Рішення

від 14.02.2022 по справі 160/23633/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Справа № 160/23633/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представників позивача представника відповідача Крісак М.В., Леонов В.О. Леонов О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому позивач просить в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків №394/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9864743,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків №398/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 43029111,25 грн. (34423289,00 грн. за податковим зобов`язанням, 8605822,25 грн. за штрафними санкціями).

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків №399/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна документальна перевірка ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» (скорочена назва ПрАТ «КРЦ») з питань дотримання вимог податкового законодавства (з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України) з 01.01.2015 по 31.03.2021, валютного законодавства (з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України) з 01.01.2015 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2021., за результатами якої складено акт від 22.09.2021 року 710/32-00-07-01-01-11/00292923. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 09.11.2021 року №394/32-00-07-01-01-32, №398/32-00-07-01-01-32, №399/32-00-07-01-01-32. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна документальна перевірка ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» (скорочена назва ПрАТ «КРЦ») з питань дотримання вимог податкового законодавства (з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України) з 01.01.2015 по 31.03.2021, валютного законодавства (з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України) з 01.01.2015 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2021.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу, п.7, 10 МСБО 18 «Дохід», МСБО 15 «Дохід від договорів з клієнтами», ст.1, 3, 4, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, в результаті чого, встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за І кв. 2021 року на загальну суму 9 864 743 грн., в тому числі, за рахунок встановлених порушень за минулі податкові (звітні) роки (на підставі пп. 140.4.4 Податкового кодексу України):

2016 рік - 4 992 665 грн. (в тому числі: І квартал 2016 року 74858 грн., півріччя 2016 року - 4992 665 грн., Три квартали 2016 року - 4992665 грн.),

2018 рік - 254528 грн. (в тому числі: півріччя 2018 року - 254528 грн., Три квартали 2018 року - 254528 грн.),

2019 рік - 4046700 грн. (в тому числі: Три квартали 2019 року - 1635900 грн.),

2020 рік - 570850 грн. (в тому числі: І квартал 2020 року - 570850 грн., півріччя 2020 року - 570850 грн., Три квартали 2020 року - 570850 грн.).

- п.44.1, ст.44, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.201.1 ст.201 у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34423289 грн., у тому числі: за квітень 2017 року в сумі 17951705 грн., за травень 2017 року в сумі 12481155 грн., за червень 2017 року в сумі 3165083 грн., за серпень 2019 року в сумі 83684 грн., за вересень 2019 року в сумі 243950 грн., за жовтень 2019 року в сумі 230370 грн., за березень 2020 року в сумі 267342 грн.

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, п.11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду), а саме: ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування на загальну суму ПДВ 33597942,72 грн.

За результатами перевірки складено Акт від від 22.09.2021 року 710/32-00-07-01-01-11/00292923, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 09.11.2021 року:

- №394/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9864743,00 грн.

- №398/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 43029111,25 грн., з яких 34423289,00 грн. за податковим зобов`язанням, 8605822,25 грн. за штрафними санкціями.

- №399/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Щодо висновків за результатами перевірки ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» (ЄДРПОУ 35748473) за період березень, квітень 2016 року слід зазначити наступне.

ДПС доходить висновку, що «…у березні, квітні 2016 року ПрАТ «КРЦ» мало нереальні взаємовідносини з ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» (код за ЄДРПОУ 35748473) по яких також відсутнє реальне (законне) джерело походження робіт, послуг. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» не здійснювало самостійно будівельні роботи (послуги), надані ПрАТ «КРЦ», а також встановлено відсутність реальної можливості надання таких робіт (послуг) постачальниками по ланцюгу постачання із-за відсутності у них трудових ресурсів (в штаті 1 особа) та обриву ланцюга постачання.

Таким чином, ДПС з`ясовано, що операції із придбання послуг по ремонту обладнання сировинної етажерки, футерування охолоджувача клінкеру, бетонування завантажувального лотка і основи шахти, футерування ЦТО (циклонний теплообмінник), футерування корпусу обертової печі, торкретування газоходів третинного повітря, бетонування вихрової камери, футерування пальника печі не мали реального характеру.».

Так, ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з ТОВ «БП Стройіндустрія» укладено Договори підряду про виконання ремонтних робіт №13560 від 19.11.2015р. та №13561 від 07.12.2015р.

Так, 19.11.2015р. між ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» (замовник) та ТОВ «БП Стройіндустрія» (підрядник) укладено Договір підряду №13560, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботи по ремонту, вказані в додатку до договору №1, а замовник прийняти та оплатити їх.

Згідно п.6.1 обох Договорів, вартість робіт визначається за згодою сторін та зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору, та можуть бути зміненні за взаємною згодою сторін при збільшені обсягу робіт, що оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

Додатком №1 до договору №13560 визначені найменування, перелік та вартість ремонтних робіт, а саме: ремонт циклонного теплообмінника, ремонт обладнання сировинної етажерки.

Адреса за якою виконувалися робити: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд.1.

Згідно додатком №1 до договору №13561 визначені найменування, перелік та вартість ремонтних робіт, а саме: футерування охолоджувача клінкеру, бетонування вихрової камери, бетонування завантажувального лотка і основи шахти, футерування ЦТО, футерування корпусу обертової печі, торкретування газоходів третинного повітря, футерування пальчика печі.

Адреса за якою виконувалися робити: м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд.1.

На підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ «БП Стройіндустрія» позивачем на підставі договорів підряду до перевірки та до суду надано копії наступних документів:

- договори підряду від 19.11.2015р №13560 та від 07.12.2015р. №13561 укладені з ТОВ «БП Стройіндустрія»;

- акти приймання виконаних робіт по контрагенту ТОВ «БП Стройіндустрія»;

- платіжні доручення на оплату товарів (послуг) ТОВ «БП Стройіндустрія» за березень, квітень 2016р.;

- журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, акти допуску для проведення робіт, листи ТОВ «БП Стройіндустрія» з переліком працівників, що будуть виконувати роботи, посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці.

Разом з тим, судом встановлено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №804/3108/18 за позовом ПРАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» (на теперішній час ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000824614 від 09.02.2018 року, винесене Офісом ВПП ДФС, яким було збільшено суму грошового зобов`язання ПРАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями в розмірі 813725,60 грн. за березень - квітень 2016 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 залишено без змін.

Відповідно до вказаного рішення суду у справі №804/3108/18 судом встановлено, що Офісом ВПП ДФС у період з 28.12.2017 по 19.01.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ХайдельбергЦемент Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БП Стройіндустрія за березень-квітень 2016 року, за результатами якої складено акт №9/28-10-46-14-00292923 від 22.01.2018 у якому за результатами перевірки зроблено висновки про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 650 980,48 грн. за березень - квітень 2016 року.

В даному рішенні суд дійшов висновку, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договорів № № 13560, 13561 прийняв виконані роботи та оплатив їх, а відтак операції з придбання робіт у ТОВ «БП Стройіндустрія» є реальними, та такими, що відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі оформлених ТОВ «БП Стойіндустрія» податкових накладних.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що обставини, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/3108/18, не підлягають доказуванню.

Враховуючи рішення суду у справі №804/3108/18, встановлені обставини, суд дійшов висновку, що висновок Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про завищення ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «БП Стройіндустрія» за березень-квітень 2016 року є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо висновків за результатами перевірки ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Східноукраїнська компанія» (ЄДРПОУ 36847053) за період вересень - листопад 2019 року суд зазначає наступне.

Позиція відповідача грунтується на висновках, про «…неможливість встановлення фактичного виробництва продукції ТОВ "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ" (код за ЄДРПОУ 36847053) у вересні, жовтні, листопаді 2019 року, не встановленя фактичного виробника або імпортера вищезазначеної продукції; оскільки, у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва, відсутні виробничі потужності, обладнання, транспорт та будь-які інші основні засоби (як власні, так і орендовані), а також відсутні трудові ресурси.

Таким чином, ДПС вказує в акті перевірки, що фактично ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємством - постачальником ТМЦ, що фактично не здійснювалась з ТОВ "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ"».

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Договору поставки №34438 від 23.01.2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія» протягом вересння - листопада 2019 року було здійснено поставку на ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» товару дерев`яні піддони, які необхідні для фасування продукції власного виробництва на загальну суму 4046700,00 грн., в тому числі ПДВ 674450,00 грн.

На підтвердження фактичного отримання товару дерев`яних піддонів від ТОВ «Східноукраїнська компанія» позивачем на підставі договору поставки №34438 від 23.01.2019 року до перевірки та до суду надано копії наступних документів:

додатки №2 від 23.01.2019 року, №8 від 23.08.2019 року, №9 від 10.09.2019 року, №10 від 16.10.2019 року договору поставки №34438 від 23.01.2019 року.

рахунки-фактури №В-00000495 від 02.09.2019 року, №В-00000499 від 02.09.2019 року, №В-00000500 від 03.09.2019 року, №В-00000505 від 05.09.2019 року, №В-00000511 від 06.09.2019 року, №В-00000512 від 06.09.2019 року, №В-00000512 від 09.09.2019 року, №В-00000518 від 10.09.2019 року, №В-00000521 від 11.09.2019 року, №В-00000523 від 12.09.2019 року, №В-00000528 від 13.09.2019 року, №В-00000529 від 16.09.2019 року, №В-00000532 від 17.09.2019 року, №В-00000534 від 18.09.2019 року, №В-00000537 від 20.09.2019 року, №В-00000546 від 23.09.2019 року, №В-00000549 від 25.09.2019 року, №В-00000550 від 26.09.2019 року, №В-00000554 від 30.09.2019 року, №В-00000560 від 30.09.2019 року, №В-00000563 від 02.10.2019 року, №В-00000569 від 03.10.2019 року, №В-00000572 від 04.10.2019 року, №В-00000581 від 08.10.2019 року, №В-00000582 від 09.10.2019 року, №В-00000586 від 10.10.2019 року, №В-00000590 від 11.10.2019 року, №В-00000594 від 15.10.2019 року, №В-00000602 від 16.10.2019 року, №В-00000603 від 17.10.2019 року, №В-00000609 від 18.10.2019 року, №В-00000614 від 22.10.2019 року, №В-00000615 від 24.10.2019 року, №В-00000626 від 25.10.2019 року, №В-00000632 від 28.10.2019 року, №В-00000640 від 29.10.2019 року, №В-00000648 від 01.11.2019 року, №В-00000658 від 05.11.2019 року, №В-00000663 від 07.11.2019 року, №В-00000668 від 08.11.2019 року, №В-00000672 від 12.11.2019 року, №В-00000673 від 14.11.2019 року, №В-00000685 від 15.11.2019 року, №В-00000692 від 19.11.2019 року, №В-00000697 від 21.11.2019 року, №В-00000703 від 22.11.2019 року, №В-00000709 від 26.11.2019 року, Рахунок-фактура №В-00000714 від 26.11.2019 року.

видаткові накладні №В-00000499 від 02.09.2019 року, №В-00000502 від 02.09.2019 року, №В-00000504 від 03.09.2019 року, №В-00000508 від 05.09.2019 року, №В-00000512 від 06.09.2019 року, №В-00000519 від 11.09.2019 року, №В-00000524 від 10.09.2019 року, №В-00000526 від 11.09.2019 року, №В-00000528 від 12.09.2019 року, №В-00000533 від 13.09.2019 року, №В-00000534 від 16.09.2019 року, №В-00000536 від 17.09.2019 року, №В-00000542 від 18.09.2019 року, №В-00000543 від 20.09.2019 року, №В-00000551 від 23.09.2019 року, №В-00000555 від 26.09.2019 року, №В-00000556 від 26.09.2019 року, №В-00000565 від 30.09.2019 року, №В-00000572 від 30.09.2019 року, №В-00000574 від 02.10.2019 року, №В-00000576 від 03.10.2019 року, №В-00000577 від 04.10.2019 року, №В-00000584 від 08.10.2019 року, №В-00000587 від 09.10.2019 року, №В-00000590 від 10.10.2019 року, №В-00000597 від 11.10.2019 року, №В-00000600 від 15.10.2019 року, №В-00000602 від 16.10.2019 року, №В-00000609 від 17.10.2019 року, №В-00000611 від 18.10.2019 року, №В-00000617 від 22.10.2019 року, №В-00000619 від 24.10.2019 року, №В-00000626 від 25.10.2019 року, №В-00000634 від 28.10.2019 року, №В-00000636 від 29.10.2019 року, №В-00000647 від 01.11.2019 року, №В-00000657 від 05.11.2019 року, №В-00000664 від 07.11.2019 року, №В-00000668 від 08.11.2019 року, №В-00000676 від 12.11.2019 року, №В-00000677 від 14.11.2019 року, №В-00000680 від 15.11.2019 року, №В-00000687 від 19.11.2019 року, №В-00000696 від 21.11.2019 року, №В-00000697 від 22.11.2019 року, №В-00000708 від 26.11.2019 року, №В-00000716 від 28.11.2019 року.

Разом з цим, ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» надано лист від 24.12.2019 року №359, зі змісту якого вбачається про виправлення помилки невірно зазначених реквізиів договору поставки, у зв`язку з чим було зауважено, що вірним є посилання саме на договір поставки №34438 від 23.01.2019 року.

Транспортування отриманих позивачем товарів від ТОВ «Східноукраїнська компанія» відбувалось на підставі товаро-транспортних накладних №209 від 02.09.2019 року, №210 від 02.09.2019 року, №211 від 03.09.2019 року, №216 від 05.09.2019 року, №217 від 06.09.2019 року, №221 від 11.09.2019 року, №224 від 10.09.2019 року, №225 від 11.09.2019 року, №226 від 12.09.2019 року, №228 від 13.09.2019 року, №229 від 16.09.2019 року, №230 від 17.09.2019 року, №234 від 18.09.2019 року, №236 від 20.09.2019 року, №238 від 23.09.2019 року, №242 від 26.09.2019 року, №243 від 26.09.2019 року, №244 від 30.09.2019 року, №248 від 30.09.2019 року, №249 від 02.10.2019 року, №250 від 03.10.2019 року, №251 від 04.10.2019 року, №253 від 08.10.2019 року, №254 від 09.10.2019 року, №255 від 10.10.2019 року, №260 від 11.10.2019 року, №262 від 15.10.2019 року, №263 від 16.10.2019 року, №264 від 17.10.2019 року, №265 від 18.10.2019 року, №266 від 22.10.2019 року, №267 від 24.10.2019 року, №269 від 25.10.2019 року, №270 від 28.10.2019 року, №271 від 29.10.2019 року, №272 від 01.11.2019 року, №275 від 05.11.2019 року, №276 від 07.11.2019 року, №278 від 08.11.2019 року, №279 від 12.11.2019 року, №280 від 14.11.2019 року, №282 від 15.11.2019 року, №283 від 19.11.2019 року, №288 від 19.11.2019 року, №289 від 22.11.2019 року, №291 від 26.11.2019 року, №292 від 28.11.2019 року.

Розрахунки за поставлений товар здійснювались шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника в банку, про що до матеріалів справи надано копії банківських виписок. Згідно даних бухгалтерського обліку та даних перевірки заборгованість за поставлені товари у позивача перед ТОВ «Східноукраїнська компанія» відсутня.

В підтвердження оприбуткування товарів позивачем надані прибуткові ордери.

Стосовно твердження відповідача про неможливість встановлення виробника товару через відсутність в наданих сертифікатах якості інформації про виробника товару, суд зазначає, що сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність або відсутність інформації в них про виробника не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Щодо висновків за результатами перевірки ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» (ЄДРПОУ 41647858) за період квітень 2018 року суд зазначає наступне.

Позиція відповідача грунтується на наступних висновках, що «…ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» не є виробником товару, а також відсутня інформації щодо придбання товару в ланцюгу постачання цього товару позивачу в квітні 2018 року.

Таким чином, ДПС вказує в акті перевірки, що фактично ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємством - постачальником ТМЦ, що фактично не здійснювалась з ТОВ «Люкспромсервіс КР».

З матеріалів справи судом встановлено, що між ПрАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» та ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» укладено договор поставки № 28555 від 21.03.2018 року, за яким ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» поставило на адресу ПрАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» болти, прокладки під рельси, накладки, стикові болти, шурупи колійні та інш. на загальну суму 254528,40 грн. в тому числі ПДВ - 42421,40 грн.

В підтвердження фактичного здійснення поставки позивачем до суду та під час проведення перевірки біло надано видаткові накладні №5 від 02.04.2018 року, №6 від 02.04.2018 року. Транспортування відбувалось згідно товаро-транспортних накладних №5 та № 6 від 02.04.2018 року. В підтвердження оприбуткування товарів позивачем надані прибуткові ордери.

Всі отримані товари були оприбутковані ПрАТ «КРЦ» на підставі прибуткових ордерів. На кожну поставку ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» надавало сертифікат відповідності. Розрахунки здійснювались в безготівковій формі, копії банківських виписок додаються до цього позову.

Розрахунки за поставлений товар здійснювались шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника в банку, про що до матеріалів справи надано копії банківських виписок. Згідно даних бухгалтерського обліку та даних перевірки заборгованість за поставлені товари у позивача перед ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС КР» відсутня.

Щодо висновків за результатами перевірки ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 42755987) за період грудень 2019 року суд зазначає наступне.

Позиція відповідача грунтується на наступних висновках, що «…ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» не є виробником товару, а також відсутня інформації щодо придбання товару в ланцюгу постачання цього товару позивачу в грудні 2019 року.

Таким чином, ДПС вказує в акті перевірки, що фактично ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємством - постачальником ТМЦ, що фактично не здійснювалась з ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС».

З матеріалів справи судом встановлено, що ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» придбало у ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» маску зварника та захисне скло для цієї маски, що підтверджується видатковою накладною №5 від 08.01.2020 року на суму 2050,00 грн. в тому числі ПДВ 341,67 грн., прибутковим ордером №5037528723 від 11.01.2020, квитанцією (накладною) Нової Пошти від 09.01.2020 року та інструкцією з експлуатації, податковою накладною №46 від 20.12.2019.

Отриманий товар був оприбуткований ПрАТ «КРЦ» на підставі прибуткового ордеру. На цю поставку ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» надало інструкцію з експлуатації. Розрахунки здійснювались в безготівковій формі. Згідно даних бухгалтерського обліку та даних перевірки заборгованість за поставлені товари у позивача перед ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» відсутня.

Щодо висновків за результатами перевірки ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «МЕТИЗ-КР» (ЄДРПОУ 40201255) за період лютий 2020 року суд зазначає наступне.

Позиція відповідача грунтується на тому, що ТОВ «МЕТИЗ-КР» не є безпосереднім виконавцем послуг, і у контролюючого органу відсутня інформація щодо придбання послуг з аналогічною номенклатурою (ремонт обладнання) в ланцюгу постачання таких послуг позивачу в лютому 2020 року. Таким чином, ДПС вказує в акті перевірки, що фактично ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних операцій з підприємством - постачальником послуг, які фактично не здійснювались ТОВ «МЕТИЗ-КР.

Судом встановлено, що між ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» та ТОВ «МЕТИЗ-КР» було укладено договор підряду № 38577 від 23.09.2019 року. ТОВ «МЕТИЗ-КР», як Підрядник виконати відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 та Додатку №2 виконував роботи з механічної обробки та перезаливки бабітом вкладишів підшипників.

Позивачем фактичне виконання умов договору підряду №38577 від 23.09.2019 року підтверджується додатком №1 від 23.09.2019 року до договору підряду №38577 від 23.09.2019 року, додатком №2 від 23.09.2019 року до договору підряду №38577 від 23.09.2019 року, додатковою угодою №1 від 24.09.2019 року, якою сторони погодили, в зв`язку зі виробничою необхідністю для виконання робіт за Договором Підрядник залучає Субпідрядника - ТОВ «РЕМГІРМАШ» м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 37861325), протоколом розбіжностей до договору підряду № 38577 від 23.09.2019 року, додатковою угодою №2 від 10.01.2020 року до договору підряду №38577 від 23.09.2019 року, актом приймання-передачі обладнання в ремонт №9/1 від 11.12.2019 року, актом приймання-передачі обладнання в ремонт №9/2 від 05.02.2020 року, актом наданих послуг №9 від 05.02.2020 року на суму 379200,00 грн. в тому числі ПДВ 63200,00 грн. та актом наданих послуг №13 від 05.02.2020 року на суму 189600,00 грн. в тому числі ПДВ 31600,00 грн., дозвіл Головного управління держпраці у Дніпропетровській області №1082.16.12 на виконання робіт підвищеної небезпеки, дозвіл №1139.17.12 на експлуатацію посудин під тиском 0,05 МПа.

Розрахунки за виконані роботи (послуги) здійснювались шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок підрядника в банку, про що до матеріалів справи надано копії банківських виписок. Згідно даних бухгалтерського обліку та даних перевірки заборгованість за виконані роботи (послуги) у позивача перед ТОВ ТОВ «МЕТИЗ-КР» відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення та виконання договорів постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як вбачається із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи в повній мірі відповідають вимогам частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ПБ «Стройіндустрія» (ЄДРПОУ 35748473); ТОВ «Східноукраїнська компанія» (ЄДРПОУ 36847053); ТОВ «Люкспромсервіс КР» (ЄДРПОУ 41647858); ТОВ «Еквайрінг Сервіс» (код за ЄДРПОУ 42755987); ТОВ «Метиз-КР» (код ЄДРПОУ 40201255 не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій або відсутність виконання робіт (послуг). Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та його контрагентів по ланцюгу постачання, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Стосовно доводів відповідача щодо обриву ланцюгів постачань, що стало наслідком встановлення порушень з боку позивача податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зауважив, що: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 16.01.2018 року у справі №820/4648/13-а, від 29.03.2019 року у справі №808/3412/16.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, яка викладена в Узагальненій податковій інформації від 10.04.2020 року №1662/04-36-57-30 відносно ТОВ ТОВ «МЕТИЗ-КР» та Узагальненій податковій інформації від 24.07.2020 року №56/20-40-58-04-10/42755987 відносно ТОВ «ЕКВАЙРІНГ СЕРВІС» та наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом також враховується правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, суд зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС "Податковий блок" суд не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Також, вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Булвес АД» проти Болгарії (рішення Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року, заява № 3991/03) Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності (п. 71 рішення).

В свою чергу у справі «Інтерсплав» проти України» (рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Суд звертає увагу на те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 21 грудня 2018 року по справі №805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі №820/2946/18 та від 20 грудня 2018 року по справі №818/770/17.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із статтею 9 Конституції України.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про зазначення продавцем недостовірних відомостей та про обізнаність покупця про ці обставини.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів/

Матеріалами справи підтверджується що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності позивача.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Стосовно встановленого відповідачем порушення ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» вимоги пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого товариством не нараховано ПДВ на розмір здійсненої уцінки вартості запасів та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що Позивачем керуючись п. 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 «Запаси», в бухгалтерському обліку було здійснено знецінення запасів, які станом на 31.03.2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України до нульової вартості. Тобто, запаси вартістю 167989713,6 грн. знецінені до вартості 0,00 грн

Такі дії позивача обумовлювалися тим, що уцінення необоротних активів та товарів (запасів) до нульової вартості є цілком обґрунтованими та здійсненими з повним дотриманням норм Податкового кодексу України, оскільки вони придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14.04.2014 і станом на 01.01.2017 знаходилися на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а саме на заводі у Донецькій обл., Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське - Амвросіївського філіалу ПРАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА».

В підтвердження перебування та придбання знецінених запасів на непідконтрольній території позивачем надано Копію протоколу засідання інвентаризаційної комісії Амвросіївського філіалу ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» від 01.04.2014 та Повідомлення Першотравневого райвідділу ГУМВС України в Донецькій області від 29.04.2015 № 4191 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про захоплення будівель Амвросіївської філії ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» за адресою: Донецька область, Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське, вул. 12-го Грудня, 14.

Представники позивача вказують на помилковість висновків відповідача щодо того, що операція з знецінення активів підпадає під дію ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки майно позивача, яке перебуває на непідконтрольній території України, продовжує знаходитись у складі активів товариства. Зазначає, що нарахування резерву знецінення активів не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, а тому зазначена операція не є об`єктом оподаткування ПДВ, а відображення в бухгалтерському обліку операції нарахування резерву знецінення запасів не є підставою для нарахування податкового зобовязання.

Представник відповідача вказав про встановлення порушення п.198.5 ст.198 ПК У позивачем, а саме не нарахування податкових зобов`язань у березні 2017 року на вартість запасів, які втратили характеристики, а тому зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Як зазначено в акті перевірки, ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» в бухгалтерському обліку здійснило знецінення запасів загальною вартістю 167989713,6 грн., які знаходились на тимчасово непідконтрольній території України, до нульової вартості та в порушення ст. 198 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на дату фактичного визнання в межах балансу товарів на зазначену суму, як таких, що не підлягають використанню у виробництві та господарській діяльності.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, активи ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» обліковувались в бухгалтерському обліку товариства за вартістю придбання на суму 167 989 713,6 грн. Станом на 31.03.2021 року спірні активи обліковуються на балансі ПРАТ «КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ» у складі активу на рахунках бухгалтерського обліку. Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.

Питання обліку запасів (визначення собівартості та подальшого визнання витрат, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації тощо), їх достовірної оцінки для розкриття у фінансовій звітності регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) "Запаси".

Згідно з параграфом 6 МСБО 2 запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Чиста вартість реалізації - попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до параграфу 8 МСБО 2 запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб`єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва.

Параграф 9 МСБО 2 містить вимогу щодо відображення запасів у фінансовій звітності, яка полягає у тому, що запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. (параграф 10 МСБО 2).

Згідно з параграфом 28 МСБО 2 собівартість запасів не може бути відшкодована, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю або частково застаріли або ціна їх продажу знизилася. Собівартість запасів не може також бути відшкодована, якщо зросли попередньо оцінені витрати на завершення виробництва або попередньо оцінені витрати на збут

Параграфом 34 МСБО 2 установлено, що коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі витрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму уцінки запасів у бухгалтерському обліку.

Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг встановлено ст. 188 Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на платника податку - продавця товарів/послуг покладений обов`язок при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, операція з уцінки товарів не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки при її здійсненні не відбувається постачання товарів. У разі здійснення операції з постачання уцінених товарів, якщо такі товари є самостійно виготовленими, податкові зобов`язання з ПДВ нараховуються виходячи із бази оподаткування ПДВ, встановленої п. 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу, а саме виходячи з договірної вартості, яка не може бути нижче звичайних цін.

Враховуючи наведені норми, відображення в бухгалтерському обліку операції нарахування резерву знецінення активів не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, а тому помилковими є доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний нарахувати суму ПДВ на вартість знецінених товарів на підставі п. 198.5 ст.198 ПК України.

Операція з уцінки товарів не призводить до наслідків з оподаткування ПДВ, оскільки при її здійсненні не відбувається постачання товарів.

Податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків №399/32-00-07-01-01-32 від 09.11.2021 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн. за платежем податок на додану вартість за відсутність реєстрації податкових накладних також підлягає скасуванню, як похідне від порушення п. 198.5 ст.198 ПК України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позовну заяву слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.11.2021року №394/32-00-07-01-01-32, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.11.2021року №398/32-00-07-01-01-32, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.11.2021року №399/32-00-07-01-01-32, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" судовий збір в розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Єфанова