Рішення

від 10.05.2022 по справі 909/144/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/144/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю представника позивача Морганюк Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/144/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" до відповідача Державного навчального закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей" про стягнення збитків в сумі 68428,28 грн

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного навчального закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей", у якому, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача в свою користь 68428,28 грн збитків, завданих порушенням умов договору на постачання природного газу.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2022 для розгляду справи № 909/144/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.

28.02.2022 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 22.03.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

21.03.2022 до суду від представника відповідача адвоката Атаманюка В.М. надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.03.2022, який суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 68-71, вх. № 3491/22 (надійшов електронною поштою (документ з КЕП); а.с. 77-78, вх. № 3528/22 (надійшов поштою).

В судове засідання 22.03.2022 представники сторін не з`явилися. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд відклав розгляд справи на 19.04.2022 для надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом на позовну заяву та подати відповідь на відзив.

24.03.2022 до суду від представника відповідача адвоката Атаманюка В.М. надійшло клопотання (вх. № 3679/22) про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати відповідача на правову допомогу; суд долучив надіслані докази до матеріалів справи (а.с. 89-91).

До суду від позивача надійшли заяви (вх. № 4011/22 від 06.04.2022 електронною поштою (документ з КЕП), вх. № 4086/22 від 11.04.2022 (поштою) про призначення судового засідання 19.04.2022 о 12:15 год. в режимі відеоконференції, забезпечення якої ТОВ "Газенерго-Трейд" просить доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою суду від 13.04.2022 суд відмовив у задоволенні вищевказаних заяв у зв`язку з неможливість забронювати зал відеоконференцзв`язку Господарського суду Львівської області на 19 квітня 2022 року з 12:15 год.

19.04.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від ТОВ "Газенерго-Трейд" надійшло клопотання (вх. № 4402/22) про відкладення судового засідання у зв`язку з відмовою господарського суду в задоволенні заяви про участь в режимі відеоконференції з технічних причин; позивач просить суд відкласти розгляд справи із призначенням наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, призначивши місцем зв`язку - приміщення Господарського суду Львівської області.

19.04.2022, представники сторін в судове засідання не з`явилися, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.05.2022; судове засідання ухвалив провести з використанням системи відеоконференцзв`язку, забезпечення якої доручити Господарському суду Львівської області.

11.05.2022 судове засідання відбулося в режимі відеоконференції за участю представника позивача Морганюк Ю.Є.

Відповідач явки в судове засідання не забезпечив; у відзиві на позов та клопотанні від 28.04.2022 представник відповідача адвокат Атаманюк В.М. просив суд здійснювати розгляд справи без його участі та без участі відповідача. За наведених обставин, розгляд справи здійснюється за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 11.05.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги ТОВ "Газенерго-Трейд" обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на постачання природного газу, а саме недотриманням відповідачем дисципліни відбору (споживання) природного газу, внаслідок чого позивач зазнав збитків у вигляді плати за добовий небаланс перед оператором газотранспортної системи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач проти позову заперечує. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Газенерго-Трейд" та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.

Заперечення Державного навчального закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей" викладені письмово у відзиві на позов.

На думку відповідача, даний позов є необгрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав:

- 19 січня 2021 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено спірний договір № 1. Додатковою угодою № 3 від 14.07.2021 сторони вирішили відмовитись від виконання договору №1 від 19.01.2021 у зв`язку із неможливістю його виконання з боку постачальника та вважати його припиненим за взаємною згодою сторін з 01.07.2021 (п.1 додаткової угоди № 3). Відповідно до п. 2 зазначеної вище додаткової угоди, сторони домовились про те, що наведені у п. 1 цієї додаткової угоди обставини спричиняють наступні наслідки: припинення договору № 1 від 19 січня 2021 р. з 1 липня 2021 р. з остаточним розрахунком за фактично поставлений газ до 30 липня 2021 р. У пункті 3 Додаткової угоди № 3 погоджено, що жодних претензій одна до одної сторони не мають та відмовляються від висунення таких у майбутньому, якщо вони випливають з приводу виконання договору про закупівлю № 1 від 19 січня 2021 р.;

- матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Позивач не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав (реальних чи упущеної вигоди);

- розділ договору "Відповідальність сторін" не містить норм, які б встановлювали відповідальність за споживання природного газу з перевищенням замовлених обсягів або допущення небалансу;

- обсяги споживання газу, зазначені в підписаних актах прийому передачі природного газу, є коректними, однак під час споживання позивачу жодних збитків не було завдано.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Предметом доказування у справі є встановлення наявності підстав для застосування до відповідача заходів господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків за невиконання обов`язків дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

19 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерго-Трейд (постачальник) та Державним навчальним закладом Коршівський професійний аграрний ліцей (споживач) було укладено договір № 1 на постачання природного газу (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) споживачу природний газ з 01 січня 2021 р. до 31.12.2021 р. (за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо) (далі - газ, товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується прийняти і оплатити газ в строки та порядку, визначених договором. Плановий обсяг постачання газу - 95 куб.м., в т.ч. по місяцях: січень - 15; лютий - 20; березень - 10; квітень - 5; жовтень - 10; листопад - 15; грудень - 20.

Згідно з розділом 2 договору передбачено наступні умови споживання газу: постачання газу здійснюється за умови погодження із постачальником місячних обсягів постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (далі підтверджений обсяг газу); обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ; місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж на ± 10%; постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу становить 6713,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 1342,6 (20%) грн., що разом з ПДВ складає 8055,60 грн.

Відповідно до розділу 4 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У пункті 5.2.15 договору, споживач зобов`язався, зокрема, забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договором; контролювати власне газопостачання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Додатковою угодою № 1 від 04.03.2021 сторони внесли зміни до договору, зокрема передбачили, що плановий обсяг постачання газу - 85,28195 тис. куб.м., в т.ч. по місяцях: січень - 1,20909, лютий - 20, березень - 10, квітень - 5, жовтень - 10, листопад - 15, грудень - 23,05851. Також сторони змінили ціну природного газу: з моменту підписання договору і до 31.01.2021 - 8055,60 грн за 1000 м.куб.; з 01.02.2021 і до 31.01.2021 (включно) - 8580,00 грн. за м.куб.

Додатковою угодою до договору № 2 від 17.05.2021, сторони погодили, що ціна природного газу за 1000 метрів кубічних з ПДВ, та із врахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу становить: у період з моменту підписання договору і до 31.01.2021 - 8055,60 грн; у період із 01.02.2021 до 30.04.2021 - 8580,00 грн; у період із 01.05.2021 до 31.12.2021 року (включно): 9384,00 грн. Згідно з п. 1.2 додаткової угоди, сторони погодили, що у зв`язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг споживання газу у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, а ціна договору, що передбачена у абзаці 2 розділу 3 договору - залишається без змін.

Додатковою угодою № 3 від 14.07.2021 сторони вирішили відмовитись від виконання договору у зв`язку з неможливістю його виконання з боку постачальника та вважати його припиненим за взаємною згодою з 1 липня 2021 р. Сторони домовились про те, що наведені у п. 1 цієї додаткової угоди обставини спричиняють наступні наслідки: припинення договору № 1 від 19 січня 2021 року з 1 липня 2021 р. з остаточним розрахунком за фактично поставлений газ до 30 липня 2021 року. Жодних претензій одна до одної сторони не мають та відмовляються від висунення таких у майбутньому, якщо вони випливають з приводу виконання договору про закупівлю № 1 від 19 січня 2021 року.

Відповідно до видаткових накладних та актів приймання-передачі природного газу (а.с. 25 - 33), позивач поставив відповідачу природний газ у наступних об`ємах: у січні 2021 року - 1,209090 тис. куб. м.; у лютому 2021 року - 12,406590 тис. куб. м., у березні 2021 року - 17,626690 тис. куб. м .; у квітні 2021 року - 6,993190 тис. куб. м.

Поденні обсяги відбору відповідачем природного газу наведено в Інформації з IP платформи SAP щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00002F46800I, відповідно за лютий, березень та квітень 2021 року (а.с. 34-36).

Згідно з актами врегулювання щодобових небалансів за газові місяці лютий-березень 2021 року (а.с. 37-39), які складені між ТОВ Оператор ГТС України та ТОВ Газенерго-Трейд, сума плати замовника за добовий небаланс, або розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику за газовий місяць становили:

за лютий 2021 року: негативний небаланс - 654095,89 грн з ПДВ; позитивний небаланс - 686654,42 грн з ПДВ;

за березень 2021 року: негативний небаланс 942718,09 грн з ПДВ; позитивний небаланс - 659473,22 грн з ПДВ;

за квітень 2021 року: негативний небаланс - 1202941,33 грн з ПДВ; позитивний небаланс - 677491,71 грн з ПДВ.

21 січня 2022 року ТОВ Газенерго-Трейд направило Державному навчальному закладу Коршівський професійний аграрний ліцей претензію (вих. № 18/01-23 від 18.01.2022), у якій вимагало сплатити збитки в сумі 68 428,28 грн, завдані внаслідок небалансів споживання відповідачем природного газу, зокрема за лютий 2021 року - 31409,38 грн; березень 2021 року - 7801,78 грн, квітень 2021 року - 29217,12 грн.

Такі ж суми відшкодування за вчинення небалансу постачання газу вказано і в актах-претензіях за лютий, березень та квітень 2021 року (а.с. 19-21).

З наданих позивачем розрахунків штрафів, складених за лютий, березень та квітень 2021 року слідує, що розмір збитків було розраховано відповідачу поденно (за кожен день споживання природного газу), залежно від відхилення (перебір або недобір) обсягу фактичного спожитого природного газу від ліміту замовлення.

Відповіді на претензію відповідач не направив.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина перша статті). Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частина друга статті).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

За приписами п. п. 1, 2, 3 розділу VIІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 N 2496, в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (V ф - V п) х Ц х K, де:

V ф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.

У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Тобто п. 1 розділу VІI Правил постачання природного газу передбачає можливість відшкодування споживачем збитків постачальнику. Проте, наявність такого права не вказує на безумовну можливість стягнення суми збитків в розмірах, визначених у підпунктах 1 та 2 даного пункту. Вказане право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Такий правовий висновок викладався та неодноразово підтримувався Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 26.01.2022 по справі № 914/617/21; від 20.01.2022 по справі № 908/21/21 від 21.09.2021 № 904/6992/20).

Крім того, з аналізу підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VІI Правил постачання природного газу слідує, що ним передбачено різний порядок визначення розміру збитків, залежно від того, чи за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, менший від підтвердженого обсягу природного газу, чи навпаки - перевищує підтверджений обсяг природного газу на цей період.

Згідно абзацу першого розділу 4 договору сторони погодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного календарного місяця.

Як встановлено судом з наданих сторонами доказів, та не заперечується жодною зі сторін, за лютий 2021 року плановий обсяг постачання природного газу сторони погодили в обсязі 20 тис. куб. м. (ліміт замовлення згідно розрахунку штрафу (збатків) 24,850 тис. куб.м.), а фактично відповідачем спожито у лютому 2021 року 12,406590 тис. куб. м. природного газу, тобто за лютий 2021 року фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу відповідачем менший від підтвердженого.

В той же час у березні 2021 року, плановий обсяг постачання природного газу сторони погодили в обсязі 10 тис. куб. м., ліміт замовлення згідно розрахунку штрафу становив 15,5 тис. куб.м., а фактично відповідачем спожито у березні 2021 року 17,626690 тис. куб. м. природного газу. У квітні 2021 року плановий обсяг постачання природного газу сторони погодили в обсязі 5 тис. куб. м., ліміт замовлення згідно розрахунку штрафу становив 4,15015 тис. куб.м., а фактично відповідачем спожито у квітні 2021 року 6,993190 тис. куб. м. природного газу.

Тобто, на відміну від лютого 2021 року, у березні та квітні 2021 року фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу відповідачем перевищував підтверджені обсяги споживання газу у вказаних розрахункових періодах.

За таких обставин, розрахунок збитків (за умови доведення їх фактичного заподіяння) завданих відповідачем, як споживачем природного газу, що не є побутовим, мав проводитись за лютий 2021 року за правилами підпункту 1 пункту 1 розділу VІI Правил постачання природного газу, а за березень та квітень 2021 року - за правилами підпункту 2 пункту 1 цього ж розділу Правил.

Натомість, надані позивачем розрахунки штрафів за лютий, березень та квітень 2021 року, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не відповідають пункту 1 розділу VІI Правил постачання природного газу. Хоч дані документи мають назву розрахунок штрафу, однак за відсутності інших даних, суд розглядає дані розрахунки, як розрахунки збитків, оскільки наведені у цих розрахунках розміри штрафів відповідають розміру суми збитків, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Так, розрахунок штрафу за лютий 2021 року не містить застосування подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період, як це передбачає підпункт 1 пункту 1 розділу VII Правил. Розрахунки штрафів за березень та квітень 2021 року не складені у відповідності до формули, вказаної у підпункті 2 пункту 1 Розділу VII Правил, не передбачають використання показників даної формули, застосування коефіцієнта 0,5 тощо.

Розрахунки штрафів (збитків) складені не за підсумками розрахункового періоду (яким згідно умов договору є місяць), як це передбачено у п. 1 розділу VII Правил, а за кожен день споживання природного газу, залежно від того чи в конкретний день споживання відповідач допустив, як зазначено в розрахунках недобір або перебір споживання газу відносно обсягу замовленого газу (тобто фактичне споживання природного газу відбулось в обсязі, меншому, ніж був підтверджений, або відбулось перевищення обсягу фактичного споживання газу над підтвердженим). І незалежно від того, чи в конкретний день споживання природного газу відповідач допустив недобір чи перебір газу, відповідачу нараховано штраф (збитки) виходячи з розміру відхилення споживання газу від підтвердженого та вартості природного газу.

Такий порядок нарахування розміру збитків (штрафу) не відповідає розділу VII Правил, і не був передбачений сторонами в укладеному договорі.

Розрахунки штрафів (збитків), складені позивачем, ґрунтуються на розмірі плати за добовий небаланс сумі коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу (пункт 3 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015).

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортних систем, оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

Пункти 6 та 7 даної глави кодексу регулюють порядок розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу перед оператором газотранспортної системи.

Однак, аналіз зазначених положень Кодексу газотранспортних систем свідчить, що зазначені положення щодо оплати добового небалансу застосовуються у правовідносинах між замовником послуг транспортування природного газу та оператором газотранспортної системи.

Натомість, у даному випадку суд розглядає спір не між вказаними суб`єктами, а між постачальником та споживачем природного газу. Ні умовами законодавства, ні укладеного сторонами договору не передбачено обов`язків оплати добового небалансу споживачем природного газу в користь постачальника.

Порядок відшкодування споживачем збитків постачальнику природного газу за недотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу є відмінним від оплати добового небалансу замовником послуг транспортування природного газу в користь оператора газотранспортної системи, оскільки відшкодування збитків проводиться за результатами розрахункового періоду (у даному випадку - місяць), а не подобово; застосовуються різні математичні показники та формули для визначення розміру збитків та нарахування плати за добовий небаланс, існують різні правові підстави для стягнення збитків та нарахування плати за добовий небаланс, зокрема для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Таким чином, надані позивачем розрахунки штрафів (збитків) не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, умовах укладеного договору та не доводять розміру збитків позивача.

Крім того, згідно підпункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України Про ринок природного газу, договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. Розділом 6 укладеного між сторонами договору передбачено порядок відшкодування та визначення розміру збитків постачальником споживачу за виконання неправомірного доручення постачальника про припинення постачання газу споживачу та за незабезпечення своєчасного включення споживача до власного реєстру споживачів. Тобто, керуючись принципом свободи договору, сторони врегулювали між собою порядок відшкодування та визначення розміру збитків лише щодо таких порушень умов договору.

За таких обставин, коли сторони в укладеному договорі не погодили порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих постачальнику внаслідок недотримання споживачем дисципліни споживання природного газу, це також підтверджує безпідставність позовних вимог.

Крім того, в п. 3 додаткової угоди № 3 від 14.07.2021, сторони домовляючись про припинення договору, у зв`язку з неможливістю його виконання з боку постачальника (позивача), погодили, що жодних претензій одна до одної сторони не мають та відмовляються від висунення таких у майбутньому, якщо вони випливають з приводу виконання договору про закупівлю № 1 від 19.01.2021.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладаючи додаткову угоду № 3 від 14 липня 2021 року сторони вчинили правочин, за наслідком якого припинили свої права та обов`язки за укладеним договором постачання природного газу, і при цьому обумовили відсутність одна до одної претензій, що випливають з цього договору. Відповідач при укладенні додаткової угоди № 3 від 14 липня 2021 року добросовісно покладався на неможливість висунення до нього постачальником природного газу в майбутньому претензій щодо сплати збитків за недотримання дисципліни споживання природного газу. Однак позивач, направивши позивачу претензію від 18.01.2022 (вих. № 18/01-23) на суму 68428,28 грн вчинив дії, які суперечать укладеній між сторонами додатковій угоді № 3 від 14.07.2021, на умови якої добросовісно покладався відповідач.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вживав всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено обставин наявності збитків та, відповідно, причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань та заявленим позивачем у даній справі розміром збитків, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, а тому наведене є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення збитків.

Факт понесення збитків позивач обґрунтовує тим, що внаслідок недотримання відповідачем дисципліни споживання природного газу (відхилення обсягів фактичного споживання природного газу від замовленого), позивач, як постачальник природного газу, несе майнові втрати через балансування природного газу Оператором газотранспортної системи, що відображається у відповідних актах врегулювання щодобових небалансів за кожен місяць. Такі акти за лютий, березень та квітень 2021 року позивач додав до позовної заяви (а.с. 37-39).

Однак, як слідує з акту врегулювали щодобових небалансів за лютий 2021 року (а.с. 39), у позивача в цьому місяці виникали як негативні добові небаланси (перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу), так і позитивні добові небаланси (перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу). В той же час, з розрахунку штрафів (збитків) за лютий 2021, які позивач нарахував відповідачу, слідує, що у всі дні лютого 2021 року відповідач допускав виключно фактичне споживання природного газу в розмірі, меншому, ніж підтверджений. Однак штрафи (збитки) позивач нарахував відповідачу за всі дні лютого 2021 року, тобто як за дні, в які в нього виникали позитивні добові небаланси перед ТОВ Оператор ГТС України, так і за дні, в які в нього виникали негативні добові небаланси перед ТОВ Оператор ГТС України.

З розрахунків штрафів за березень та квітень 2021 року слідує, що у дні цих місяців відповідач допускав фактичне споживання природного газу в розмірі, як меншому, ніж був підтверджений, так і в розмірі, який перевищував підтверджений. Позивачем нараховано штраф (збитки) за кожен день відхилення фактичного споживання природного газу відповідачем від підтвердженого, незалежно від того чи в цей день у самого позивача виникав позитивний чи негативний небаланс згідно з актами врегулювали щодобових небалансів за березень та квітень 2021 року.

Таким чином, з наданих позивачем розрахунків штрафів (збитків) та актів врегулювання щодобових небалансів не підтверджується жодного причинного зв`язку між недотримання відповідачем дисципліни споживання природного газу (відхилення обсягів фактичного споживання природного газу від підтвердженого) та майновими втратами позивача через балансування природного газу Оператором газотранспортної системи. Позивач нарахував відповідачу збитки за кожен день, у який у відповідача мало місце відхилення обсягів фактичного споживання природного газу від підтвердженого (в більшу чи меншу сторону), незалежно від того чи в самого позивача у зазначений день виникав позитивний чи негативний небаланс перед Оператором газотранспортної системи. В той же час, позитивний чи негативний небаланс перед оператором ГТС у позивача, як постачальника природного газу виникає за результатами відбирання природного газу усіма споживачами, з якими у нього укладені договори постачання природного газу, а не лише за наслідками відбирання природного газу відповідачем. І, відповідно, відхилення у відповідача обсягів фактичного споживання природного газу від замовленого не обов`язково має наслідком збільшення плати постачальника газу за небаланс.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Виходячи з того, що умовами укладеного договору не передбачено порядок відшкодування та визначення розміру збитків саме за порушення відповідачем дисципліни споживання природного газу, сторони при розірванні договору постачання газу обумовили відсутність одна до одної претензій з приводу виконання договору та відмову від висунення таких в майбутньому, позивачем не доведено розміру збитків відповідно до норм законодавства, а також безпосередній причинний зв`язок між порушенням відповідачем умов договору і збитками, заявленими до стягнення, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Згідно платіжного доручення № 187 від 14 лютого 2022 р. за даний позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позові відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2481,00 грн покладаються на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно приписів п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, витрати на професійну правничу допомогу покладаються - на позивача.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У відзиві на позов відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. При цьому вказав, що розмір витрат на правову допомогу, які поніс Державний навчальний заклад "Коршівський професійний аграрний ліцей" становить 8000,00 грн. Докази на підтвердження останніх буде надано до закінчення розгляду по суті або протягом 5 днів з дня прийняття рішення.

24.03.2022 до суду від представника відповідача адвоката Атаманюка В.М. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надійшли такі докази:

- квитанція № 453769 від 19.03.2022 на суму 8000,00 грн (а.с. 89);

- договір доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах від 14.03.2022 ;

- акт виконаних робіт від 19.03.2022.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідача, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено відповідачем у відзиві, суд виходив із наступного.

14 березня 2022 року між Державним навчальним закладом "Коршівський професійний аграрний ліцей" (замовник) та адвокатом Атаманюком Володимиром Михайловичем (виконавець) укладений договір доручення на ведення справ в державних органах, органах місцевого самоврядування, слідчих та судових органах (а.с. 90).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику консультації та юридичні послуги з приводу: складання процесуальних документів, надання консультаційних та інших супутніх послуг по справі № 909/144/22 Господарського суду Івано-Франківської області.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що вартість послуг визначається в сумі 8000,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт від 19.03.2022 (а.с. 91) виконавцем надано, а замовник прийнято наступні види робіт: консультації - 1 година; вивчення судової практики та законодавства, складання відзиву на позовну заяву - 4 години.

Всього витрачено 5 робочих годин.

Вартість однієї робочої години 1600,00 грн.

Загалом вартість робіт встановлено в сумі 8000,00 грн.

Як доказ оплати за надання професійної правничої допомоги надано квитанцію № 453769 від 19 березня 2022 року на суму 8000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У даній справі відповідач не звернувся до суду із заявою про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відтак, підстав для зменшення суми судових витрат у суду немає. В судовому засіданні представник позивача заперечила щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Вважає такий розмір завищеним, неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

За наведеного, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи позицію представника позивача, викладену усно в судовому засіданні, обґрунтованість та пропорційність понесених витрат відносно предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, виходячи з такого.

Позовні вимоги у даній справі обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору на постачання природного газу в частині дотримання дисципліни споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 68428,28 грн. Розгляд справи № 909/144/22 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності. У спорах такого характеру, судова практика, зокрема практика Верховного Суду є сталою, незмінною та поширеною, не потребує детального вивчення та аналізу. Зазначене підтверджується і тим, що представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, подав суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника, просив врахувати при розгляді справи поданий відзив.

Крім того, фактичні обставини спору, обсяги споживання відповідачем природного газу, погоджені планові обсяги та ліміти споживання газу жодною зі сторін не оспорювались, що не потребувало вивчення значного обсягу первинних документів про господарські операції. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання газу. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Підсумовуючи викладене, дослідивши акт виконаних робіт, суд встановив, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову в 68428,28 грн, тому з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є не розумними, не співмірними із складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, здійснюючи розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, суд виходить із встановленої вартості послуги адвоката за одну годину у розмірі 1600,00 грн.

Так, в акті виконаних робіт від 19.03.2022 зазначено, що на консультації затрачено 1 годину, на вивчення судової практики та законодавства, складання відзиву на позовну заяву затрачено - 4 години, але з урахуванням вищенаведеного, суд вважає вказаний затрачений адвокатом час завищеним.

На думку суду, для кваліфікованого юриста є достатнім 0,5 годин для надання консультації; 2 годин для вивчення судової практики та законодавства і складання відзиву на позовну заяву.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" до Державного навчального закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей" про стягнення збитків в сумі 68428,28 грн - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" (вул. Стрийська, буд. 86-В, кв. 1, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи: 42827548) на користь Державного навчального закладу "Коршівський професійний аграрний ліцей" (вул. Зелена, буд. 38 А, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78240, ідентифікаційний код юридичної особи: 02544224) 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.05.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк