Рішення

від 05.05.2022 по справі 931/669/21

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/669/21

Провадження № 2/931/22/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Марчук Н.Я.,

прокурора - Грабовського О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

10.11.2021 року керівник Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням голови Локачинської районної ради Ковальчука Б.В. від 14.04.2016 №10-ос було звільнено ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі № 160/166/16-а, яке було залишено без змін згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Локачинської районної ради Ковальчука Б.В. від 14.04.2016 №10-ос та ОСОБА_3 з 15.04.2016 року поновлено на посаді головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради, стягнуто з Локачинської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 по 05.03.2020 в сумі 162168,48 гривень. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2752, 92 грн звернуто до негайного виконання. З листа Володимир Волинської районної ради від 13.05.2021 року № 3.23/135 вбачається, що 08.12.2020 року та 30.12.2020 року УДКСУ у Локачинському районі здійснено безспірне списання коштів з рахунків Локачинської районної ради, у зв`язку з виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі № 160/166/16-а. Ці обставини підтверджуються також повідомленням УДКС України у Локачинському районі від 09.12.2020 року та випискою з рахунків Локачинської районної ради за 30.12.2020 року. Оскільки звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону, на голову Локачинської районної ради Ковальчука Б.В., як на службову особу, за розпорядженням якої поведено звільнення, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Володимир Волинській районній раді, оскільки процедура реорганізації Локачинської районної ради завершена, що підтверджується листом Володимир Волинської районної ради від 14.09.2021 року за № 3.23/1229. Представництво інтересів держави в суді прокуратура здійснює відповідно до ст.131-1 Конституції України. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 45 ЦПК України, ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення КонституційногоСуду України№3-рп/99від 08.04.1999року з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Діями голови Локачинської районної ради заподіяно шкоду економічним інтересам держави. Підстави представництва прокурором інтересів держави полягають ще й тому, що Володимир-Волинська районна рада, яка є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Локачинської районної ради, маючи повноваження для захисту інтересів держави (стягнення матеріальної шкоди) не зверталась до суду з відповідним позовом у розумний строк у зв`язку з відсутністю коштів на судові витрати на подання позову, просила прокуратуру застосувати представницькі повноваження. Крім того, 21.09.2021 Волинською обласною прокуратурою на адресу Ліквідаційної комісії Локачинської районної ради надіслано лист у якому повідомлено районну раду про наявність підстав для звернення з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу. Листом від 24.09.2021 Володимир-Волинська районна рада повідомила обласну прокуратуру, що оскільки фактично Локачинської районної ради не існує та у цьому органі місцевого самоврядування відсутні працівники, тому не може звернутися до суду з відповідним позовом. За таких обставин, у прокуратури наявні достатні підстави для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави. Тому прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної ради та Локачинської районної ради, яким заподіяно шкоду.

Просить стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Володимир-Волинської районної ради (ЄДРПОУ: 23251874) матеріальну шкоду у розмірі 162 168,48 гривень та стягнути судові витрати з відповідача, повернути судовий збір за подання позову на рахунок Волинської обласної прокуратури за такими реквізитами: р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ЄДРПОУ 02909915.

Ухвалою від 30 листопада 2021 року у даній цивільній справівідкрито провадженняв порядку загального позовного провадження.

28.12.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що позовні вимоги прокурора є безпідставними оскільки, регрес регулюється загальними нормами цивільного права. Тобто, у разі регресу виконання первісного зобов`язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту. У відповідності до ч.4 ст.136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу. Зайве витрачання коштів державного підприємства призводить до порушення принципів збалансованості та цільового використання бюджетних коштів, які визначені ст.7 Бюджетного кодексу України. Частинами 2, 3 ст.80 Закону України «Про державну службу», держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: державного службовця, який заподіяв шкоду; посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю. Вважає, що коли рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обов`язковим. Враховуючи вищевикладене, лише службовим розслідуванням можливо встановити чи був у діях відповідача умисел на здійснення нею службової бездіяльності, і якщо такий мав місце, якими саме діями чи бездіяльністю така була вчинена. Щодо підстав представництва зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурором не було доведено наявність передбачених законом виключних випадків, коли він може звернутися до суду за захистом інтересів держави. Безпідставне звернення прокурора з позовом до суду тягне за собою наслідок у вигляді залишення позову без розгляду. З огляду на вказане, у прокурора відсутні повноваження для звернення до суду з вказаним позовом. Вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Одночасно звертає увагу на наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

05.01.2022року прокуроромнадіслано відповідьна відзив,в якомувін зазначає,що зважаючина рішенняВолинського окружногоадміністративного судувід 05.03.2020року,яке залишенобез змінпостановою Восьмогоапеляційного адміністративногосуду від06.10.2020,не підлягаєдоказуванню таобставина,що ОСОБА_4 на підставірозпорядження головиЛокачинської районноїради КовальчукаВ.В.від 14.04.2016№10-осзвільнено незаконно,а такожте,що Локачинськурайонну радузобов`язаноздійснити нарахуваннята виплату ОСОБА_3 середній заробітокза весьчас вимушеногопрогулу починаючиз 15.04.2016по 05.03.2020,оскільки ціобставини встановленірішенням суду,яке набралозаконної сили.З приводудоводів проте,що доспірних правовідносинпідлягають застосуваннюположення ЗаконуУкраїни "Продержавну службу''повідомляє,що положенняч.4ст.80Закону України"Продержавну службу"про те,що державнийслужбовець несематеріальну відповідальністьтільки зашкоду,яка заподіянаумисні стосуєтьсялише шкоди,заподіяної іншими неправомірнимидіями,а недіями,пов`язанимиз незаконнимзвільненням чипереведенням працівникана іншу роботу.Дані положенняЗакону узгоджуютьсяз положеннямиКЗпП України,щодо матеріальноївідповідальності працівника.Частиною 8статті 134КЗпП України,п.13постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29.12.1992№ 14,п.33постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06.11.1992№ 9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів»визначено обов`язоквідшкодування шкоди,заподіяної установіу зв`язкуз оплатоюзвільненому працівникучасу вимушеногопрогулу.Такий обов`язокпокладається наслужбову особу,за наказомякої працівниказвільнено зпорушенням законуабо якимизатримано виконаннярішення судупро поновленняна роботі.Відповідальність вцих випадкахнастає незалежновід формивини.При цьому,винна унезаконному звільненніособа несематеріальну відповідальністьу повномурозмірі шкоди,заподіяної зїї виниустанові.Оскількизвільнення ОСОБА_3 здійснено зпорушенням закону,що встановленорішенням Волинськогоокружного адміністративногосуду від05.03.2020у справі№ 160/166/16-а,то на ОСОБА_1 ,як наособу,за розпорядженнямякої проведенозвільнення,покладається обов`язоквідшкодувати шкоду,заподіяну Володимир-Волинськійрайонній раді,оскільки процедурареорганізації Локачинськійрайонної радизавершена,що підтверджуєтьсялистом Володимир-Волинськоїрайонної радивід 14.09.2021за №3.23/1229.Позиція щодовідшкодування особою,за наказомякої проведенозвільнення працівника,збитків внаслідоквиплати середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу уповному розмірівикладена впостанові ВерховногоСуду від11.04.2018у справі№161/6047/16-ц.Таким чином,у Володимир-Волинськоїрайонної ради,як правонаступникаЛокачинської районноїради,виникло правона стягненняз ОСОБА_1 ,на підставірозпорядження якогопроведено звільнення ОСОБА_3 ,у порядкузворотної вимоги(регресу)матеріальної шкоди. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. Щодо представництва в суді зазначив, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави". Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у ран відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Таким чином, ні норми Конституції України, ні Закону України "Про прокуратуру" не містять обов`язку прокурора з`ясовувані причини неналежного виконання органом своїх обов`язків щодо відшкодування шкоди підприємству, установі, організації, інтереси яких представляє прокурор чи надавати суду підтвердження того, що орган, який представляє прокурор погодився на таке представництво. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Волинською обласною прокуратурою на адреси Володимир-Волинської районної ради скеровано листи, у яких повідомлено районну раду про наявність підстав для звернення з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу та роз`яснено положення КЗпП України щодо органу, уповноваженого звертатися до суду в порядку регресу у спірних правовідносинах. Володимир-Волинська районна рада повідомила обласну прокуратуру про те, що у зв`язку з відсутністю коштів на судові витрати з позовом вищезазначеного змісту до ОСОБА_1 не зверталася та просить прокуратуру застосувати представницькі повноваження. Звертає увагу, що прокурор звернувся до суду в інтересах уповноважених осіб з даним позовом менше ніж за місяць до закінчення строків звернення до суду. Просить позов задовольнити.

17.01.2022 року представником відповідача подано письмові пояснення, які обумовлені аналогічними позиціями, викладеними у його відзиві.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 27.01.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, задоволено усну заяву прокурора про уточнення позовних вимог у даній цивільній справі, зокрема в частині визначення позивача, в якій просив вважати, що прокурор звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Володимир - Волинської районної ради, оскільки Володимир - Волинська районна рада є правонаступником Локачинської районної ради, яка реорганізована шляхом приєднання до Володимир - Волинської районної ради. Продовжено розгляд справи за заявленими у ній вимогами в інтересах держави в особі лише Володимир - Волинської районної ради.

У судовому засіданні прокурор Грабовський О.О. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Володимир-Волинської районної ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, зазначених у відзиві та письмових поясненнях. Зазначив, що у прокурора не було підстав для звернення до суду для захисту інтересів держави. Крім того, відсутня вина ОСОБА_1 у незаконному звільненні ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера, не було проведено службового розслідування для встановлення вини у його діях. У період, за який нараховано ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 15.04.2016 року по 05.03.2020 року, враховано і той час, коли справа розглядалася місцевим судом, до якого помилково звернулася ОСОБА_5 , порушивши правила юрисдикції, і рішення якого згодом скасовано, що призвео до збільшення розміру шкоди, завданої незаконним звільненням працівника. До того ж, вважає, що правонаступництво від Локачинської районної ради до Володимир Волинської районної ради не відбулося, оскільки передавальний акт, який додано до матеріалів справи прокурором, не затверджено, Локачинську районну раду не припинено.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з розпорядженням голови Локачинської районної ради Ковальчука Б.В. від 14.04.2016 року №10-ос «Про звільнення ОСОБА_3 », відповідно до п.1 ст.41,ст.147КЗпП України, ОСОБА_3 звільнено з посади головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради, в зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, зокрема, невиконання розпорядження голови районної ради (а.с. 60).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №160/166/16-а, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року, дане звільнення було визнано незаконним та ОСОБА_3 з 15.04.2016 року поновлено на посаді головного бухгалтера виконавчого апарату Локачинської районної ради та стягнуто з Локачинської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 по 05.03.2020 в сумі 162168,48 гривень (а.с. 61-80).

Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Виписками державної казначейської служби від 08.12.2020 року та від 30.12.2020 року стверджується, що Локачинська районна рада сплатила середній заробіток за час вимушеного прогулу на рахунок ОСОБА_3 , згідно виконавчого листа Волинського окружного суду в сукупному розмірі 162168,48 грн (а.с. 52-58).

25.05.2021 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури О. Бабенков звернувся до Володимир-Волинської районної ради, як правонаступника Локачинської районної ради із проханням повідомити прокуратуру про наміри та можливості щодо пред`явлення Володимир-Волинською районною радою позову до суду щодо стягнення з голови Локачинської районної ради ОСОБА_1 матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 162168,48 грн (а.с. 94-96).

Аналогічне звернення керівника Волинської обласної прокуратури О. Бабенков до Володимир-Волинської районної ради було і 15.07.2021 року (а.с. 97-99).

14.09.2021 року головою Володимир-Волинської районної ради В. Хиць на вказаний вище запит повідомлено, що Володимир-Волинська районна рада на даний час є правонаступником Локачинської районної ради, і у зв`язку із відсутністю коштів на судові витрати просить прокуратуру застосувати свої представницькі повноваження для звернення до суду про стягнення з голови Локачинської районної ради ОСОБА_1 матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 162168,48 грн (а.с. 100).

Крім того, заступник керівника Волинської обласної прокуратури О. Бабенков звернувся до ліквідаційної комісії Локачинської районної ради із проханням повідомити прокуратуру про наміри та можливості щодо пред`явлення Локачинською районною радою позову до суду щодо стягнення з голови Локачинської районної ради ОСОБА_1 матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 162168,48 грн (а.с. 101, 102).

На дане звернення Володимир-Волинською районною радою було надано відповідь про те, що в Локачинській районній раді завершена процедура реорганізації і фактично Локачинської районної ради не існує та у цьому органі відсутні працівники, тому фізично вона не може звернутись до суду (а.с. 103).

Згідно з ч.1 ст.1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч.1 ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.1 статті 130КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини 1 статті 134 КЗпП України).

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі, і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресної вимоги.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 11 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134КЗпПУкраїни та нової редакції статті 237КЗпПУкраїни (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною 7 ст. 55 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Статтею 74 ЗУ«Про місцевесамоврядування вУкраїні» встановлено,що органита посадовіособи місцевогосамоврядування несутьвідповідальність засвою діяльністьперед територіальноюгромадою,державою,юридичними іфізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 , будучи головою Локачинської районної ради, незаконно звільнив ОСОБА_3 , тому на нього як на посадову особу органу місцевого самоврядування, яка винна в незаконному звільненні працівника, покладається обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну установі, в розмірі 162168,48 грн.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги Волинської обласної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу є підставними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що регулює питання матеріальної відповідальності керівника підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до частини 4 статті 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно з частиною другою статті 4ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено частиною третьою статті 56 ЦПК України.

Частиною третьою статті 23Закону України«Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23Закону України«Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23Закону України«Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновку експерта; показань свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На час подання позову до суду, Володимир-Волинська районна рада, яка є правонаступником Локачинської районної ради, заходів щодо стягнення завданої шкоди з ОСОБА_1 не вживала, і не повідомила прокурора про те, що буде самостійно вживати заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом, навпаки, у зв`язку із відсутністю коштів на судові витрати просила прокуратуру застосувати свої представницькі повноваження для звернення до суду з даним позовом, що свідчить про їх бездіяльність.

Крім того, на думку суду, заперечення відповідача з приводу неналежного звернення прокурора з даним позовом, є безпідставні, оскільки Володимир-Волинська районна рада не заперечувала щодо звернення прокурора з позовом, зважаючи, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі, і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресної вимоги, то у прокурора виникли достатні правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України«Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді, шляхом подачі відповідного позову. Витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, який звернувся з даним позовом до суду правомірно.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 , як службова особа, згідно із п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України несе повну матеріальну відповідальність, тому з нього на користь Володимир Волинської РДА підлягає до стягнення у порядку зворотної вимоги (регресу) матеріальна шкода у розмірі 162168, 48 грн, завдана виплатою ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому позов слід задовольнити.

Щодо покликань представника відповідача про те, що не було проведено службового розслідування для підтвердження вини ОСОБА_1 у незаконному звільненні ОСОБА_5 , то вказані доводи спростовуються положеннями ст. 1174 ЦК України, за змістом якої при встановленні неправомірності дій службової особи органу місцевого самоврядування, шкода, завдана такими незаконними діями фізичній особі, відшкодовується незалежно від вини службової особи.

Щодо покликань представника відповідача про те, що правонаступництва від Локачинської районної ради до Володимир Волинської районної ради не відбулося, оскільки передавальний акт не затверджено, а Локачинську районну раду не припинено, то вони є безпідставними з огляду на те, що згідно п. 6- 2 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони); 3) районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом; Тому Володимир Волинська районна рада є правонаступником Локачинської районної ради з моменту набуття нею повноважень, відповідно до зазначених норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і для підтвердження правонаступництва не потрібно затвердження передавального акту чи припининення юридичної особи в Єдиному реєстрі юридичних осіб.

Згідно Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року постановлено утворити у Волинській області Володимир-Волинський район (з адміністративним центром у місті Володимир-Волинський) у складі територій Володимир-Волинської міської, Затурцівської сільської, Зимнівської сільської, Іваничівської селищної, Литовезької сільської, Локачинської селищної, Нововолинської міської, Оваднівської сільської, Павлівської сільської, Поромівської сільської, Устилузької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; повноваження депутатів районних рад у районах, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, припиняються в день набуття повноважень депутатів районних рад, обраних на перших виборах до районних рад у районах, утворених відповідно до пункту 1 цієї Постанови. Перша сесія Володимир Волинської районної ради відбулася 27.11.2020 року згідно відомостей, які містяться у вільному доступі в мережі «Інтернет».

Таким чином, з дня набуття повноважень районною радою, тобто у день відкриття першої сесії новообраної ради, вона є правонаступником районної ради, яка включена до складу новоутвореного району.

Оскільки позов задоволено, то відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги про відшкодування відповідачем понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2432,53 грн.

Керуючись статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 130, пункт 8 частини 1 статті 134 КЗпП України, 237 КЗпП України, 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 1174 ЦК України, ст.10, 12, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У ХВ АЛ ИВ :

Позов керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Володимир-Волинської районної ради (ЄДРПОУ: 23251874) матеріальну шкоду у розмірі 162168,48 (сто шістдесят дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури 2432 (дві тисячі чотириста тридцять дві ) грн 53 копійки судового збору (реквізити: р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ЄДРПОУ 02909915) за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2022 року.

Учасники справи:

Волинська обласна прокуратура, адреса: вулиця Винниченка, 15, Луцьк, Волинська область, 43000.

Володимир-Волинська районна рада, адреса: м. Володимир-Волинський, вул.Небесної Сотні, 3 Волинської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий.

Суддя Локачинського районного суду С.В.Масляна