Рішення

від 15.05.2022 по справі 175/4314/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/754/21

провадження № 2/175/252/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Васюченко О.Г.

з участю секретаря Кульпіна Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Ростислава Володимировича про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Садове товариство «Здоров`я». В позовній заяві позивач вказує, що їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №169458 від 11.11.2005 належить земельна ділянка площею 0,0926 га, кадастровий номер: 1221455400:01:012:0038 та будинок АДРЕСА_1 загальною площею 313,6 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорта № НОМЕР_1 від 12.03.2021. В липня 2018 року невідомі особи намагались заволодіти земельною ділянкою та вселитись в її дачний будинок, при цьому надали ксерокопію рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.1997 року по справі «2-1558/1997, згідно якого право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 в СТ «Орель» на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району визнано за ОСОБА_2 , 1971 року народження. В кінці липня 2018 року позивачу стало відомо, що вищевказане рішення було подобним. В подальшому нерухоме майно, яке належало позивачу відчужувалось відповідачем громадянину ОСОБА_3 та реєструвалось за останнім.

Не погодившись з такими діями зловмисниками, 07.09.2018 року представник позивача звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з цивільним позовом до Державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Ростислава Володимировича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дуденко В.А., за результатами звернення судом ухвалено заочне рішення від 23.03.2020 року, яким позов задоволено в повному обсязі та яке набрало законної сили 07.08.2020 року.

Проте на даний час виникла невизначеність відносин права власності позивача до його нерухомого майна, яке фактично знаходилось й знаходиться у володінні позивача, та відсутність рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно перешкоджає їй в державній реєстрації та відновленні її прав на це майно. У зв`язку з чим, позивач була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав, а саме: визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0038, площею 0,0926 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 313,6 м2, житловою площею 101,3 м2, який складається з підвалу літ. А п/д, приміщення літ. А 1 (перший поверх), літ. Приміщення А мс мансарда (2-й поверх) та який розташований на території Дніпровського району, Дніпропетровської області, Садове товариство «Здоров`я» та стягнути з відповідачів судові витрати, які були понесені позивачем про розгляді даної справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями вищезазначена справа 22 жовтня 2021 року передана до провадження судді Васюченко О.Г.

Ухвалою від 27 жовтня 2021 року позов залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків вказаних в ухвалі.

19 листопада 2021 року суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням сторін.

18 лютого 2022 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі ОСОБА_2 та Державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Ростислав Володимирович до суду не з`явились про час та дату повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства «Здоров`я» (ЄДРПОУ 25016143), ділянка № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 17 березня 2021 року (а.с. 5).

11 листопада 2005 року позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА №169458 площею 0,0926 га, яка розташована на території Дніпропетровської області, Дніпровського району, Садове товариство «Здоров`я», кадастровий номер 1221455400:01:013:0038 (а.с. 22).

В 1991 року ОСОБА_1 закінчила будівництво Садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 313,6 м2 , який складається з підвалу літ. А п/д, приміщення літ. А 1 (перший поверх), літ А мс мансарда (2-й поверх), що підтверджується копією технічного паспорта №785 від 12 березня 2021 року (а.с. 5-12).

В липні 2018 невідомі особи намагались заволодіти земельною ділянкою, вселитись у дачний будинок позивача, надавши ксерокопію рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.1997 року по справі №2-1558/1997, згідно якого право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 в СТ «Орель» на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району визнано за ОСОБА_2 , 1971 року народження.

Згідно з довідкою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська №13965/2018 від 23.07.2018 року, цивільна справа за №2-1558/1997 розглядалась вказаним судом, де брали участь зовсім інші особи та розглядався інший предмет позову. Таким чином, зазначене рішення виявилось підробленим.

Відповідно до інформаційної довідки №133378316 від 06.08.2018 року Державним реєстратором виконкому Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою Світланою Василівною 18.01.2018 року проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку 0,0926 га, кадастровий номер 1221455400:01:013:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію №39361620 від 25.01.2018 року, підставою винесення рішення та проведення реєстраційних дій стало рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.1997 року, справа №2-1558/1997, яке фактично є підробним.

З інформаційної довідки №133376399 від 06.08.2018 року ОСОБА_4 прийняла рішення №38432494 від 30.11.2017 про державну реєстрацію право за відповідачем та зареєструвала 27.11.2017 року садовий (дачний) будинок загальною площею 134,7 м2, матеріали стін: цегла, Опис: А - садовий будинок, Пд підвал, а ґанок, 1 замощення, №1 огорожа, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ». Підставою винесення вказаного рішення та проведення реєстраційних дій стали технічний паспорт, серія та номер: 138, виданий 21.11.2017 року, видавник: ФОП ОСОБА_5 ; довідка про членство, серія та номер: бг, виданий 07.09.2017 року, видавник: Голова СТ «Орель».

В подальшому нерухоме майно позивача відчужувалося відповідачем громадянину ОСОБА_3 та реєструвалось за останнім. У зв`язку з чим в вересня 2018 року представник позивача звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з цивільним позовом до Державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Єрмолай Р.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дуденко В.А., в якому просила суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої Світлани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №39361620 від 25 січня 2018 року, на підставі якої власником земельної ділянки площею 0,0926 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0038, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Обухівська селищна рада, садове товариство «Орель» дачне товариство» обслуговуючий кооператив, земельна ділянка № НОМЕР_2 став ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (номер запису про право власності №24534686).

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0926 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 НОМЕР_2 , укладений 06 червня 2018 року між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко Вікторією Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за №562.

- Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторії Аркадіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41465964 від 06 червня 2018 року, на підставі якої власником земельної ділянки площею 0,0926 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0038, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район Обухівська селищна рада, садове товариство «Орель» дачне товариство» обслуговуючий кооператив, земельна ділянка № НОМЕР_2 , став ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (номер запису про право власності №26488749).

- Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої Світлани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №38432494 від 30 листопада 2017 року, на підставі якої власником садового (дачного) будинку загальною площею 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , став ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (номер запису про право власності №23652333).

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового (дачного) будинку загальною площею 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 06 червня 2018 року між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко Вікторією Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за №559.

- Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторії Аркадіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41464659 від 06 червня 2018 року, на підставі якої власником садового (дачного) будинку загальною площею 134,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , став ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (номер запису про право власності №26487583).

23.03.2020 року Дніпропетровський районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення по цивільній справі №175/3544/18-ц, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили 07.08.2020 року та позов задоволений в повному обсязі, обставини зазначені в справі знайшли своє підтвердження.

Також, під час розгляду цивільної справи №175/3544/18-ц було встановлено, що відповідач по спарі ОСОБА_3 помер, правонаступники відсутні, крім того він не міг знати про законного володільця нерухомого майна ОСОБА_1 , отже, відповідач ОСОБА_2 та державний реєстратор Єрмолай Р.В. є належними відповідачами по даній справі. При реєстрації будинку використані підробні документи, а саме: технічний паспорт Серія та номер 138, виданий 21.11.2017 та довідка про членство Серія та номер: бг від 07.09.2017.

Позивач не витребовував нерухоме майно у набувача, оскільки воно не вибувало із володіння позивача, та на даний час фактично знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю (постанова ВС від 18.02.2020 року №917/154/15).

В постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 року у справі №6-136цс12 зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, на даний час спірне нерухоме майно фактично як знаходилось так і знаходиться у володінні і керуванні позивача, тобто, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю (постанова ВС від 18.02.2020 року №917/154/15). Відповідач ОСОБА_2 , будучи зазначеним у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень як попередній власник майна, заперечує право власності позивача ОСОБА_1 і її право на нерухоме майно. Факт реєстрації спірного майна за ОСОБА_2 , а в подальшому за громадянином ОСОБА_3 , свідчить про визнання державою власності зареєстрованої особи до часу, поки судом не буде встановлено інше, та надає інформацію, що саме ОСОБА_3 є законним власником спірного майна, що суперечить позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 7205,89 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення Охонько С.В. витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги № 19 від 06.08.2018 року; додаткової угоди №1 до договору № 19 про надання правової допомоги від 06.08.2018 року, ордер адвоката серії АЕ №1098514 від 21 жовтня 2021 року про надання правової допомоги за Договором №19 від 06.08.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Скиба В.В.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1439 від 26.09.2005 року, рахунком від 21.10.2021 року, актом виконаних робіт по договору №19 про надання правничої допомоги від 06.08.2018 року, а також квитанцію №11 від 21.10.2021 року про сплату ОСОБА_1 коштів на суму 2000,00 грн. за надання адвокатом правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В той же час, зі сторони відповідачів не було подано відповідних заперечень відносно відшкодування витрат на правову допомогу.

Отже, на виконання ст. 137, 141 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 та її представником надано достатньо доказів, які підтверджували факт понесення позивачем витрат в зазначеному вище розмірі, у зв`язку з чим зазначена сума повинна бути відшкодована позивачу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 316, 317, 319, 321, 328, 397 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0038, площею 0,0926 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 313,6 м2, житловою площею 101,3 м2, який складається з підвалу літ. А п/д, приміщення літ. А 1 (перший поверх), літ. Приміщення А мс мансарда (2-й поверх) та який розташований на території Дніпровського району, Дніпропетровської області, Садове товариство «Здоров`я».

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та державного реєстратора Єрмолая Ростислава Володимировича на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати, пов`язані за сплатою:

-Судового збору в розмірі 3602,95;

-Витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з державного реєстратора Єрмолая Ростислава Володимировича на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати, пов`язані за сплатою:

-Судового збору в розмірі 3602,94;

-Витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Васюченко