Рішення

від 11.05.2022 по справі 757/34604/21-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/34604/21-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

До Печерського районного суду м. Києва звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Войтехо Н.О. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ», Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд:

-визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» припиненими з 16 квітня 2021 року, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 16 квітня 2021 року;

-зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі її відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внести зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу ТОВ «ПРІМСІСТЕМ»: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_1 , як чинного директора (керівника) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» запису наступного змісту: «повноваження ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 32916311, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 2, кв. 95) припинені з 16.04.2021 р. за рішенням Печерського районного суду м. Києва (із зазначенням номеру справи та дати рішення), яким визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 16.04.2021 р.»

Вимоги позову обґрунтовані тим, що рішенням Зборів учасників

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», оформленим протоколом №7 Зборів учасників

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» від «14» квітня 2005 року, ОСОБА_1 був призначений директором ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» з 30 квітня 2005 року. Інформація про позивача, як керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представник позивача зазначає, що починаючи з 2007 року, учасники ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» відсторонились в односторонньому порядку від виконання своїх обов`язків щодо товариства, повністю припинили займатись та піклуватись товариством, в підсумку фактично з 2008 року

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» повністю припинило здійснення будь-якої господарської діяльності та виплату позивачеві заробітної плати. У зв`язку з викладеним на початку 2008 року позивач написав заяву про своє звільнення з посади директора та передав її представникам учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» разом з установчими документами та печаткою товариства. При цьому представниками учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» позивача було повідомлено, що учасники товариства самостійно скличуть та проведуть найближчим часом збори учасників для вирішення питання щодо звільнення позивача та його документального оформлення. Відтак, починаючи з 2008 року, позивач вважав себе звільненим та жодних функцій керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» фактично не виконував. У лютому 2021 року позивач випадково дізнався, що в Єдиному державному реєстрі досі містяться відомості про позивача, як керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ». Також у згаданому реєстрі ПІБ позивача зазначені як ПІБ особи, що може вчиняти дії від імені

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ». Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру та у відповідності з пунктами 1.2. та 6.5. Статуту ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» у новій редакцій, затвердженого рішенням зборів учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», яке оформлене протоколом №7 зборів учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» від 14 квітня 2005 року, учасниками ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» є: юридична особа за законодавством князівства Ліхтенштейн Акціонерне товариство «Меліна» (Melina Aktiengesellschaft), розмір частки якого у статутному капіталі Товариства становить 50%; юридична особа за законодавством США Товариство з обмеженою відповідальністю «Елріот ЛЛС» (ELRIOT LLC), розмір частки якого у статутному капіталі Товариства становить 50%. Беручи до уваги, що позивач так і не був звільнений ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» із займаної посади директора, та керуючись нормами чинного законодавства України та положеннями Статуту, 03 березня 2021 року позивачем складено заяву, в якій позивач просив звільнити його з посади директора ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» за власним бажанням з 16 квітня 2021 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Також 03 березня 2021 року позивачем складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ». Зазначені вище заява про звільнення та повідомлення про скликання зборів відправлені позивачем ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» 03 березня 2021 року цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» та обох учасників товариства, зазначеними в Єдиному державному реєстрі та Статуті. Позивачем було належним чином (у відповідності до норм чинного законодавства України та положень Статуту) повідомлено учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» про звільнення позивача та про скликання у зв`язку з цим загальних зборів учасників товариства, проте всі вказані вище листи були повернуті позивачу, у зв`язку з не врученням їх адресатам. 16 квітня 2021 року загальні збори учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» не відбулися та не були проведені у зв`язку з неявкою на них жодного з учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», про що позивачем та його представником адвокатом Войтехо Н.О. складено відповідний акт. Відтак, питання про звільнення позивача з посади директора та призначення нового керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» уповноваженим на те органом товариства вирішено не було. Представник позивача вважає, що уповноваженим на звільнення позивача органом управління

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» проігноровано повідомлення позивача про звільнення та необхідність у зв`язку з цим провести загальні збори учасників, заяву про звільнення по суті не розглянуто, нового керівника товариства не призначено та взагалі не вжито жодних заходів для прийняття відповідних рішень. Той факт, що в Єдиному державному реєстрі досі містяться відомості про позивача, як керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», останнім, як особою, з якою позивачем укладений трудовий договір, грубо порушені трудові права позивача, які гарантовані Конституцією України та чинним трудовим законодавством України. Зокрема, порушене право позивача на розірвання трудового договору (звільнення) за власним бажанням, а також право на вільний вибір праці, зокрема, право на вільний вибір місця реалізації права на працю. Також представник позивача зазначає, що в разі задоволення судом позовної вимоги про припинення трудових відносин, мають бути внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру щодо припинення повноважень позивача, як керівника ТОВ «ПРІМСІСТЕМ». На переконання представника позивача, за відсутності у позивача можливості вимагати винесення відповідного рішення уповноваженим органом управління

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», унеможливлюється державна реєстрація відповідних змін до Єдиного державного реєстру шляхом подання відповідному суб`єкту державної реєстрації пакету документів, визначених законом. Тому реєстраційна дія із внесення відповідних змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо позивача, як керівника

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», може бути здійснена суб`єктом державної реєстрації лише на підставі рішення суду, що містить відповідне зобов`язання. На думку представника позивача, саме Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як суб`єкт державної реєстрації, має проводити зміну відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі у зв`язку з припиненням повноважень позивача, як керівника

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», на підставі рішення суду, що містить відповідне зобов`язання.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року постановлено передати даний позов на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва. (а.с.63)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2021 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.75-78).

Позивачем ОСОБА_1 копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано 08 вересня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачем Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами отримано 29 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» отримано не було, неодноразово направлені на адресу вказаного відповідача документи повернулись до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачі не скористались своїм правом та не направили до суду відзивів на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані стороною позивача документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені позивачем обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 квітня 2004 року проведено державну реєстрацію ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.48-53).

Рішенням зборів учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» від 14 квітня 2005 року, оформленим протоколом №7, серед іншого, було затверджено нову редакцію Статуту ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» та призначено на посаду директора товариства ОСОБА_1 (а.с.15-17)

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вищевказаного протоколу, засновниками (учасниками) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» є: Акціонерне товариство «Меліна» (Melina Aktiengesellschaft), місцезнаходження - Ліхтенштейн та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елріот ЛЛС» (ELRIOT LLC), місцезнаходження - Сполучені Штати Америки.

В п.1.2. Статуту ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» (нова редакція) (далі - Статут) також вказано, що учасниками товариства є: юридична особа за законодавством США Товариство з обмеженою відповідальністю «Елріот ЛЛС» та юридична особа за законодавством князівства Ліхтенштейн Акціонерне товариство «Меліна» (Melina Aktiengesellschaft).(а.с.19-29)

Відповідно до п. 4.1 Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників, на яких учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, до виключної компетенції яких, серед іншого, належить створення та відкликання виконавчого органу товариства (пп.(3) п. 4.3. Статуту).

Виконавчим органом товариства є дирепктор (п.4.16. Статуту).

За змістом п.п. 4.7., 4.9. Статуту передбачено, що збори скликаються не рідше двох разів на рік. Збори також скликаються га вимогу виконавчого органу або контрольних органів товариства. Повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного надсилається учасникам будь-яким способом, що передбачає підтвердження про отримання. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання зборів.

03 березня 2021 року ОСОБА_1 направив на адреси ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» і учасників товариства - АТ «Меліна» (Melina Aktiengesellschaft) та ТОВ «Елріот ЛЛС» (ELRIOT LLC) заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 16 квітня

2021 року на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, а також повідомлення про скликання загальних зборів учасників на 16 квітня 2021 року, о 10 годині 00 хвилин, за адресою місцезнаходження товариства, із винесенням на порядок денний питань про звільнення його з посади директора товариства та обрання (призначення) нового виконавчого органу товариства. Проте, вказані заява і повідомлення повернуто за зворотньою адресою без вручення адресатам. (а.с.31-46).

16 квітня 2021 року загальні збори учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» не відбулись у зв`язку з неявкою жодного з учасників товариства, питання порядку денного залишились не розглянутими, про що ОСОБА_1 та адвокатом Войтехо Н.О. складено відповідний акт від 16 квітня 2021 року (а.с.47).

На час розгляду даної справи загальні збори учасників ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» щодо прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви, не проведено, в ЄДР містяться відомості про позивача як керівника товариства.

Вважаючи своє право на звільнення за власним бажанням та вільне обрання місця роботи порушеним, унаслідок ігнорування учасниками товариства проведення загальних зборів для вирішення цього питання, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява

№ 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79; «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24; «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

А тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення даного позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання припиненими трудових відносин у зв`язку з його звільненням із займаної посади директора товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, не суперечить вимогам закону.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За правилами ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Положеннями п.п. 4.3., 4.7., 4.9. Статуту визначено порядок скликання загальних зборів, до виключної компетенції яких належить створення та відкликання виконавчого органу товариства, зокрема загальні збори учасників можуть скликатися виконавчим органом товариства, повідомлення, яке має містити час та місце проведення зборів, а також порядок денний, що пропонується, надсилається учасникам товариства не менше ніж за 30 днів до їх проведення.

Частинами 1-5 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Отже, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якого його повноваження можуть бути припинені рішенням загальних зборів учасників.

Системний аналіз положень ст. 38 КЗпП України, ст. 29, 30, 31, 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дає підстави для висновку, що керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариством, за відсутності яких керівнику товариства (директору) з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наявних у матеріалах справи письмових доказів убачається, що ОСОБА_1 своєчасно направив учасникам ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» - АТ «Меліна» (Melina Aktiengesellschaft) та ТОВ «Елріот ЛЛС» (ELRIOT LLC) заяву про своє звільнення з посади директора та повідомлення про скликання загальних зборів учасників у передбачений Статутом спосіб із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного за 30 днів до скликання зборів, за адресами їх місцезнаходження, вказаними у п. 1.2 Статуту товариства.

Отже, ОСОБА_1 було вжито всіх передбачених законом та Статутом заходів з метою реалізації свого права на звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП україни, натомість учасниками товариства не було вчинено жодних дій щодо вирішення питання про звільнення позивача з посади директора.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими з 16 квітня 2021 року трудових відносин ОСОБА_1 з

ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» у зв`язку із звільненням позивача із займаної посади директора товариства на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Разом з тим, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі її відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внести зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу ТОВ «ПРІМСІСТЕМ»: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_1 , як чинного директора (керівника) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» запису наступного змісту: «повноваження ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 32916311, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 2, кв. 95) припинені з 16.04.2021 р. за рішенням Печерського районного суду м. Києва (із зазначенням номеру справи та дати рішення), яким визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРІМСІСТЕМ», у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 16.04.2021 р.», задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

Отже, зі змісту наведених правових норм убачається, що внесення відомостей до ЄДР здійснюється державним реєстратор на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в державному реєстрі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що рішення суду, яке набрало законної сили, є самостійною та достатньою підставою для внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» у ЄДР щодо директора товариства, вказані вимоги ОСОБА_1 є передчасними та задоволенню не підлягають.

В даній справі не встановлено порушення відповідачем Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією прав позивача, вищевказані позовні вимоги являються породжуючим наслідком виконання рішення суду про визнання трудових відносин припиненими.

А в разі неправомірної відмови внести відповідні зміни, така відмова може бути оскаржена до суду в передбаченому законом порядку.

На підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ТОВ «ПРІМСІСТЕМ» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 22, 36, 38, 232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 29, 30, 31, 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Тверська, буд.2, кв.95,

ЄДРПОУ 32916311), Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м.Київ, вул.М.Омеляновича-Павленка, буд.15, ЄДРПОУ 37401206), про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» припиненими з 16 квітня 2021 року, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 16 квітня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМСІСТЕМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: