Рішення

від 09.05.2022 по справі 161/132/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/132/22

Провадження № 2/161/1462/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Турук І.Р.,

з участю:

прокурора Ольшевської С.І.,

представника відповідача Сівак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Свої вимоги, враховуючи відповідь на відзив прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до договорів купівлі-продажу нерухомого майна №968, 969 від 17.11.2020 року відповідач набув право власності на об`єкти нерухомого майна прохідну /А-1/ загальною площею 10 кв.м. та виробниче приміщення /Б-2/ загальною площею 1077,5 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 . У вказаних договорах зазначено, що нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,5285 га, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0710100000:42:010:0088, що перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради.

Вказує, що у період часу з 17.11.2020 року до 30.09.2021 року (момент реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 ) відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Зазначає, що відповідач у вказаний період часу не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а відтак, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, була орендна плата.

Однак, станом до 30.09.2021 року договір оренди спірної земельної ділянки не укладався, орендна плата не сплачувалась, чим були порушені інтереси держави, а тому відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки кошти, які мав би сплатити за користування нею, що виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, становить 49193,31 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача на користь Луцької міської ради 49193,31 грн. безпідставно збережених коштів та стягнути на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує позовні вимоги Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, вважає їх незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0710100000:42:010:0088, Луцька міська рада зареєструвала лише 03.03.2021 року, а тому лише з даної дати мала право укладати договір оренди на спірну земельну ділянку, а не з 17.11.2020 року. Зазначає, що 28.08.2021 року Луцька міської ради прийняла рішення «Про продаж громадянину ОСОБА_1 у власність земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 (площею 0,5285 га)» АДРЕСА_2 . Відтак, вважає, що прокурор безпідставно кваліфікує дані правовідносини як збереження майна без достатньої правової підстави відповідно до норм статей 1212-1214 ЦК України, оскільки, земельна ділянка на момент набуття ним у власність нерухомого майна, яке знаходилось на ній, не належала Луцькій міській раді на праві власності.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив. Посилаючись на практику Верховного Суду, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити в задоволенні позову.

До судового засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності представника позивача по наявним матеріалам справи.

Заслухавши думку прокурора, представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

За змістом частини другої статті 4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частинах третій-четвертій статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.11.2020 року на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна №968, 969, придбав у власність виробниче приміщення /Б-2/ загальною площею 1077,5 кв.м. та прохідну /А-1/ загальною площею 10 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 . У даних договорах зазначено, що об`єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці площею 0,5285 га, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0710100000:42:010:0088 (а.с. 43-46).

17.11.2020 року приватним нотаріусом зареєстровано право власності на вищезазначене нерухоме майно за відповідачем, за реєстраційними номерами № 2224168707000, 2224131407000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 33-36).

Вищевказані об`єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці площею 0,5285 га, кадастровий номер 0710100000:42:010:0088, яка зареєстрована 29.10.2020 в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 13.07.2020, розробленого ПП «Луцькземресурс», що підтверджено витягом з даного кадастру № НВІ-0008298722021, форма власності земельної ділянки комунальна, чим підтверджено, що земельна ділянка є сформованою (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.03.2021 року №1.1-30/1417/2021 року Луцька міська рада повідомляла відповідача про необхідність оформлення права оренди на земельну ділянку (а.с. 13).

На даний час, Луцькою міською радою прийнято рішення від 28.08.2021 року №17/1 «Про продаж громадянину ОСОБА_1 у власність земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 (площею 0,5285 га)» (а.с. 19-20).

Як вбачається із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем 30.09.2021 року (а.с. 22-24).

Звертаючись до суду з даним позовом, посилаючись на положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти за користування земельною ділянкою без достатньою правової підстави, за період з 17.11.2020 року по 30.09.2021 року, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за зазначений період та зобов`язаний повернути Луцькій міській раді.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст.124Земельного кодексуУкраїни передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1ст.21Закону України«Про орендуземлі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України, передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 17.11.2020 року по 30.09.2021 року, відповідач, як власник нерухомого майна, користувався земельною ділянкою 0710100000:42:010:0088.

Водночас, відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно у зазначений період.

Згідно з ч. 1 ст. ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206Земельного кодексуУкраїни передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14Податкового кодексуУкраїни визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач був власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:123:0060 з 17.11.2020 року по 30.09.2021 року не надано, відповідач не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, була орендна плата.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, з моменту набуття права власності на будівлі, проте відповідач вказаних дій протягом тривалого часу не вчиняв та фактично користуючись цією земельною ділянкою, плату за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.1212ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст.1212ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст.1212ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо неможливості застосування вимог ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1Податкового кодексуУкраїни для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати, а заперечення відповідача з даного приводу спростовуються вищезазначеною судовою практикою.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться об`єкти нерухомості, що у період з 17.11.2020 року по 30.09.2021 року належала позивачу, є сформованою, має кадастровий номер 0710100000:42:010:0088, має чітко визначені межі та площу 0,5285 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку № НВІ-0008298722021, форма власності земельної ділянки комунальна (а.с. 22).

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки ніким не оскаржувалась, та у відповідності до вимог ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Доводи відповідача про те, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:42:010:0088 за Луцькою міською радою проведено лише 03.03.2021 року, а тому до зазначеної дати у позивача не було права на укладення будь-яких договір щодо земельної ділянки та стягнення коштів, спростовуються матеріалами справи та нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:42:010:0088 площею 0,5285 га від 23.11.2021 нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 1886005,10 грн. (а.с. 27).

Додатком до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 № 42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами, згідно рішення № 7/9 від 23.03.2011, № 16/7 від 30.11.2011, № 20/90 від 26.01.2012, № 38/60 від 28.02.2013, № 69/39 від 28.01.2015, № 20/27 від 21.03.2017 визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у 3 відсотках від нормативно-грошової оцінки, для функціонального використання земельної ділянки щодо інших видів діяльності, які не увійшли до переліку, а як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно розрахунку боргу за період з 18.11.2020 року по 30.09.2021 року, наданого Луцькою окружною прокуратурою, вбачається, що місячна плата за користування земельною ділянкою становить 4715,01 грн., виходячи з такого розрахунку: 1886005,10 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) * 3 відсотки = 56580,15 грн. на рік, 56580,15 грн. / 12 місяців = 4715,01 грн. (а.с. 47).

Відтак, сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, і які мав сплатити позивачу за користування нею за період з 17.11.2020 року по 30.09.2021 року становить 49193,31 грн.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки, відповідачем не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,5285 га.

В свою чергу відповідач не довів суду, що він не користувався даною земельною ділянкою, а також не надав суду доказів на спростування використання земельної ділянки саме такою площею, як зазначає прокурор.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеними та такими, що підтверджуються належними доказами обставини користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5285 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений прокурором.

Крім того, оскільки, відповідачем не були проведені та надані суду власні розрахунки за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 49193,31 грн.

Також, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь Волинської обласної прокуратури, що є платником судового збору, слід стягнути 2270 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11-14, 15, 16, 177, 181, 182, 509, 1212-1215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1, 120, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про державний земельний кадастр», суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Луцької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 49193 (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто три) грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської обласної прокуратури понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури код ЄДРПОУ 02909915, адреса місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13.

Позивач Луцька міська рада, код ЄДРПОУ 34745204, адреса місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19.

Відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 13 травня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк