Справа № 591/9234/21
Провадження № 2/591/1105/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2022 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі :
головуючого - судді Шелєхової Г.В.
за участю секретаря судового засідання Товстухи Д.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/9234/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку,
В С Т А Н О В И В :
Позивач свої вимоги мотивує тим, що працює на посаді фельдшера санітарно-гігієнічного відділу моніторингу та реагування на небезпеки, 9 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи на підставі наказу №234-ос. Вважає вказаний наказ протиправним, оскільки відповідачем не було дотримано процедуру відсторонення від роботи позивача, зокрема не повідомив її про зміну істотних умов праці, пов`язані з необхідністю отримати щеплення, не пізніше ніж за 2 місяці до рішення щодо відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення. Також відповідач не створив умов для проходження працівниками щеплення вакциною від COVID-19. Вказує на те, що не ухилялася від щеплення. Вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень. Крім цього, позивачка зазнала хірургічного втручання, відповідачем не було досліджено питання щодо наявності протипоказань чи застережень стосовно вакцинації ОСОБА_1 . Тому просить скасувати п. 1.2 наказу №234-ос від 9 грудня 2021 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час відсторонення від роботи з 9 грудня 2021 року до моменту ухвалення рішення та судові витрати на правову допомогу в розмірі 2800,00 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити за необґрунтованістю, подав письмовий відзив, в якому зазначив, що відсторонення від роботи через відсутність вакцинації не є зміною істотних умов праці, а отже не потребує попереднього повідомлення працівника за два місяці. Вважає, що порушень з боку проведення процедури відсторонення позивача не було. До того ж, завідувач відділу моніторингу та реагування на небезпеки ОСОБА_3 вказує на те, що неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про можливе відстороненні від роботи.
Тому вважає, що позивач ухилялася від вакцинації.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2022 року позов залишено без руху.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 26 січня 2022 року.
Протокольною ухвалою головуючого від 26 січня 2022 року відкладено розгляд справи до 21 лютого 2022 року за клопотанням представника відповідача.
Протокольною ухвалою головуючого від 21 лютого 2022 року оголошено перерву в судовому засіданні до 28 березня 2022 року за клопотанням представника позивача.
З 24 лютого 2022 року справу знято з розгляду.
2 травня 2022 року поновлено розгляд справи, призначено до судового розгляду на 11 травня 2022 року.
Суд, вислухавши пояснення з`явившихся учасників, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 2 січня 2013 року працює фельдшером санітарно-гігієнічного відділу моніторингу та реагування на небезпеки в ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (а.с.15-17).
Наказом №234-ос від 9 грудня 2021 року (п.1.2) відсторонено від роботи з 10 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , фельдшера санітарно-гігієнічного відділу моніторингу та реагування на небезпеки (а.с.13).
Наказом №110-ос від 3 березня 2022 року призупинено дію наказу від 9 грудня 2021 року №234-ос про відсторонення від роботи ОСОБА_1 до завершення воєнного стану в Україні, поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді фельдшера санітарного відділу моніторингу та реагування на небезпеки ДУ «сумський ОЦКПХ МОЗ» до завершення воєнного стану в Україні. .
ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» 7 грудня 2021 року направив на адресу завідувача відділу моніторингу та реагування на небезпеки Грабовому С. лист щодо надання документів про проведення щеплення на COVID-19 в т.ч. фельдшера ОСОБА_1 , у разі ненадання документів вказані фахівці будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.
Факт доведення вказаної інформації до відому позивачки жодними доказами не підтверджений.
Письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд не може прийняти до уваги, оскільки судом безпосередньо досліджуються докази у справі, а вказані особи не були заявлені та допитані з вказаного приводу в якості свідків під присягою.
Крім цього, суд вважає, що належним повідомлення являється саме письмове повідомлення працівника про можливе відсторонення в разі відсутності щеплення від COVID-19.
Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що роботодавцем було створено умови для проходження щеплення, не був визначений день проведення щеплення.
Статтею 43Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими / обов`язковими / є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).
Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України.
Статтею 21КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.
Статтею 46КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.
У статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»від 6квітня 2000року N1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.
Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у тій же самій статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»від 6квітня 2000року №1645-III у частині шостій, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.
Оскільки, позивач не була належним чином попереджена про відсторонення, а відповідачем не створено відповідних умов для проведення щеплення, то відсутні підстави вважати, що позивач умисно ухилялася від проведення щеплення.
За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, в процесі слухання справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності оспорюваного наказу, а вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У пункті 10 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці» від24.12.1999№ 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
За змістом частини другої статті 235Кодексу законівпро працюУкраїни при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Також, відповідно до Постанови КабінетуМіністрів Українивід 08.02.1995року №100«Про затвердженняПорядку обчисленнясередньої заробітноїплати» вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивача було поновлено на роботі наказом від 3 березня 2022 року, однак фактично позивач була допущена до роботи 25 лютого 2022 року і заробітна плата їй нараховувалася вже з цього дня, що в судовому засіданні підтвердили сторони. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має нараховуватися з 9 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року.
Згідно довідки про доходи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 становить 420 грн. 34 коп. (а.с.42).
З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 9 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року (всього 54 дні) х 420,34 грн. = 22703 грн. 22 коп.
15 грудня 2021 року між адвокатським об`єднанням «СВ та ВВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги. Ціна договору становить 2800,00 грн. (а.с.25).
Згідно прибуткового касового ордеру №12 від 15.12.2021 року ОСОБА_5 сплатила за договором про надання правничої допомоги кошти в сумі 2800,00 грн. (а.с.26).
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в т. ч. і витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.1,2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, відсутність заперечень з боку відповідача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 2800,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, тобто є визначеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного суду від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обгрунтованою та співмірною суму витрат на правничу допомогу в сумі 2800,00 грн.
Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати пункт 1.2 наказу Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 9 грудня 2021 року №234-ос «Про відсторонення від роботи» щодо відсторонення від роботи з 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 , фельдшера санітарно-гігієнічного відділу моніторингу та реагування на небезпеки.
Стягнути з Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 9 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року в розмірі 22703 грн. 22 коп.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за 1 місяць.
Стягнути з Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн. та судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 13 травня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна установа Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», код ЄДРПОУ 38523259, адреса: м. Суми, вул. Привокзальна, 27.
Суддя Г.В.Шелєхова
Суд | Зарічний районний суд м.Сум |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104302910 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Зарічний районний суд м.Сум
Шелєхова Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні