Рішення

від 15.05.2022 по справі 299/1888/22

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/1888/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючий-суддя Надопта А.А.,

секретар судового засідання- Онисько С.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Вимоги позову мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у розмірі 3351 гривень, що складає 0,0697% загальної вартості майна колективного сільськогосподарського підприємства. Вказане речове право було набуто позивачем шляхом укладення на її користь договору дарування майнового паю, який 20.12.2021 року за реєстровим №1861 було посвідчено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Гонтар Я.І.

12.01.2000 р. КАПТП «Іскра» було реорганізовано в ПСП «Фанчиківське», яке виступило правонаступником сільськогосподарського підприємства. Однак 19.05.2016 року діяльність юридичної особи ПСП «Фанчиківське» (код ЄДРПОУ 03747550) була припинена у результаті визнання її банкрутом. Справа №5008/53/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі «Про визнання ПСП «Фанчиківське» банкрутом розглядалася Господарським судом Закарпатської області. Правонаступник у ПСП «Фанчиківське» відсутній.

В ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2013 року у згаданій справі №5008/53/2012 міститься інформація про вирішення ліквідатором Руденко О.В. питання розпаювання майна колгоспу «Іскра», правонаступником якого було ПСП «Фанчиківське». Представником позивача до Господарського суду Закарпатської області було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №5008/53/2012. Але у звітах ліквідатора інформація щодо майна пайового фонду відсутня, наявний тільки лист КП «Виноградівське РБТІ» від 17.02.2012 року №500, спрямований на адресу арбітражного керуючого Руденко О.В., про те, що за ПСП «Фанчиківське» не було зареєстрованого жодного нерухомого майна;

На поданий представником позивача адвокатський запит арбітражний керуючий Руденко О.В. листом від 03.06.2017 р. №02-10/15 надала відповідь про відсутність інформації щодо майна пайового фонду колгоспу «Іскра».

У свою чергу на адвокатський запит представника позивача Фанчиківська сільська рада листом від 23.05.2017 р. №02-10/146 повідомила про відсутність відомостей щодо розпорядника або балансоутримувача майна пайового фонду колгоспу «Іскра».

На запит позивача Виноградівська районна державна адміністрація надала інформацію про зберігання в архівному відділі документів ПСП «Фанчиківське» тільки за період з 1962 по 2000 рік (лист від 21.06.2017 р. №В-38/03.1-16/441). Хоча власне процес майнового розпаювання мав місце у 2001-2004 роках.

За такої ситуації позивачка не має можливості оформити право власності на належне їй нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично й перебуває у її користуванні. Відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку розподілу майна реорганізованого сільськогосподарського підприємства, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно та повноцінно користуватися ним.

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач-представник Виноградівської міської ради, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно, у підготовче судове засідання не з`явився, однак до суду подав письмову заяви про розгляд справи за його відсутності та про те, що не заперечує проти задоволення заявленого позову.

Предствник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у підготовче судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не надсилав. Його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в підготовчому судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне. Позивач ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у розмірі 3351 гривень, що складає 0,0697% загальної вартості майна колективного сільськогосподарського підприємства. Вказане речове право було набуто позивачем шляхом укладення на її користь договору дарування майнового паю, який 20.12.2021 року за реєстровим №1861 було посвідчено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Гонтар Я.І.

Майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду (ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство). Набуття таких майнових прав було ініційовано мною з метою оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме - будівлю конюшні (вул.Вародія,67, с.Тросник), яка входила до пайового фонду КАПТП «Іскра» та перебуває в моєму користуванні.

Згідно положень ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Відповідно до п.51 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

- свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

- акт приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до п.15 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №62, при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

12.01.2000 р. КАПТП «Іскра» було реорганізовано в ПСП «Фанчиківське», яке виступило правонаступником сільськогосподарського підприємства. Однак 19.05.2016 року діяльність юридичної особи ПСП «Фанчиківське» (код ЄДРПОУ 03747550) була припинена у результаті визнання її банкрутом. Справа №5008/53/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі «Про визнання ПСП «Фанчиківське» банкрутом розглядалася Господарським судом Закарпатської області. Правонаступник у ПСП «Фанчиківське» відсутній.

В ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2013 року у згаданій справі №5008/53/2012 міститься інформація про вирішення ліквідатором Руденко О.В. питання розпаювання майна колгоспу «Іскра», правонаступником якого було ПСП «Фанчиківське». Представником позивача до Господарського суду Закарпатської області було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи №5008/53/2012. Але у звітах ліквідатора інформація щодо майна пайового фонду відсутня, наявний тільки лист КП «Виноградівське РБТІ» від 17.02.2012 року №500, спрямований на адресу арбітражного керуючого Руденко О.В., про те, що за ПСП «Фанчиківське» не було зареєстрованого жодного нерухомого майна;

На поданий представником позивача адвокатський запит арбітражний керуючий Руденко О.В. листом від 03.06.2017 р. №02-10/15 надала відповідь про відсутність інформації щодо майна пайового фонду колгоспу «Іскра».

У свою чергу на адвокатський запит представника позивача Фанчиківська сільська рада листом від 23.05.2017 р. №02-10/146 повідомила про відсутність відомостей щодо розпорядника або балансоутримувача майна пайового фонду колгоспу «Іскра».

На запит позивача Виноградівська районна державна адміністрація надала інформацію про зберігання в архівному відділі документів ПСП «Фанчиківське» тільки за період з 1962 по 2000 рік (лист від 21.06.2017 р. №В-38/03.1-16/441). Хоча власне процес майнового розпаювання мав місце у 2001-2004 роках.

За такої ситуації позивачка не має можливості оформити право власності на належне їй нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично й перебуває у її користуванні. Відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку розподілу майна реорганізованого сільськогосподарського підприємства, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно та повноцінно користуватися ним.

Відповідно до ч.2 ст.335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ. За такого законодавчого регулювання питання обгрунтованим та логічним є визначення відповідачем у справі саме Виноградівської міської ради.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Позивач повноважний обрати такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту рушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Положеннями ст.10 ЦК України передбачено наступне, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №№2, 4, 7,11 до Конвенції.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні етапі 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття «майно» включає в себе, як «фактичне майно», так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі «Совтрансавто- Холдинг проти України» (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи практику Європейського суду особа може звернутися за захистом свого права і тоді, коли вона ще не отримала майно, проте набуде його в законному порядку.

Отже в правовідносинах, що виникли, відсутній чинний та дієвий механізм набуття права власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, що як наслідок впливає на можливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.

З врахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, його складового елементу «принципу правової визначеності» (пункт 2.4. рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № З-рп/2016) саме дана процедура судового розгляду може бути єдиним ефективним засобом по відновленню порушених прав позивача.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), право власності в цілому на будівлю конюшні, загальною площею 193 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийА. А. Надопта