Рішення

від 14.02.2022 по справі 927/1314/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1314/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Репех О. В.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроторг-М,

код ЄДРПОУ 39930840, вул. Купецька, 1, кв. 21, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

адреса для листування: вул. Набережна, 32, м. Ніжин, Чернігівська область, 16608

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод,

код ЄДРПОУ 41153595, вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Предмет спору: про стягнення 168 711,77 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроторг-М звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 238 360,00 грн заборгованості, з яких 138 360,00 грн основного боргу та 100 000,00 грн пені.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.01.2022 о 10:30 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 28.12.2021 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 29.12.2021 та отримана ним 30.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400053804480.

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 14.01.2022.

У встановлений судом строк відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 25.01.2022 не з`явився та про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 25.01.2022 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 25.01.2022 суд долучив до матеріалів справи відзив на позов з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

До початку підготовчого засідання від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він, враховуючи сплату відповідачем 20 000,00 грн та здійснений перерахунок штрафних санкцій, просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 168 711,77 грн, з яких 118 360,00 грн заборгованості за поставлений товар та 50 351,77 грн штрафних санкцій. У зв`язку зі зменшенням позовних вимог позивач просить повернути йому судовий збір у розмірі 1044,73 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовчому засіданні 25.01.2022 суд прийняв подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, оскільки вона подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 25.01.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.02.2022 о 10:30.

Ухвалою суду від 25.01.2022 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 15.02.2022, ухвалено повернути позивачу 1044,73 грн судового збору.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у підготовче засідання 15.02.2022 не з`явились та про причини неявки суду не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, судове засідання 25.01.2022 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом 15.02.2022 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 27/04/2021-1 від 27.04.2021 та за договором купівлі-продажу № 07/05/2021-1 від 07.05.2021 в частині своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим позивач, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути 118 360,00 грн боргу та нарахував штрафні санкції в сумі 50 351,77 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив часткову незгоду з позовними вимогами. Вказує на те, що ним було здійснено 22.12.2021 сплату 20 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості і станом на 10.01.2022 сума основної заборгованості становить 118 360,00 грн. Відповідач зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». За розрахунком відповідача сума пені по Договору № 27/04/2021-1 становить 17 741,72 грн за період з 09.05.2021 по 09.11.2021, по Договору № 07/05/2021-1 11 917,79 грн за період з 22.05.2021 по 22.11.2021. Загальний розмір пені за розрахунком відповідача складає 29 659,51 грн.

Позивач у відповіді на відзив повідомив про сплату відповідачем грошових коштів у сумі 20 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості по Договору № 27/04/2021-1 і станом на 10.01.2022 сума заборгованості становить 118 360,00 грн. Також зазначив, що відповідно до п. 5.2, 6.3 Договорів № 27/04/2021-1 та № 07/05/2021-1 при порушенні умов (строків) оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5 % від суми договору за кожен день прострочення. Посилається на ч. 4 ст. 231 ГК України, в якій зазначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання. За розрахунком позивача розрахунок пені за Договором № 27/04/2021-1 становить 24 444,93 грн за період з 12.05.2021 по 11.11.2021 та за Договором № 07/05/2021-1 25 906,84 грн за період з 22.05.2021 по 11.11.2021, загальна сума пені 50 531,77 грн.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-М» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмацький комбікормовий завод» (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27/04/2021-1 (далі Договір № 27/04/2021-1) (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 27/04/2021-1 продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти товар пшеницю в кількості 40 т+/-10%.

Пунктом 2.1 Договору № 27/04/2021-1 сторони визначили, що ціна за одну тону товару складає 7600,00 грн, у т.ч. ПДВ-14%.

Загальна сума Договору становить 304 000,00 грн +/-10%, у т.ч. ПДВ-14% (п. 2.2 Договору № 27/04/2021-1).

Згідно із п. 5.1, 5.2 Договору № 27/04/2021-1 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі. Умови оплати: оплата на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 27/04/2021-1 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно із п. 6.3 Договору № 27/04/2021-1 при порушенні п. 5.2 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5 % від суми Договору за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4 Договору № 27/04/2021-1 сторони визначили, що строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 53 від 27.04.2021 на суму 304760,00 грн за пшеницю кількість 40,1 тон (а.с. 13).

На виконання умов Договору № 27/04/2021-1 позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 304 760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 27 від 27.04.2021 та товарно-транспортною накладною № 1 від 27.04.2021 (а.с. 11, 15).

Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 27/04/2021-1 товар має бути оплачений покупцем не пізніше 14 днів згідно виставленого рахунку.

Тобто з урахуванням п. 5.2 Договору № 27/04/2021-1 видаткова накладна № 27 від 27.04.2021 повинна бути оплачена до 11.05.2021.

Проте відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався в повному обсязі.

Як зазначено позивачем, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого товару та перерахував позивачу 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 725 від 11.06.2021, 100 000,00 грн згідно платіжного доручення № 2 від 26.08.2021.

Між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 27.04.2021-04.11.2021, згідно якого станом на 04.11.2021 заборгованість відповідача становила 154760,00 грн (а.с. 19).

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 04/11-2021-1 від 04.11.2021, в якій пропонував оплатити заборгованість в сумі 154 760,00 грн по Договору № 27/04/2021-1. Повідомив, що в разі не сплати буде змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Дана претензія отримана відповідачем 04.11.2021, про що свідчить проставлений підпис бухгалтера товариства відповідача (а.с. 17).

Також позивачем повідомлено, що відповідачем платіжним дорученням № 950 від 14.12.2021 перераховано 16 400,00 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 27/04/2021-1 на день подання позову становить 138 360,00 грн.

Крім того, відповідачем оплачено 20 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості по Договору № 27/04/2021-1, що підтверджується платіжним дорученням № 977 від 22.12.2021 з призначенням платежу «оплата за ячмінь згідно рахунку № 53 від 27.04.2021».

Також, 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-М» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмацький комбікормовий завод» (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 07/05/2021-1 (далі Договір № 07/05/2021-1) (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 07/05/2021-1 продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти товар ячмінь в кількості 40 т+/-10%.

Пунктом 2.1 Договору № 07/05/2021-1 сторони визначили, що ціна за одну тону товару складає 8000,00 грн, у т.ч. ПДВ-14%.

Загальна сума Договору становить 320 000,00 грн +/-10%, у т.ч. ПДВ-14% (п. 2.2 Договору № 07/05/2021-1).

Згідно із п. 5.1, 5.2 Договору № 07/05/2021-1 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі. Умови оплати: оплата на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 07/05/2021-1 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно із п. 6.3 Договору № 07/05/2021-1 при порушенні п. 5.2 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5 % від суми Договору за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4 Договору № 07/05/2021-1 сторони визначили, що строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 63 від 07.05.2021 на суму 313600,00 грн за ячмінь кількістю 39,2 тон (а.с. 14).

На виконання умов Договору № 07/05/2021-1 позивач передав, відповідач отримав товар на суму 313 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 07.05.2021 та товарно-транспортною накладною № 1 від 07.05.2021 (а.с. 12, 16).

Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 07/05/2021-1 товар має бути оплачений покупцем не пізніше 14 днів згідно виставленого рахунку.

Тобто з урахуванням п. 5.2 Договору № 07/05/2021-1 видаткова накладна № 35 від 07.05.2021 повинна бути оплачена до 21.05.2021.

Проте відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався.

Як зазначено позивачем, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого товару та перерахував позивачу 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 737 від 22.06.2021; 60 000,00 грн згідно платіжного доручення № 744 від 02.07.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 765 від 23.07.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 789 від 20.08.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 867 від 19.10.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 886 від 01.11.2021. Всього відповідачем проведено оплат на загальну суму 310 000,00 грн.

Між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 27.04.2021-04.11.2021, згідно якого станом на 04.11.2021 заборгованість відповідача становила 3600,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 04/11-2021-2 від 04.11.2021, в якій пропонував оплатити заборгованість в сумі 3600,00 грн по Договору № 07/05/2021-1. Повідомив, що в разі не сплати буде змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Дана претензія отримана відповідачем 04.11.2021, про що свідчить проставлений підпис бухгалтера товариства відповідача (а.с. 18).

Позивачем також повідомлено, що 14.12.2021 відповідач платіжним дорученням № 949 перерахував позивачу 3600,00 грн.

Отже, відповідач повністю розрахувався за отриманий товар по видатковій накладній № 35 від 07.05.2021, однак порушив строки оплати, встановлені у п. 5.2 Договору № 07/05/2021-1.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивачем на виконання умов по Договору № 27/04/2021-1 виставлено рахунок на оплату № 53 від 27.04.2021, передано відповідачу товар по видатковій накладній № 27 від 27.04.2021 передано відповідачу на суму 304 760,00 грн та на виконання умов Договору № 07/05/2021-1 виставлено рахунок на оплату № 63 від 07.05.2021, передано відповідачу товар по видатковій накладній № 35 від 07.05.2021 на суму 313 600,00 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписом та печаткою товариства на видаткових накладних.

За умовами п. 5.2 Договору № 27/04/2021-1 та Договору № 07/05/2021-1 оплата відповідачем здійснюється на поточний рахунок позивача згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач за отриманий товар по Договору № 07/05/2021-1 розрахувався в повному обсязі на суму 313 600,00 грн з порушенням строків оплати.

Однак доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 313 600,00 грн позивач суду не надав.

Доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 166 400,00 грн за Договором № 27/04/2021-1 позивач суду також не надав. В матеріалах справи містяться лише докази оплати 20 000,00 грн за цим Договором, здійсненої 22.12.2021.

Разом з тим, за змістом поданого відзиву та здійсненого відповідачем контррозрахунку, останній фактично підтверджує усі викладені позивачем у позовній заяві обставини щодо здійснених оплат (дата, розмір, призначення) за спірними договорами та визнає розмір основної заборгованості станом на 10.01.2022 в сумі 118 360,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд доходить висновку, що розмір основного боргу відповідача складає 118 360,00 грн, що виник за поставлений товар за Договором № 27/04/2021-1.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений Договором № 27/04/2021-1 термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 118 360,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій (неустойки).

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості переданого товару по Договору № 27/04/2021-1 та по Договору № 07/05/2021-1, позивач нарахував та заявив до стягнення 24 444,93 грн штрафних санкцій (неустойки) за період з 12.05.2021 по 11.11.2021 та 25 906,84 грн штрафних санкцій (неустойки) за період з 22.05.2021 по 11.11.2021 відповідно.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктами 6.3 Договору № 27/04/2021-1 та Договору № 07/05/2021-1 сторони погодили, що при порушенні п. 5.2 Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5 % від суми Договору за кожний день прострочення оплати.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про нарахування пені у відсотковому відношенні саме від суми договору відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, а не розміру простроченого грошового зобов`язання, з огляду на наступне.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

В преамбулі Закону України «Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання» зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, виходячи з преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, розмір пені у таких правовідносинах обчислюється від суми простроченого платежу - невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України відносно розміру простроченого платежу.

На відміну від Господарського кодексу України, який називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів, не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, норми спеціального закону визначають граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов`язань застосовуються норми спеціального Закону, які мають пріоритет над нормами Господарського кодексу України.

Щодо можливості сторонами у договорі визначити розмір штрафних санкцій суд також звертає увагу на наступне.

За своєю правовою природою пеня розраховується у відсотках від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, а тому її нарахування має триваючий характер, на відміну від штрафу, який застосовується разово за сам факт виникнення господарських правопорушень, в обумовленому договором випадку.

У той самий час пеня нараховується за кожен день, коли існує (триває) відповідне правопорушення. Таке правопорушення полягає безпосередньо у простроченні грошового зобов`язання, вираженого у певному, чітко визначеному розмірі. Частково виконане зобов`язання припиняє з цього дня існування в діях особи ознак правопорушення у відповідній (сплаченій) частині.

Таким чином, нарахування пені на суму зобов`язання, яке не підпадає під розуміння правопорушення, суперечить її правовій природі. Хоча пеня і штраф є різновидами штрафних санкцій, але мають різне правове застосування, а тому позивачем помилково ототожнюється можливість застосування до спірних правовідносин нарахування на усю суму грошового зобов`язання незалежно від ступеня його порушення.

За змістом частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

З урахуванням вищевикладених висновків суду, позивачем при нарахуванні пені здійснено неправомірне нарахування пені від суми Договору № 27/04/2021-1 (304 000,00 грн) та Договору № 07/05/2021-1 (320 000,00 грн), а не від суми простроченого платежу з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

За перерахунком суду, розмір пені складає 29 409,15 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 2216,53 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 17 540,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору № 7/07/12/21 про надання правничої допомоги від 07.12.2021, укладений з адвокатом Дмитренко О.М. та позивачем (далі Договір); ордер на надання правової допомоги від 20.12.2021 серія СВ № 1023464 на ім`я адвоката Дмитренко О. М.; виписку банку від 21.12.2021 на суму 14 540,00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правничої допомоги згідно Договору № 7/07/12/21 від 07.12.2021».

Згідно з п. 1.1 Договору предметом Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі, що пов`язана із захистом прав та законних інтересів останнього з приводу звернення клієнта до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» про стягнення заборгованості, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокату у розмірі та строк окремо погоджені сторонами у відповідному Додатку до цього Договору.

Згідно із п. 3.1 Договору розмір гонорару за цим Договором визначається за домовленістю сторін та вказується у відповідних додатках до цього Договору, виходячи із досвіду адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на допомогу адвоката, складності правового питання справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта. Гонорар адвоката відповідає Рекомендаціям мінімальних ставок адвокатського гонорару, що затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт адвокатом та їх вартості.

Надана в якості оплати за надання правничої допомоги виписка банку на суму 14 540,00 грн не є належним доказом на підтвердження фактичного здійснення адвокатом робіт (надання послуг) позивачу по Договору про надання правничої допомоги, оскільки платіж проведено 21.12.2021, а позов до суду надіслано 22.12.2021. Отже, вказана оплата підпадає під розуміння авансового платежу відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України та не свідчить про фактичне виконання адвокатом робіт.

В наданому позивачем в особі керівника товариства Мариненко С. П. попередньому розрахунку суми судових витрат, зазначені послуги та суми витрат на ці послуги, які не відповідають наведеним обставинам щодо надання адвокатом правової допомоги (складання акту звірки розрахунків, пред`явлення претензії), оскільки акти звірки та претензії складені та датовані 04.11.2021, а договір між адвокатом та позивачем підписано 07.12.2021.

Позовна заява підписана директором товариства позивача Мариненком С. П., участь в судовому засіданні 25.01.2022 приймав також директор товариства особисто, а не адвокат Дмитренко О. М., про участь якого в суді першої інстанції було зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Позивачем в особі керівника товариства в якості доказів на підтвердження здійснення адвокатом наданих послуг надано лише ордер та договір. Розмір гонорару позивачем та адвокатом в Договорі не обумовлено, додатків до Договору згідно п. 2.3.1 Договору, в яких міг бути визначений розмір гонорару, суду не надано.

Позивачем на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу відповідна заява про намір подати докази наданої правничої допомоги не заявлялась.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

За наведених обставин у їх сукупності, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бахмацький комбікормовий завод (код ЄДРПОУ 41153595, вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторг-М (код ЄДРПОУ 39930840, вул. Купецька, 1, кв. 21, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) 118 360,00 грн заборгованості за переданий товар, 29 409,15 грн пені та 2216,53 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з введенням указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, веденням активних бойових дій на території Чернігівської області, у тому числі у м. Чернігові, зміною територіальної підсудності Господарського суду Чернігівської області та неможливістю здійснення судом правосуддя під час воєнного стану з об`єктивних причин, повне рішення складено 16.05.2022, після відновлення здійснення правосуддя Господарським судом Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., який розглядав справу.

Суддя В. В. Шморгун