Рішення

від 05.05.2022 по справі 192/1625/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1625/21

Провадження № 2/192/69/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Короти Л. С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Коваленка В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Миропіль» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі № 146 від 25 січня 2019 року, який був укладений між сторонами.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 15 січня 2015 року належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225083000:01:006:00075, площею 10,9168 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинківської сільської ради Солоняняського району Дніпропетровської області, яка була перейменована на Іверську сільську раду згідно рішення від 05 серпня 2016 року № 01-ІХ/VІІ «Про перейменування органу місцевого самоврядування».

25 січня 2019 року між ним та ТОВ «Меркурій-Миропіль» було укладено Договір оренди землі, який 11 квітня 2019 року був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради за № 31190753 зі строком оренди 10 років.

В той же час позивач зазначає, що згідно п. 36 укладеного Договору оренди було передбачено право розірвання договору в односторонньому порядку з 01 листопада 2021 року. Тому вважає, що має право на розірвання такого Договору після 01 листопада 2021 року у зв`язку з тим, що має намір та бажання самостійно використовувати виготовлену сільськогосподарську продукцію з метою фінансового забезпечення себе та членів своєї родини. На підставі зазначеного, позивач завчасно до 01 листопада 2021 року звернувся до відповідача з вимогою про розірвання спірного договору оренди землі на підставі п. 36. Разом з вимогою про розірвання Договору та повідомленням про наміри самостійно використовувати земельну ділянку, надіслав відповідачу два примірники додаткових угод про розірвання Договору, які були отримані відповідачем. Проте на час подання позову ТОВ «Меркурій-Миропіль» не надало жодної відповіді, не надіслало підписаної додаткової угоди та не здійснило державну реєстрацію припинення права оренди по укладеному Договору.

З посиланням на ст. ст. 525, 627, 651 ЦК України, Закон України «Про оренду землі» позивач вважає, що оскільки Договір містить умову про його дострокове одностороннє розірвання, тому такий Договір можливо розірвати за його бажанням.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та пояснив суду, що до 2019 року його земельна ділянка перебувала в оренді у іншого підприємства та строк оренди закінчувався в 2021 році. В свою чергу ТОВ «Меркурій-Миропіль» запропонувало укласти новий договір до закінчення строку дії попереднього з урахуванням закінчення строку оренди в 2021 році, а тому позивач просив передбачити в договорі право його розірвання в односторонньому порядку з 01 листопада 2021 року, про що і було зазначено в п. 36 Договору. Наміру про передачу земельної ділянки в оренду на 10 років у нього не було. За весь час оренди відповідач справно виконує свої обов`язки, сплачує орендну плату, проте не погоджується на розірвання договору з 01 листопада 2021 року. Просив задовольнити його позов, оскільки вважав, що право на одностороннє розірвання передбачено умовами Договору оренди.

Представник відповідача - адвокат Коваленко В. С. позов не визнав та пояснив, що на даний час ТОВ «Меркурій-Миропіль» орендує земельну ділянку позивача, здійснює сільськогосподарські роботи, вчасно сплачує орендну плату. Строк оренди землі згідно Договору - 10 років. В той же час не заперечував існування умови про одностороннє розірвання Договору після 01 листопада 2021 року, проте посилався на відсутність механізму такого розірвання. Також посилався на те, що відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» мінімальний строк оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва становить 7 років, а тому розірвання договору до спливу цього строку неможливо. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На період укладання договору оренди, спірні правовідносини з приводу оренди земельних ділянок регулювались Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року зі змінами та доповненнями на день укладання договору оренди, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220, якою затверджено типову форму договору оренди земельної ділянки.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема шляхом застосування інших, передбачених законом, способів. Частиною 4 ст. 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

У судовому засіданні встановлено, що 25 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Меркурій-Миропіль» був укладений Договір оренди землі № 146, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 10,9168 га, що належала йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 січня 2015 року (а.с.18), та яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка була перейменована на Іверську сільську раду згідно рішення від 05 серпня 2016 року № 01-ІХ/VІІ «Про перейменування органу місцевого самоврядування» (а.с.11-13).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання спірних договорів, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що Договір оренди землі № 146 був зареєстрований 11 квітня 2019 року (а.с.16), а між сторонами Договору було складено Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого ОСОБА_1 передав відповідачу належну йому земельну ділянку в оренду строком на 10 років (а.с.14).

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто право оренди за спірним Договором у орендаря - відповідача по справі, виникло з моменту державної реєстрації, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.16).

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в п. 6.44 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 наголошує, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Верховний Суд в своїй постанові від 03 березня 2021 року по справі № 198/631/19 зазначив, що «з системного аналізу вищезазначених норм матеріального права слід дійти висновку, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Отже, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці».

Суд під час розгляду справи встановив, що укладений Договір оренди землі № 146 був прийнятий сторонами до виконання і продовжує діяти в період розгляду справи судом, оскільки строк його дії не закінчився. Пунктом 36 зазначеного Договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається з 01 листопада 2021 року (а.с.12).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 17 вересня 2021 року, згідно якого просив розглянути та підписати Додаткову угоду про розірвання Договору оренди земельної ділянки (а.с.21-22), а також направляв на адресу відповідача Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору оренди земельної ділянки № 146 від 25 січня 2019 року (а.с.23, 24), а такий лист та додаткова угода були отримані відповідачем (а.с.25), проте залишись без відповіді та виконання.

Згідно положень ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладання договору), при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Умовами п.8 укладеного договору передбачено, що строк оренди становить 10 років.

Тому суд вважає, що розірвання договору до закінчення встановленого законом 7-річного строку оренди неможливо з огляду на недопустимість порушення прав орендаря.

Проте п. 36 Договору оренди, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, хоча і містить положення про можливість такого розірвання, проте не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання.

Водночас умовами оспорюваного Договору (пункт 35) передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Під час розгляду справи встановлено, що взаємної згоди на розірвання договору немає, орендар належним чином виконує свої обов`язки, передбачені цим договором, а вказані позивачем підстави для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не є вагомими.

У той же час ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У заявленому позові ОСОБА_1 хоча і посилався як на підставу для розірвання Договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку на ч. 2 ст. 651 ЦК України проте не вказував на наявність істотних порушень умов договору іншою стороною (орендарем), а тому позов не може бути задоволено з цих підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи посилання позивача на судову практику, суд зазначає, що під час розгляду справи враховував висновки Великої Палати Верховного Суду, а також більш новітні висновки Верховного Суду, аніж ті на які посилався позивач в своєму позові.

Крім того, сам позивач посилається на те, що в постанові Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 581/636/19 зазначено, що «… оскільки умовами пункту 39 договору оренди землі передбачено право орендодавця на розірвання договору після спливу 5 років з дня його державної реєстрації і така вимога була направлена позивачем за виписаним у цьому пункті договору порядку, отримана товариством, що підтверджує волевиявлення орендодавця на розірвання договору без оформлення сторонами письмово додаткової угоди з цього приводу, не може бути підставою для позбавлення власника землі права подальшого розпорядження цим об`єктом нерухомого майна на свій розсуд лише з формальних підстав…».

Тобто позивач сам погоджується з тим, що порядок одностороннього розірвання договору повинен бути прописаний в договорі, проте спірний Договір не містить таких умов та порядку.

Стосовно позиції ВС від 02 вересня 2019 року у справі № 623/2421/16-ц та від 01 липня 2021 року у справі № 659/569/19, то суд враховував висновки Великої Палати Верховного Суду, а також більш новітні висновки Верховного Суду, аніж ті на які посилався позивач в своєму позові.

Крім того, суд вважає, що дії позивача в частині підготування, підписання та направлення відповідачу примірника Додаткової угоди № 1 про розірвання Договору оренди землі № 146 свідчать про те, що для такого розірвання необхідне волевиявленні іншої сторони, що виключає можливість одностороннього розірвання Договору, а інший механізм такого розірвання в Договорі оренди № 146 відсутній.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витати по справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 239, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Миропіль» про розірвання договору оренди земельної ділянки, - в повному обсязі.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 16 травня 2022 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина