Постанова від 16.02.2022 по справі 369/2678/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: №22-ц/824/2202/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 369/2678/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Янченка А.В.,

у справі за позовом Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

У лютому 2021 року позивач КП «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 10 289,47 грн. та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно з довідкою Ф-3 ОСОБА_1 разом із своєю сім`єю у складі 2 осіб проживає в квартирі АДРЕСА_1 та користується житлово-комунальними послугами. На підставі договору від 01.03.2010 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, укладеного між КП «Петрівське» (перейменоване в КП «Святопетрівське») та гр. ОСОБА_1 , боржник користується житлово-комунальними послугами, що включають в себе: витрати на утримання будинку та прибудинкової території та вивезення побутових відходів.

Відповідно до статуту підприємства, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та на підставі рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №2021 від 13.09.2019 року «Про визнання КП «Святопетрівське» управителем багатоквартирними будинками» між КП «Святопетрівське» та співвласниками будинку по АДРЕСА_2 був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2019 року.

Відповідно до даного договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Згідно з п. 11 даного договору плата за послугу з управління нараховується щомісячно управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Позивач посилається на те, що відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснила оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, в зв`язку з чим станом на 01.08.2020 р. утворилась заборгованість за дані послуги в розмірі 10289,47 грн. Звернення та попередження КП «Святопетрівське» щодо погашення заборгованості не мають позитивного результату.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 року позов задоволено .

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 10 289 грн. 47 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області судовий збір в розмірі 2270 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач вже тривалий час фактично проживає з донькою в іншому житловому приміщенні за іншою адресою. Спірна квартира хоча і перебуває у власності відповідача, але вона фактично нею не користується, а відтак і не користується послугами, що їх надає позивач.

Суду першої інстанції надано докази (акти обстеження житлово-побутових депутатами умов проживання від 03.10.2018 та 22.08.2020) того, що відповідач фактично не може проживати за вказаною адресою, квартира знаходиться в стані від будівельників. Проте вказані докази судом необґрунтовано відхилено та не взято до уваги.

Звертає увагу на те, що споживач зобов`язаний сплатити за житлово-комунальні послуги лише у разі їх фактичного споживання, коли він їх дійсно використовує. Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, що свідчать про фактичне непроживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , підтвердженого належними доказами.

Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості (виписки з особового рахунку) не вбачається, що саме є складовими послуги з управління будинком. Також, не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про наявність заборгованості за надані послуги та з вимогою сплатити таку заборгованість, на що суд при винесенні рішення уваги не звернув.

Вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг згідно з договором від 01.10.2019 року, який підписано від імені співвласників гр. ОСОБА_2 , проте жодних доказів на підтвердження його повноважень укладати даний договір суду не надано.

При цьому, не надано доказів проведення зборів мешканців, їх підписів, які б уповноважили ОСОБА_2 підписувати договір від імені співвласника, а також не надано жодних доказів повідомлень мешканців, письмових та на сайті КП, про намір змінити управителя, що є незаконним з боку позивача та порушення Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». Всі дії КП «Святопетрівське» здійснювало одноосібно, без повідомлення мешканців належним чином про свої наміри і дії, без пропозицій для мешканців щодо форми управління, чим порушено права відповідача як власника квартири в багатоповерховому будинку, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

У відзиві на апеляційну скаргу директор Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області - Полянський А., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Посилається на те, що акт обстеження житлових умов проживання, складений депутатами Святопетрівської сільської ради від 03.10.2018 року та 22.09.2020 року не є належним доказом непроживання особи в силу положення ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», адже належним доказом місця проживання особи є довідка форми 3, що знаходиться в матеріалах справи.

Вказує, що відповідач є власником спірного житлового приміщення, а тому має нести витрати з його утримання. Стверджує, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, а не житлових, що є предметом розгляду даної справи.

Згідно з випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 від 01.08.2020 р., наявною в матеріалах справи, вбачається, що починаючи з жовтня 2018 року, за даною адресою не здійснюється нарахування за комунальною послугою, такою як вивіз побутового сміття на підставі Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 03 жовтня 2018 року. До жовтня 2018 року і по сьогоднішній день жодних інших офіційних документів, які б свідчили про непроживання за даною адресою, відповідачем не надано.

Наголошує, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 , після багаторазових запрошень через оголошення в під`їздах будинку прийти і отримати всім споживачам, був надісланий рекомендованим листом відповідачу. Звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Також, вказує, що ОСОБА_2 є підписантом договорів від імені співвласників відповідно до рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №2021 від 13.09.2019 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Цим же рішенням і визначений управитель багатоквартирними будинками, в тому числі і будинку АДРЕСА_2 , що відповідає ч.4 та ч.5 ст.13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, відповідно до укладеного Договору від 01.03.2010 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території визначено вартість щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору в розмірі 1,32 гривень за 1 кв.м. загальної площі, що нібито сплачує відповідач за даним тарифом.

Разом з тим, виконавець (позивач) надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру та вартість тарифів (п.1.2 даного договору). Вартість послуг може бути змінена в залежності від зміни складових, що впливають на розмір тарифу, розрахованого згідно законодавства (п. 1.3. вище зазначеного договору).

Тому, аналізуючи зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2010 р. стає очевидним, що розмір вартості послуг, визначених даним договором, встановлений на момент укладення такого договору і може бути змінений без внесення змін до такого договору.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.03.2010 р.

Утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюється Комунальним підприємством «Святопетрівське» Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі договору від 01.03.2010 р. про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, укладеного між КП «Петрівське» (перейменоване в КП «Святопетрівське») та гр. ОСОБА_1 , відповідач користується житлово-комунальними послугами, що включають в себе: витрати на утримання будинку та прибудинкової території та вивезення побутових відходів.

Відповідно до статуту підприємства, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та на підставі рішення Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 2021 від 13.09.2019 року «Про визнання КП «Святопетрівське» управителем багатоквартирними будинками» між КП «Святопетрівське» та співвласниками будинку по АДРЕСА_2 був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2019 р.

Відповідно до п.1 договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно п. 11 даного договору плата за послугу з управління нараховується щомісячно управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» була зобов`язана своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, позивач посилався на те, що відповідач вимог закону, які покладають на неї обов`язок своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги, не дотримувалась, не виконувала обов`язки, щодо оплати коштів за комунальні послуги, в результаті чого утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги перед позивачем, розмір якої за період з 01 січня 2017 року по 01 серпня 2020 року складає 10 289,47 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 від 01.08.2020 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що основний борг відповідача перед позивачем станом на 01.08.2020 становить - 10289,47 грн. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що нарахування заборгованості не відповідає дійсності чи було здійснено позивачем за тарифами, які були нечинними на момент їх нарахування. При цьому, будь-якого розрахунку заборгованості, який, на її думку відповідає вимогам чинного законодавства та як наслідок спростовує спірну заборгованість, відповідача суду не надала. Відповідачем не надано доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову та на спростування спірної заборгованості.

Відхиляючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснювала оплату вартості спожитих послуг нерегулярно довільними платежами, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, тому вважав, що перебіг строку позовної давності було перервано і на час звернення позивача з позовом до суду строк позовної давності не сплив.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10289,47 грн.

З висновками суду першої інстанції щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, що виникла у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, та підстав для її стягнення з відповідача на користь позивача колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Проте колегія суддів вважає такими, що не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, висновки суду першої інстанції щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона фактично у квартирі не проживає, а тому не повинна сплачувати за послуги, яких не споживає, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини охоплюють період з січня 2017 року по липень 2020 року включно, оскільки відповідач ОСОБА_1 нерегулярно та не у повному обсязі здійснювала оплату житлово-комунальних послуг за вказаний період.

У вказаний період часу спірні правовідносини регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року за № 1875-IV, який втратив чинність з 01 травня 2019 року, та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який набрав чинності 10 грудня 2017 року та був введений в дію з 01 травня 2019 року.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулювання у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі стандартів, нормативів, норм і правил, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Згідно з статтями 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Позивач у справі, у період часу за який порушується питання про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, був належною обслуговуючою організацією, а тому має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015р. передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (а до них відносяться, відповідно до цього ж закону, власник квартири або нежитлового приміщення) зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п.10 ч. 1 ст.7 Закону України №417-VII1 від 14.05.2015р.).

Також, даним Законом №417-VIII від 14.05.2015р. передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, додержуватись вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території.

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 201/9729/18, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Обов`язок відповідача з утримання належного йому майна виникає незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2010 року між Комунальним підприємством «Петрівське» Петрівської сільської ради, правонаступником якого є позивач, як виконавцем, та ОСОБА_1 , як споживачем, було укладено договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій будинку АДРЕСА_2 ( прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, вивезення побутових відходів, дератизація місць загального користування будинку), а споживачем - своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.3 договору від 01.03.2010 року, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру та вартість тарифів, які погоджені з державною інспекцією по цінах.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору становить 1,32 гривні за 1 кв.м. загальної площі квартири та за вивіз твердих побутових відходів - 2,91 грн. в місяць з однієї проживаючої особи. В тариф не включена вартість утримання ліфтів. Вартість послуг може бути змінена в залежності від зміни складових, що впливають на розмір тарифу, розрахованих згідно з законодавством ( а.с. 12).

Як вбачається з виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , вартість надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території за один місяць по квартирі позивача у період з січня по вересень 2017 року включно становила 189 грн. 89 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рішення Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району № 2900 від 17 липня 2014 року «Про затвердження корегованих тарифів на комунальні послуги КП «Петрівське», відповідно до якого тариф на надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 становить 2 грн. 76 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Враховуючи, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 від 26.03.2010 року загальна площа квартири становить 68,8 кв.м., то відповідно до вищевказаного тарифу вартість щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території у період з січня 2017 року по вересень 2017 року обґрунтовано становить : 68,8 х 2,76 грн. = 189 грн. 89 коп.

Рішенням Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району № 525 від 04 листопада 2016 року погоджено КП «Петрівське» тариф на вивіз твердих побутових відходів з 01.12.2016 року, та відповідно до погодженого розрахунку тариф на 1 людину в місяць становить 8 грн. 94 коп.

Враховуючи, що у квартирі, належній на праві власності позивачу, зареєстровано місце проживання двох осіб - ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_5 , 2005 року народження, то плата за вивезення побутових відходів обґрунтовано була нарахована позивачем у період з січня 2017 року по вересень 2018 року : 8,94 х 2 = 17 грн. 88 коп. щомісячно.

Згідно з розрахунком заборгованості (Виписка з особового рахунку №42363 по АДРЕСА_3 ), починаючи з жовтня 2018 року позивачу не здійснюється нарахування за комунальною послугою - вивіз побутового сміття на підставі акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 03 жовтня 2018 року.

Рішенням Святопетрівської сільської ради № 971 від 13 вересня 2017 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території КП «Святопетрівське», тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території для будинку АДРЕСА_2 становить 4 грн. 76 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Враховуючи, що загальна площа квартири відповідача становить 68,8 кв.м., то відповідно до вищевказаного тарифу вартість щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території у період жовтня 2017 року по вересень 2019 року обґрунтовано становить : 68,8 х 4,76 грн. = 327 грн. 49 коп.

Рішенням Святопетрівської сільської ради № 2022 від 13 вересня 2019 року «Про погодження КП «Святопетрівське» тарифів з управління будинками», зазначений тариф для будинку АДРЕСА_2 становить 5 грн. 65 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Таким чином, у період жовтня 2019 року по липень 2020 року плата за управління будинком обґрунтовано нарахована позивачем : 68,8 х 5,65 грн. = 388 грн. 72 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість наведеного розрахунку заборгованості.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо її непроживання у квартирі вищевказаних висновків суду не спростовують, оскільки як власник, вона зобов`язана утримувати своє майно, як передбачено положеннями статей 319, 322 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у період з 13.09.2019 року по 02.11.2020 року власником квартири був ПАТ «Альфа Банк», а тому у вказаний період вона вправі не здійснювати оплату за управління будинком, - були предметом розгляду суду першої інстанції та правильно відхилені судом, оскільки наказом Міністерства юстиції України № 17/5 від 02 січня 2020 року було скасовано рішення від 13 вересня 2019 №48674215, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Верестуном О.І. Реєстрація права власності на вищевказану квартиру за АТ «Альфа Банк» - скасована.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона сплачує плату за утримання будинку та прибудинкової території за договором від 01.03.2010 року і на підставі зазначеного у ньому тарифу - 1,32 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, який вважає чинним, а дію договору від 01.10.2019 року - не визнає, оскільки їй невідомо, хто уповноважував ОСОБА_2 підписувати договір від імені співвласників багатоквартирного будинку - колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який набув чинності з 10 грудня 2017 року, а введений в дію з 01 травня 2019 року, визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції на час існування спірних правовідносин), послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою послугою, яка в свою чергу належить до житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме: договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набув чинності 01 липня 2015 року, управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Статтею 9 вказаного Закону визначені форми управління багатоквартирним будинком, а саме: управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Святопетрівської сільської ради № 2021 від 13 вересня 2019 року Комунальне підприємство «Святопетрівське» визнано управителем ряду багатоквартирних будинків, серед яких будинок АДРЕСА_2 .

Пунктом 2 зазначеного рішення уповноважено Злепка В.М. - секретаря виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради на підписання договору від імені співвласників вказаних багатоквартирних будинків ( а.с. 21).

01 жовтня 2019 року між КП «Святопетрівське» в особі директора ОСОБА_6 та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , в особі ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Вказаним договором було затверджено «Вимоги до якості послуги з управління будинком» та « ОСОБА_7 витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Як вбачається з кошторису витрат на управління багатоквартирним будинком в АДРЕСА_2 , у кошторисі зазначені усі складові витрат на утримання будинку та прибудинкової території, витрати на технічне обслуговування ліфтів та інші витрати на управління багатоквартирним будинком, та визначено, що місячна сума витрат у розрахунку на 1 кв.м. загальної площі житлових та нежитлових приміщень становить 5 грн. 65 коп.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість нарахування плати за управління будинком, оскільки у розрахунку не зазначено, які саме послуги надавались, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи вищевказаними доказами.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Разом з тим, погодитись із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язанням з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 01.08.2020 року, наданого позивачем, вбачається, що з нарахованих до сплати коштів за надані послуги з січня 2017 року по липень 2020 року відповідач здійснювала оплату вартості спожитих послуг нерегулярно та не у повному обсязі.

Так, в квітні 2017 року відповідачем було сплачено 363,28 грн., в травні 2017 р. було сплачено 272,46 грн., у листопаді 2017 року сплачено 181,64 грн., у лютому 2018 року сплачено 181,64 грн., у жовтні сплачено 635,74 грн., у грудні 2018 року сплачено 272,46 грн., у березні 2019 - 272,46 грн., у травні 2019 року - 181,64 грн., у серпні 2019 року - 454,10 грн., у вересні 2019 року - 272,46 грн., у грудні 2019 року - 181,64 грн.

Проте колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, сплачуючи зазначені платежі, тим самим вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, оскільки, як вбачається з наданих відповідачем ОСОБА_1 платіжних доручень та умов договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2010 року, вона сплачувала за надані послуги саме за тарифом, визначеним вказаним договором, не визнаючи решту суми заборгованості та не сплачуючи за надані послуги за новими тарифами.

Так, наприклад, у платіжному дорученні від 24 грудня 2019 року нею зазначено, що сума в розмірі 181 грн. 64 коп. - це оплата за комунальні послуги за листопад і грудень 2019 року. Тобто, виходячи із тарифу, який визнає відповідач, вказана сума відповідає оплаті за 2 місяці, а саме: 181 грн. 64 коп. /2 = 90,82 грн.; 90,82 грн. /68,8 кв.м. = 1 грн. 32 коп., як і було визначено договором від 01.03.2010 року ( а.с. 84).

Аналогічно зазначено в інших платіжних дорученнях та квитанціях, зокрема, платіжному дорученні від 23 вересня 2019 року зазначено, що сума у розмірі 454,10 грн. - це оплата за комунальні послуги за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2019 року. Відповідно : 454 грн. 10 коп. /5 місяців = 90 грн. 82 коп.; 90 грн. 82 коп. /68,8 кв.м. = 1 грн. 32 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири ( а.с. 83).

Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2020 року КП «Святопетрівське» зверталося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по платі за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 289 грн. 47 коп.

09 вересня 2020 року заяву КП «Святопетрівське» судом було задоволено та видано судовий наказ № 369/10236/20 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь підприємства вказаної заборгованості.

Однак ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року судовий наказ за заявою ОСОБА_1 - скасовано.

З даною позовною заявою позивач КП «Святопетрівське» звернувся до суду 26 лютого 2021 року, заявивши до стягнення ту ж саму заборгованість за період з січня 2017 року по липень 2020 року на загальну суму 10 289 грн. 47 коп.

Відповідно до правового висновку, викладеного у п. 38,39 Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову .

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Враховуючи, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції 17.08.2021 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності, із посиланням на те, що заборгованість виникла у січні 2017 року, а позов поданий у 26.02.2021 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зазначена заява була помилково не застосована, оскільки відповідачем не було вчинено дій, що свідчать про визнання нею своєї заборгованості, а подання КП «Святопетрівське» заяви про видачу судового наказу також не перериває перебігу позовної давності.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Таким чином, при визначенні суми заборгованості слід застосувати наслідки спливу позовної давності до тих платежів, строк сплати яких перевищив 3 роки на момент звернення до суду з позовом, та стягнути суму заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, починаючи від дня звернення позивача до суду. Отже, заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, управління будинком та вивіз побутових відходів підлягає стягненню за період з березня 2018 року по липень 2020 року включно.

Так, за вказаний період усього підлягало сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, управління будинком та вивіз побутових відходів платежів на загальну суму 10 580 грн. 04 коп., сплачено відповідачем за послуги з утримання будинку та прибудинкової території по тарифу 1 грн. 32 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири відповідача (90 грн. 82 коп. за один місяць) суму у розмірі 2452 грн. 14 коп.

Отже, заборгованість відповідача у межах трирічного строку позовної давності становить : 10 580 грн. 04 коп. - 2452 грн. 14 коп. = 8127 грн. 90 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно змінити в частині розміру заборгованості, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції з визначенням розміру заборгованості у сумі 8127 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 2, 10 ст. 141 ЦК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3089,7 грн., то виходячи із суми задоволених позовних вимог, на позивача покладається 21% судових витрат відповідача, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено, тобто: 3089,7 грн. х 21% = 648 грн. 84 коп.

Таким чином, оскільки з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви - 2270 грн., а з позивача на користь відповідача - частина судового збору за подання апеляційної скарги - 648 грн. 84 коп., то відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача КП «Святопетрівське» слід стягнути різницю судових витрат у сумі: 2270 грн. - 648,84 грн. = 1621 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 року - змінити в частині розміру заборгованості, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8127 ( вісім тисяч сто двадцять сім) грн. 90 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області витрати по сплаті судового збору в сумі 1621 грн. 16 коп.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (адреса: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул.Володимирська,2-Г, код ЄДРПОУ 30886427);

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16 травня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.