Рішення

від 05.05.2022 по справі 597/16/22

ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/16/22

Провадження № 2/597/16/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2022 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участю секретаря судового засідання Николайчук З.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Заліщицької державної нотаріальної контори про скасування заборони на житловий будинок та вилучення відповідного запису про обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

10.01.2022 року До Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про скасування заборони на житловий будинок та вилучення відповідного запису про обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна .

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що позивач являється власником будинку по АДРЕСА_1 . Даним будинком він володіє на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, ВМВ № 771801 від 24 січня 2009 року, виданим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Чаплій В.В. При зверненні до нотаріуса з метою продажу вищезазначеного будинку, нотаріус виявив заборону відчуження даного будинку на підставі ухвали Заліщицького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2002 року по справі № 4569. На момент винесення вищевказаної ухвали, власником будинку являлась громадянка ОСОБА_3 . Даною ухвалою про забезпечення позову, було накладено арешт на нерухоме майно відповідача по справі, ОСОБА_3 , яка наразі не являється власником вищезазначеного будинку та немає жодного відношення до нього.

З відомостей, що отримані з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, стало відомо, що на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 накладено наступні обтяження: арешт (архівний запис), за реєстраційний номером обтяження 6383142, зареєстрованим Заліщицькою державною нотаріальною конторою 11.01.2008 року, на підставі ухвали Заліщицького районного суду від 09.11.2002 року №4569.

Вищевказані обставини обмежують права Позивача, ОСОБА_1 , який є законним власником вищевказаного будинковолодіння та набув дане майно законним способом, шляхом придбання його на прилюдних торгах. Дані обставини порушують право власності ОСОБА_1 . Як відомо право власності включає в себе тріаду прав, а саме право володіти, право користуватись та право розпоряджатись своїм майном. Накладені обтяження на вищевказане майно обмежують законне право власності Позивача, яке йому гарантовано Конституцією України та Цивільним Кодексом України в частині розпорядження своїм майном. Через це, Позивач, ОСОБА_1 не має змоги реалізувати свої законні права, як власника вищевказаного будинку, а тому змушений звертатись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12.01.2022 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Одночасно витребувано Заліщицької державної нотаріальної контори Одеської області відомості щодо обтяження житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівний запис про обтяження будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; реєстраційний номер обтяження: 6383142; зареєстровано 11.01.2008року о 15:22:02 за № 6383142, реєстратором: Заліщицька державна нотаріальна контора.

Ухвалою Заліщицького районного суду від 28.04.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 06.006.2022 року.

Позивач в судове засідання не з`явилась,однак її представник у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Представник відповідача Заліщицької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явилася, однак подала суду письмову заяву, в якій просить слухати справу без її участі, стосовно вирішення спору, покладається на думку суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється власником будинку по АДРЕСА_1 . Даним будинком він володіє на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, ВМВ № 771801 від 24 січня 2009 року, виданим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Чаплій В.В.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявне обтяження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером обтяження 6383142, зареєстрованим Заліщицькою державною нотаріальною конторою 11.01.2008 року, на підставі ухвали Заліщицького районного суду від 09.11.2002 року №4569.

Згідно з ухвалою Заліщицького районного суду від 09.11.2002 року №4569, для забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , яка була попереднім власником вищевказаного будинковолодіння.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлених вимог про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 , зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8 , ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 , державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5 , зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України Про нотаріат накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п. п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, оскільки ухвала про накладення арешту стосується майна ОСОБА_3 , в якої на прилюдних торгах позивачем, ОСОБА_1 було викуплено вищевказане будинковолодіння, суд приходить до висновку, що в теперішній час відсутні будь-які визначені законом підстави для заборони відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу.

Безпідставний арешт житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , обмежує права позивача як власника вказаного майна, а тому таке право підлягає захисту шляхом звільнення майна з-під арешту (скасування запису про обтяження), що відповідає вимогам ч.2 ст. 16 ЦК України .

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, існування заборони на відчуження спірного нерухомого майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 , перешкоджає позивачу розпоряджатися майном, належним йому на праві приватної власності, тому його права підлягають захисту шляхом звільнення майна з-під арешту (скасування запису про обтяження), що відповідає вимогам ч.2 ст. 16 ЦК України.

За встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів власника майна вільно розпоряджатися належним йому майном, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Керуючись ст.ст.10,11,76,197,200,206,211,247,258-259,263-265,268,272,273,354ч.1Цивільного процесуальногокодексу України, ст.ст.15,16, 391, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Змінений позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Заліщицької державної нотаріальної контори про виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівного запису про обтяження задовольнити повністю.

Виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівний запис про обтяження будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 6383142; зареєстровано 11.01.2008 року о 15:22:02 за № 6383142, реєстратор Заліщицька державна нотаріальна контора.

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.05.2022 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Заліщицькадержавна нотаріальнаконтора,код ЄДРПОУ02898011,зареєстрована адресамісця знаходження:м.Заліщикивул.С.Бандери46Тернопільської області.

Суддя Валентина ШЕВЧУК