Рішення

від 15.05.2022 по справі 910/2086/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2022Справа № 910/2086/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства «ЗОРЯ» (07621, Київська обл., Згурівський р-н, с. Войтове, вул. Комсомольська, буд. 23)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛІМІТЕД» (02000, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19)

про стягнення 44 484,40 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «ЗОРЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛІМІТЕД» про стягнення 44 848,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 0618 від 24.09.2021 позивачем 24.09.2021 було перераховано грошові кошти на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 24.09.2021. Відповідач кошти прийняв, проте товар своєчасно не поставив, порушивши умови договору поставки № 0618 від 24.09.2021, внаслідок чого у позивача виникло право щодо нарахування останньому пені у розмірі 1 484,38 грн та штрафу у розмірі 43 000,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2086/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 14.02.2022 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача , зазначену у позовній заяві та у в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 11.05.2022 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24 вересня 2021 року між Селянським (фермерським) господарством «ЗОРЯ» (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЛІМІТЕД» (надалі - постачальник/відповідач) було укладено договір поставки № 0618 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у встановлені цим договором строки у власність покупця мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначних договором.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник поставляє покупцю товар протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання постачальником на його поточний банківський рахунок передоплати за товар, передбаченої п. 6.2.1. цього договору.

У п. 6.2.1. договору сторони погодили, що покупець сплачує 100 % вартості товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.

Судом встановлено, що сторонами затверджено Специфікацію № 1 до договору, якою визначили назву товару, що постачається, кількість та вартість, а саме: карбамід 46,2 % у кількості 15,00 на загальну суму 258 000,12 грн.

Цей договір відповідно до п. 7.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

За доводами позивача, Селянське (фермерське) господарство «ЗОРЯ» на виконання п. 6.2.1 договору перерахувало на рахунок відповідача попередню оплату за товар у розмірі 258 000,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 24.09.2021. Проте, відповідач у строки, визначені п. 3.1. договору, так і не поставив позивачу товар згідно договору.

10.11.2021 позивач направив на адресу відповідачу претензію з вимогою негайно поставити товар за договором та специфікацією, а у разі неможливості поставити товар повернути сплачені грошові кошти протягом 5 банківських днів.

Як вбачається із матеріалів справи, вказана претензія повернулася на адресу відправника з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку неналежним виконанням умов договору щодо строків поставки товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки (пені) та штрафу у розмірі 44 484,40 грн, розрахованого за період з 29.09.2021 по 01.02.2022 керуючись п. 8.6. договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 258 000,12 грн, згідно з платіжним дорученням № 194 від 24.09.2021.

Докази поставки товару відповідачем у строк, визначений у п. 3.2. договору, на момент вирішення спору по суті суду не надано.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача з претензією № щодо невиконання зобов`язань, в якій просив поставити товар або повернути грошові кошти у сумі 258 000,12 грн.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю товар протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання постачальником на його поточний банківський рахунок передоплати за товар, передбаченої п. 6.2.1. цього договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що позивачем 24.09.2021 здійснено попередню оплату за договором у сумі 258 000,12 грн, то відповідно відповідач у строк до 29.09.2021 включно повинен був поставити товар.

У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару у строки, визначені п. 3.1. договору, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 1 484,38 грн та штраф у розмірі 43 000,02 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 2% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а у разі прострочення поставки більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів - штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасного товару (п. 8.6. договору).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені та штрафу у межах визначених позивачем періодів нарахування та сум, судом встановлено, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають суми пені та штрафу у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення грошових коштів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛІМІТЕД» (02000, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 42249047) на користь Селянського (фермерського) господарства «ЗОРЯ» (07621, Київська обл., Згурівський р-н, с. Войтове, вул. Комсомольська, буд. 23; ідентифікаційний код 23583688) пеню у розмірі 1 484 грн 38 коп., штраф у розмірі 43 000 грн 02 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.05.2022

Суддя Л. Г. Пукшин