Рішення

від 02.05.2022 по справі 570/286/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/286/22

провадження № 2/570/560/2022

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2022 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Новоселецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорянського закладу дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

покликаючись на незаконність наказу відповідача про її відсторонення від роботи, позивач у поданій до суду 26 січня 2022 року позовній заяві, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої 04 лютого 2022 року її представником адвокатом Голубом В.А., просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Зорянського закладу дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 листопада 2021 року № 131-К "Про відсторонення від роботи" в частині відсторонення ОСОБА_1 , машиніста по пранню та ремонту спецодягу, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати;

- стягнути із Зорянського закладу дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати по даній справі;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Зорянському закладі дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

У поданих до суду 03 травня 2022 року заявах позивач та її представник адвокат Голуб В.А. позов підтримують повністю.

Учасників справи відповідно до ст.ст.128-130ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Сторона відповідача до суду не з`явилася. У поданих до суду заявах сторона позивача просить справу слухати у їх відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення. Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористалася правовою допомогою.

Як встановлено судом, з 01 серпня 2010 року позивач працює на посаді машиніста із прання та ремонту білизни, спецодягу у Зорянському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок), який 04 січня 2021 року перейменований на Зорянський заклад дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Як вбачається з особистої медичної книжки позивача серія 10ЯЯЮ №493355 30 серпня 2021 року проведено медогляд ОСОБА_1 , відповідно до якого у неї відсутні протипоказання для виконання обов`язків машиніста по пранню білизни.

Згідно довідки про доходи від 28 грудня 2021 року № 49 за період з вересня по жовтень 2021 року позивачу нараховано відповідачем заробітну плату в розмірі 10 043 грн. 28 коп.

05 листопада 2021 року відповідач ознайомив позивача під підпис з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 03 листопада 2021 року № 9.

Наказом Зорянського закладу дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 08 листопада 2021 року № 131-К "Про відсторонення від роботи" ОСОБА_1 , машиніста по пранню та ремонту спецодягу, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважаючи вказаний наказ незаконним, позивач оскаржила його у судовому порядку.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1ст.3 Кодексу законів про працю Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третійстатті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.

Ч.1 ст.46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно допостанови КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236із змінами саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Згідно із затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 №267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90) «Положенням про Міністерство охорони здоров`я України» головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за №521 «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року №133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Також,наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку №2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Встановлено, що оскаржуваний наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи виданий відповідно до ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", ст.46 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 №1236 зі змінами від 20 жовтня 2021 року, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

На час видання відповідачем оскаржуваного наказу вищевказані норми законодавства та підзаконних нормативно-правових актів були чинними, не скасованими та такими, що підлягали до виконання відповідно до ст.68,117 Конституції України, ч.2ст.15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Відтак відповідач, видавши 08 листопада 2021 року оскаржуваний наказ, відсторонив позивача від роботи, оскільки це було прямо передбачено на законодавчому рівні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою його видачі стало повідомлення позивача про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 03 листопада 2021 року № 9. Факт її ознайомлення із зазначеним повідомленням позивач не заперечує.

Таким чином, відповідачем було вжито заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу дошкільної освіти для допуску до виконання своїх трудових обов`язків має до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Крім того, суд звертає увагу, що застаттею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення«Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Працівники ж в свою чергу, мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП).

Згідно з роз`ясненнями які містяться в п.10постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Оскільки норми щодо примусової вакцинації в законодавстві України не міститься, тому діюче законодавство у разі відсутності обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати. Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У даному випадку вакцинація є умовою, за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов. Звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Відповідно протипоказання до вакцинації встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач не надала суду доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

У постанові від 10 березня 2021року в справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Згідност.3 Конституції Українисаме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Європейський суд у своїх рішеннях також зазначає, що будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання (рішення від 08 квітня 2021 року в справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), рішення від 15 листопада 2016 року в справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (заяви №28859/11 і №28473/12), рішення від 15 березня 2012 року в справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), рішення від 09 липня 2002 року в справі «Сальветті проти Італії» (заява №42197/98.), рішення від 05 липня 1999 року в справі «Маттер проти Словаччини» (заява №31534/96).

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Таким чином, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції. Відсторонення позивача від роботи передбачає втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення позивача відмовитися від обов`язкового профілактичного щеплення. У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеногост.43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача, підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання щодо стягнення судового збору за подання відповідного позову, суд виходить із положень ч.1ст.141 ЦПК України, в якій зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові ОСОБА_1 до Зорянського закладу дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Зорянський заклад дошкільної освіти ясла-садок Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 25315928, місцезнаходження: вул.Жовтнева,6, с.Зоря Рівненського району Рівненської області.

Суддя: Кушнір Н.В.