Рішення

від 16.05.2022 по справі 910/20993/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2022Справа № 910/20993/21

За позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»

про стягнення 99 490,00 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - позивач, ПРАТ «Європейський страховий альянс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» (далі - відповідач, ТОВ «АТП «Столиця-Сервіс» ) про відшкодування збитків у порядку регресу в розмірі 99 490,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач компенсував страховику потерпілого (Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - третя особа, ПРАТ «СК «Арсенал страхування») сплачену останнім суму страхового відшкодування в розмірі 99 490,00 грн в порядку, передбаченому Положенням про пряме врегулювання збитків, враховуючи, що позивач та третя особа є членами Угоди про пряме врегулювання збитків. Оскільки винуватець ДТП на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, то позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 99 490,00 грн покладається на відповідача, а позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20993/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

Суд повідомляв позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі № 910/20993/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 про відкриття провадження у справі № 910/20993/21.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/20993/21 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 03148, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані позивачем матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

07.05.2018 між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» (страхувальник, відповідач) був укладений Договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК № 8781327 (далі - поліс № АК/8781327), відповідно до умов якого позивачем було застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Строк дії вказаного полісу встановлено з 00:00 год. 11.05.2018 до 10.05.2019. Згідно полісу № АК/8781327 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000,00 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 грн та франшизу у розмірі 510,00 грн.

19.12.2018 на автомобільній дорозі Н-12 - Суми - Полтава, 169 км, 154 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Відповіддю від НПУ № 3018354438297869.

Згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 21.01.2019 у справі № 545/15/19 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3а, 31.4.5 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований третьою особою - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8281216, термін дії якого становить з 00:00 год. 01.01.2018 до 31.12.2018. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків від 25.03.2016 (далі -Угода), відповідно до п. 1.1 якої передбачено, що цією угодою сторони беруть на себе зобов?язання по дотриманню Положення про пряме врегулювання збитків, яке затверджене Президією МТСБУ (надалі - Положення про ПВЗ) та є невід?ємною частиною цієї Угоди. Таке зобов?язання буде також застосовуватися до будь-яких подальших змін до згаданого Положення. Офіційна редакція Положення про пряме врегулювання збитків розміщується на веб-сайті МТСБУ www.mtsbu.ua у мережі Інтерне.

Відповідно до преамбули Положення про пряме врегулювання збитків це Положення є внутрішнім нормативним документом Моторного (транспортного) страхового бюро України та встановлює порядок взаємодії страховиків - членів МТСБУ для забезпечення впровадження процесу прямого врегулювання збитків в Україні.

Пряме врегулювання збитків (ПВЗ) - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов?язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у частині відшкодування шкоди, пов?язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого (п. 1.1 Положення про ПВЗ).

Умовами п. 2.1 Положення про ПВЗ передбачено, що при прямому врегулюванні збитків страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати потерпілому в ДТП, з яким такий страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП. Після проведення такої страхової виплати страховик відповідального компенсує страховику потерпілого сплачені кошти відповідно до умов Розділу 5 цього Положення.

Страховиком потерпілого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» (третя особа).

Судом встановлено, що 07.03.2019 потерпіла особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Зерно» (власник автомобіля «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування в рамках Угоди про пряме врегулювання збитків (від 25.03.2016).

Тобто, потерпіла особа, як страхувальник згідно полісу № АК/8281216 скористалася своїм правом звернутися для врегулювання страхового випадку до страхової компанії, з якою укладено договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та яка є учасником системи прямого врегулювання збитків.

Згідно вимог Положення про ПВЗ страховик відповідального (позивач - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс») компенсує страховику потерпілого (третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування») сплачену суму страхового відшкодування в порядку, передбаченому Розділом 4 Положення про ПВЗ за результатами розрахункової сесії, яка проводиться за допомогою Централізованої бази даних МТСБУ.

Згідно Звіту № 9198 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_3 10.01.2019 (далі - звіт № 9198 від 10.01.2019), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 22.12.2018 дорівнює 541 849,86 грн.

За страховим випадком (ДТП) в рамках угоди про пряме врегулювання згідно складеного страхового акту № 109.01784718-1 від 11.03.2019 по Договору ОСЦППВ № АК/8281216 третьою особою було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 99 490,00 грн, виплата якого потерпілій особі підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9993996 від 15.03.2019.

Вказана подія була включена Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» до розрахункової сесії, за результатими якої позивачем було здійснено компенсацію у розмірі 99 490,00 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи актом про врегулювання збитку страховиком потерпілого № № 3183/18/50/ЦВ04/01/С від 17.05.2019, роздруківкою з ЦБД МТСБУ щодо розрахунку страхової справи, карткою рахунку № НОМЕР_4 щодо проведення розрахунку за страховим актом № 3183/18/50/ЦВ04/01/С, скріншотом з сервісу бази даних МТСБУ (реєстр виплат в системі ПВЗ), Звітом № 4.7.2.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як власник транспортного засобу, водій якого скоїв дорожньою-транспортну пригоду, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із вище наведеним, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування збитків у порядку регресу в розмірі 99 490,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем, як страховиком відповідального за скоєння спірної ДТП, на виконання зобов`язань за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК № 8781327 від 07.05.2018 (далі - поліс № АК/8781327), предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності осіб, що користуються транспортним засобом «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Угоди про пряме врегулювання збитків від 25.03.2016 було проведено компенсацію страхової виплати страховику потерпілого у розмірі 99 99 490,00 грн.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України слідує, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв?язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов?язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 914/820/17.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 21.01.2019 у справі № 545/15/19 встановлено, що ОСОБА_1 19.12.2018 року близько о 11:10 год. на автодорозі Суми-Полтава від с.Тахтаулове в бік с.Стасі в районі 169 км, керував автомобілем VOLVO FM 400 HP д.н.з. НОМЕР_1 , не перевіривши і не забезпечивши технічний стан транспортного засобу, у зв`язку з чим під час руху відірвалось ліве колесо з другої полувісі автомобіля та відкинуло на автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки та були порушені вимоги п.п. 2.3а, 31.4.5 є Правил дорожнього руху та вчинено правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав частково, пояснивши, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є неякісний ремонт його автомобіля працівниками СТО, оскільки пригода сталася відразу після того, як він забрав автомобіль з ремонту.

У постанові № 545/15/19 від 21.01.2019 Полтавський районний суд Полтавської області зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями учасників ДТП.

Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Частинами 4, 6 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріалами справи підтверджується, що ДТП сталося з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевіривши і не забезпечивши технічний стан транспортного засобу, у зв`язку з чим під час руху відірвалось ліве колесо з другої полувісі автомобіля та відкинуло на автомобіль «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки та були порушені вимоги пп. 2.3а, 31.4.5 Правил дорожнього руху та вчинено правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до пп. 2.3а Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно з пп. 31.4.5 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей колес і шин і невідповідності таким вимогам:

а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм.

Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів;

б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини;

в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу;

г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів;

ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні;

д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту;

е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту;

є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.

Судом встановлено, що на момент вчинення ДТП автомобіль «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору оренди автомобілів № 13/11/2017 від 13.11.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» (орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМТЕХ-СЕРВІС» (орендодавець).

Зі змісту наявного в матеріалах справи Акту № 1 від 23.11.2017 приймання-передачі автомобілів відповідно до договору оренди автомобілів № 13/11/2017 вбачається, що орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортні засоби (автомобілі), зокрема, Вольво FM 400, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що станом на дату спірної ДТП (19.12.2018) ОСОБА_1 був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» та виконував свої трудові (службові) обов?язки. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» № 37-К від 18.10.2018 з особового складу, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів.

Матеріали справи також містять подорожній лист вантажного автомобіля № 6007404 від 19.11.2018, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 виконував свої службові обов?язку саме на автомобілі «VOLVO FM 400 HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_1 на момент спірної ДТП був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» (відповідача) і в момент ДТП знаходився при виконання своїх трудових обов?язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом г) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Аналіз положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відтак, саме відповідач (водій якого спричинив ДТП, яка визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху) є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля «MAN TGA 18.400», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі звертався до відповідача з вимогами № 4877/8 від 30.10.2019 та № 2852/8 від 20.08.2020 про відшкодування завданих збитків у розмірі 99 490,00 грн.

Однак, відповідач відповіді на зазначені вимоги не надав і завдані збитки не відшкодував.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, тверджень позивача не спростував

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини щодо перебування ОСОБА_1 в момент ДТП при виконанні своїх трудових обов`язків (як працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс») відповідачем також не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 99 490,00 грн збитків у порядку регресу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання ним зобов`язання зі сплати страхового відшкодування в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транспортне підприємство «Столиця-Сервіс» (Україна, 03148, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2; ідентифікаційний код 40889183) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (Україна, 03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 28, літера А; ідентифікаційний код 19411125) 99 490,00 грн (дев?яносто дев?ять тисяч чотириста дев?яносто гривень 00 коп.) збитків у порядку регресу та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА