укладеним у редакції позивача договору оренди земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі кладової. У наведеній в касаційній скарзі постанові від 03.04.2019 Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання в порядку якого судочинства слід вирішувати наведені позовні вимоги та дійшла висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин. Разом з тим, у наведеній справі позивач звернулася з позовом посилаючись на те, що вона є власником кладової, розташованої на земельній ділянці, та зацікавлена в оформленні права користування ділянкою в розмірі 0,0051 га, необхідному для обслуговування об`єкта нерухомого майна (для комерційного використання), шляхом укладення договору оренди. Враховуючи викладене у пунктах 8, 27, 28, 37 цієї ухвали, зокрема встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності на частинах спірних земельних ділянок, які підлягають звільненню, нерухомого майна, а також те, що питання оформлення права користування земельною ділянкою під нерухомим майном не є спірним у справі яка переглядається, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у справі № 921/158/18 та у справі, яка переглядається.

44. Стосовно посилань скаржників на застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 45, 48 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 918/387/19, від 30.01.2020 у справі № 914/251/19, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

45. У справі № 914/251/19 предметом розгляду були вимоги про виселення із займаних нежитлових приміщень та передачу їх балансоутримувачу (третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача) за актом приймання-передачі. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу № 914/251/19 на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що рішення у справі ухвалені фактично на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а також на необхідність перевірки доводів скаржника про те, що оскаржувані рішення безпосередньо впливають на права та обов`язки товариства, яке не було залучено до участі у справі.

46. У справі № 918/387/19 предметом розгляду були вимоги, заявлені до виконавчого комітету міської ради, про відшкодування шкоди. Ухвалюючи нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог Верховний Суд виходив із того, що виконавчий комітет міської ради об`єднаної територіальної громади не є правонаступником прав і обов`язків сільської, селищної ради приєднаної територіальної громади, а відтак дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

47. Ураховуючи що в справі, яка переглядається, не встановлені обставини щодо необхідності звільнення спірних земельних ділянок шляхом знесення нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , та, відповідно, що саме ця особа має бути відповідачем у справі, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у справах № 914/251/19, № 918/387/19 (як і в усіх інших справах, які у цьому контексті згадуються у касаційних скаргах (без належного обґрунтування невідповідності оскаржуваних судових рішень висновкам, викладеним у них)) та у справі № 914/897/19 щодо питання застосування приписів статей 45, 48 ГПК України.

48. Стосовно посилань ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що правовідносини у наведеній справі стосувалися обставин розпорядження міською радою земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю без зміни її цільового призначення, а також за відсутності відмови землекористувача від права користування спірною земельною ділянкою, що не свідчить про подібність правовідносин у справі № 910/18560/16 з правовідносинами у справі № 914/897/19, предметом розгляду в якій є вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

49. За таких обставин, не підтвердилася підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

50. Доводи касаційних скарг про те, що позовні вимоги про звільнення і приведення до стану, придатного до використання за цільовим призначенням, земельної ділянки-1 і земельної ділянки-2 у визначеній в позовній заяві частині стосуються прав і обов`язків ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 10.7 кв.м: (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України; (2) не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права; (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

51. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржники не зазначили та не обґрунтовували у поданих касаційних скаргах, Суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Підприємства і ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі № 914/897/19.

53. Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Підприємства гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів і ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі № 914/897/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил