Рішення

від 02.05.2022 по справі 926/78/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/78/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Чупрун М. М., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»

до приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони захід Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200А)

про стягнення збитків у сумі 627733 грн

Представники сторін:

від позивача Бухеник І. Б.;

від відповідача Палій О. С.;

від третьої особи не з`явився.

1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень проти позову.

1.1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося з позовом до приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони захід Україна», м. Чернівці, в якому просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 627733,00 грн за неналежне виконання податкового законодавства.

Позовні вимоги обгрунтовується тим, що в межах договірних зобов`язань відповідач виконав будівельні роботи на загальну суму 3766638,00 грн, у тому числі ПДВ 627773,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 29.12.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29.12.2018 № 1 на суму 2070553,20 грн, № 2 на суму 1633234,80 грн та № 3 на суму 62850,00 грн. Вказані роботи оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується рахунком від 29.12.2018 № 17 та платіжним дорученням від 17.01.2020 № 2485474.

В свою чергу, відповідач 17.12.2018 склав податкову накладну № 6, яку зареєстрував 04.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9296467816 з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України невірно вказав дату виникнення податкового зобов`язання..

Незважаючи на вжиті позивачем заходи: листування з відповідачем стосовно належної реєстрації податкової накладної, письмові претензії, індивідуальні консультації з податковим органом, відповідач податкову накладну у відповідності до вимог податкового законодавства не зареєстрував чим завдав позивачу збитків на суму позову.

1.2. Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначає, що дату виникнення податкового зобов`язання ним вказано вірно, а стосовно суми податкового зобов`язання ним у відповідності до вимог Податкового кодексу України здійснено коригування сум податкового зобов`язання шляхом подачі до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань.

Тому, проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.

1.3. Третя особа надавши письмові пояснення зазначила, що податкова накладна, складена на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов`язань, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та не на увесь обсяг виконаних робіт/суму отриманих коштів, і розрахунок коригування до неї, складений у порядку на дату складення податкової накладної на суму різниці між вартістю виконаних робіт та сумою, зазначеною у такій податковій накладній є таким, що складені з порушеннями норм Податкового кодексу України.

Також, покликання у відзиві на позов відповідачем на те, що факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції не витримує критики та не відповідає нормам Податкового кодексу України.

2. Короткий зміст ухвал суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у Чернівецькій області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 31.01.2022 судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої за участю представника позивача покладено на Господарський суд Львівської області.

01.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні, 04.02.2022, оголошено протокольну ухвалу якою відкладено підготовче засідання на 24.02.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

15.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.02.2022 від представника відповідача надійшли заперечення проти позову.

24.02.2022 судове засідання не відбулося. Також, повідомлено представників учасників справи про призначення підготовчого засідання на 17.03.2022.

17.03.2022 у зв`язку з технічною несправністю системи відеоконференцзв`язку судове засідання не відбулося. Повідомлено представників учасників справи про його відкладення на 04.04.2022.

Ухвалою суду від 18.03.2022 судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої за участю представника позивача покладено на Господарський суд Львівської області.

23.03.2022 від представника третьої особи надійшли пояснення стосовно суті спору.

04.04.2022 у зв`язку з технічною несправністю системи відеоконференцзв`язку судове засідання за участю представника позивача не відбулося. Натомість у судовому засіданні, 04.04.2022, оголошено протокольну ухвалу якою задоволено клопотання позивача про витребування доказів у третьої особи та відкладено підготовче засідання на 11.04.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2022 судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої за участю представника позивача покладено на Львівський окружний адміністративний суд.

08.04.2022 від позивача надійшли пояснення стосовно суті спору.

У судовому засіданні, 11.04.2022, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.04.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

13.04.2022 від позивача надійшло пояснення стосовно суті спору.

13.04.2022 у зв`язку з технічною несправністю системи відеоконференцзв`язку судове засідання за участю представника позивача не відбулося. Натомість у судовому засіданні, 13.04.2022, оголошено протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.04.2022.

У судовому засіданні, 27.04.2022, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.05.2022 із занесенням до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні, 03.05.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавство України щодо викладених у позовній заяві вимог, суд робить висновок про задоволення позову з наступних підстав.

03 вересня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі позивач) та приватним підприємством «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» (далі відповідач) укладено договір № Л/П-18872/НЮ, згідно з яким відповідач зобов`язався на свій ризик, своїми силами та засобами виконати та здати в установлений договором строк роботи: «Капітальний ремонт підпірної стінки на 75 км дільниці Делятин-Рахів» відповідно до робочого проекту, а публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» зобов`язалось прийняти та оплатити їх вартість у відповідності до умов цього договору.

В межах договірних зобов`язань відповідач виконав будівельні роботи на загальну суму 3766638,00 грн, у тому числі ПДВ 627773,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 29.12.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29.12.2018 № 1 на суму 2070553,20 грн, від 29.12.2018 №2 на суму 1633234,80 грн, від 29.12.2018 №3 на суму 62850,00 грн.

На підставі рахунку від 29.12.2018 № 17 та платіжного доручення від 17.01.2020 № 248474 позивач оплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі.

17 грудня 2018 року приватне підприємство «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» склало податкову накладну № 6 на суму операції (обсяг постачання) 300000,00 грн, у тому числі сума ПДВ 60000,00 грн, яку зареєстрував 04.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9296467816.

На думку позивача, зі змісту цієї податкової накладної можна зробити висновок, що обов`язкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, як-то: дата складання податкової накладної, а також ціна, обсяг постачання і сума податку не відповідають дійсній даті виникнення податкових зобов`язань, а також ціні і обсягу зазначеної вище господарської операції.

Враховуючи викладені обставини, позивач додав до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на бездіяльність приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» щодо реєстрації податкової накладної за податковим зобов`язанням від 29.12.2018.

Згідно листа від 22.04.2020 № НЗЕ-10/2232 позивач звернувся до головного управління ДПС у Чернівецькій області з проханням вжити заходів із зобов`язання приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» зареєструвати податкову накладну за податковим зобов`язанням, що виникло 29.12.2018.

29 квітня 2020 року позивач звернувся з претензією № НЮ-1130 до приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна», у якій зазначив вимогу зареєструвати податкову накладну за податковим зобов`язанням, що виникло 29.12.2018.

У відповіді на претензію від 11.05.2020 № 11 відповідач повідомив, що оскільки у податковій накладній вказано невірну суму податкового зобов`язання, ним було здійснено коригування сум податкових зобов`язань та подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок.

01 грудня 2020 року відповідач зареєстрував в ЄРПН за № 9312243139 розрахунок коригування від 17.12.2018 № 4 до податкової накладної від 17.12.2018 № 6.

26 липня 2021 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось із заявою в порядку, визначеному статтями 52, 53 Податкового кодексу України про надання індивідуальної податкової консультації з питань правильності складення податкових накладних та виникнення права на податковий кредит.

Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 29.09.2021 №3618/ІПК/99-00-21-03-02-06, якою роз`яснено, що податкова накладна, складена на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов`язань, визначену відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, та не на весь обсяг виконаних робіт/суму отриманих коштів, і розрахунок коригування до неї, складений у порядку, описаному у зверненні (а саме складений на дату складення податкової накладної на суму різниці між вартістю виконаних робіт та сумою, зазначеною у такій податковій накладній на суму різниці між вартістю виконаних робіт та сумою, зазначеною у такій податковій накладній), є такими, що складені з порушенням норм Податкового кодексу України, не дають змоги ідентифікувати операцію, за якою вони складені (зокрема, дату та обсяг такої операції), не відповідають первинним документам, а тому не можуть бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що відповідач виконав зобов`язання, зазначене у договорі № Л/П-18872/НЮ, а також видав рахунок № 17 від 29.12.2018, довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 29.12.2018 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29.12.2018 № 1 на суму 2070553,20 грн, від 29.12.2018 № 2 на суму 1633234,80 грн, від 29.12.2018 № 3 на суму 62850,00 грн.

Тобто у позивача виник обов`язок оплати виконаних робіт саме 29.12.2018, а не 17.12.2018, тоді ж виникло і податкове зобов`язання на підставі якого мала б бути сформована та зареєстрована податкова накладна.

Дата виникнення обов`язку спати за договором, а отже і виникнення податкового зобов`язання 29.12.2018 також підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/883/19 від 02.09.2019.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про існування актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 від 17.12.2018, оскільки як вбачається з матеріалів справи підписання актів відбулося саме 29.12.2018.

Також судом встановлено, що головним управління ДПС у Чернівецькій області 18.01.2021 проведено камеральну перевірку приватного підприємства «ВО Габіони Захід Україна», за результатами якої складено акт перевірки від 18.01.2021 № 175/24-13-04-14/34519228 та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2021 № 000005601810 на суму 283886,50 грн, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

4.1. Щодо шкідливого результату протиправної поведінки відповідача збитків.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Пунктом 44.1 статті 44 Податковим кодексом України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Податкового кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно абзаців 14-16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже, відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Судом встановлено, що обов`язок сплати за виконану роботу відповідачем у позивача виник 29.12.2018, тоді ж у відповідача і виник обов`язок скласти і зареєструвати податкову накладну, що не було ним виконано і як наслідок не дало можливості включити позивачу суму зобов`язання до податкового кредиту, завдавши йому таким чином шкоди з вини відповідача.

При цьому, суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов`язковості їх реєстрації.

Оскільки, як встановив суд, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 627773,00 грн, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 908/76/18, від 03 серпня 2018 року у справа № 908/76/18.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у встановлений Податковим кодексом України (2755-17) термін (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ платника ПДВ постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (за правилом «першої події»).

У разі здійснення платником ПДВ постачальником (продавцем) товарів/послуг операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна, складена іншою датою, ніж дата виникнення «першої події» за такою операцією, є помилково складеною податковою накладною.

Таким чином, помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування із зазначенням правильної дати складання такої податкової накладної.

Отже, якщо платником податку при здійсненні операції з постачання товарів/послуг було складено податкову накладну іншою датою, ніж дата виникнення «першої події» за такою операцією, тобто помилкову податкову накладну, то з метою виправлення допущеної помилки на дату її виявлення такий платник податку може скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до такої помилкової податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому усі числові показники зазначити зі знаком «-«. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, на якого було складено таку помилкову податкову накладну, з дотриманням визначених Податковим кодексом України (2755-17) термінів реєстрації.

Одночасно з цим платник податку складає нову податкову накладну за такою операцією із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання «першої події» за такою операцією.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРПН таким платником податку з урахуванням термінів, встановлених Податковим кодексом України (2755-17) для такої реєстрації. При цьому статтею 120-1 Податкового кодексу України передбачено відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.

Відповідно до приписів статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

4.2. Щодо причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

З огляду на викладені висновки суду, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

4.3. Щодо наявності вини відповідача.

Оскільки у деліктних правовідносинах відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, однак відповідач таких доказів суду не надав, суд доходить висновку про наявність вини у його діях щодо нереєстрації податкових накладних.

За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

Доказами у справі, відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, суд судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у справі.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони захід Україна» про стягнення збитків у сумі 627733 грн задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони захід Україна» (58009, м. Чернівці, вул. Миру, 5, квартира 13, ідентифікаційний код 34519228) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 627773,00 грн завданих збитків та 9416,60 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи з дня складання повного судового рішення).

Повне судове рішення складено 16.05.2022.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК