Рішення

від 12.05.2022 по справі 388/962/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/962/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13.05.2022 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації правочинів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до відповідача Фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі ФГ «Вершино-Власівське») та просить: 1) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачці на праві власності, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1139 шляхом повернення їй з користування ФГ «Вершино-Власівське»; 2) скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 195; 3) скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 2 серпня 2010 року, зареєстрованої 16 грудня 2010 року за № 041037000149 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 195.

Позов мотивує тим, що є власницею земельної ділянки, кадастровий номер: 3521984400:02:000:1139 площею 6,6612 га.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки належить ФГ «Вершино-Власівське» згідно з договором оренди землі.

Близько п`яти років здійснюється досудове розслідування кримінального провадження щодо цієї земельної ділянки за кримінально-правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 358 КК України.

Позивачка стверджує, що не мала наміру передавати в оренду ФГ «Вершино-Власівське» земельну ділянку.

ФГ «Вершино-Власівське» у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не надіслало.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ФГ «Вершино-Власівське» Чуприна С.П. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому.

Представник Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, письмових пояснень щодо позову не надіслав, про причину неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 035469, № 3521984400:04:00:139, виданим 9 січня 2001 року на підставі рішення Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 22 вересня 2000 року № 105, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 6,66 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (тепер Гурівської сільської ради) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6).

5 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,66 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 195. Строк дії цього договору десять років (а. с. 7-8).

2 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки площею 6,66 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 195. Додаткова угода № 1 зареєстрована в Державному реєстрі земель 16 грудня 2010 року за № 041037000149. За цією додатковою угодою Сторони домовились і дійшли до згоди внести зміни до договору оренди землі, зокрема строк дії договору викласти в такій редакції: «Термін дії Договору становить 25 років з моменту Державної реєстрації Договору» (а. с. 9).

Отже, тепер за укладеним договором оренди землі відповідач у справі ФГ «Вершино-Власівське» має право користування земельною ділянкою, що належать позивачці.

За змістом ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК Україниі відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15 і 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

До вищезазначеного висновку доходила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року (справа №145/2047/16-ц).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору (ст. 316 ЦК України).

Відповідно дост.317ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ційсправі судустановив,що договіроренди землівід 5жовтня 2006року єукладеним,відповідно ФГ«Вершино-Власівське»користується земельноюділянкою позивачкиза наявностідля цьогопідстав,а томудоводи позивачкипро те,що відповідаччинить їйперешкоди укористуванні земельноюділянкою єнеобґрунтованими,відповідно їїпозовні вимогизадоволенню непідлягають.

Вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу підлягає згідно з положеннями ч. 8 ст. 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Вершино-Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації правочинів.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16 травня 2022 року.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 15.45 годину 15 червня 2022 року.

Встановити Фермерському господарству «Вершино-Власівське» строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення суду. У разі неподання таких доказів заява про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу залишиться без розгляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський