Рішення

від 16.05.2022 по справі 910/1159/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2022Справа № 910/1159/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй"

про стягнення 136 134,88 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" (далі - відповідач) заборгованості за укладеним між сторонами 19.05.2020 року Договором оренди № 19/05 у загальному розмірі 136 134,88 грн., з яких: 110 000,00 грн. - основний борг, 6 729,05 грн. - пеня, 4 525,60 грн. - 3 % річних, 14 880,23 грн. - інфляційні втрати. Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" просило суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

11.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" від 07.02.2022 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року відкрито провадження у справі № 910/1159/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 16.02.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/1159/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 14/1.

Зазначена ухвала суду вручена представнику відповідача 22.02.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492061146.

Проте відповідачем в установленому законом порядку відзиву на позовну заяву на час розгляду по суті та вирішення даного спору подано не було.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" (орендодавець) було укладено договір оренди № 19/05 (далі - Договір).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку, на умовах та протягом дії цього Договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування будівельний механізм (далі - Механізм), а саме: екскаватор-навантажувач марки JCB 3CX SITEMASTER, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Орендар використовує отриманий за цим Договором Механізм у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 означеної угоди найменування Механізму, який передається орендарю за цим Договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який після його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін стає додатком до цього Договору та його невід`ємною частиною. Передача орендодавцем Механізму в тимчасове платне користування орендаря не спричиняє передачу орендарю права власності на переданий Механізм. Орендар набуває права користування Механізмом протягом дії цього Договору або погодженого сторонами строку оренди Механізму.

За умовами пунктів 3.1-3.3 Договору орендар отримує від орендодавця одиницю Механізму протягом строку дії Договору. У зв`язку з наведеним, дата підписання Договору та дата підписання акту прийому-передачі на одиницю Механізму можуть не співпадати. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі одиниці Механізму, для них набувають чинності всі умови вказаного Договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі. Акт прийому-передачі одиниці Механізму підписують уповноважені особи.

Пунктом 3.4 вказаного правочину передбачено, що орендодавець передає орендарю Механізм(и) в технічно-робочому (справному) стані, попередивши про всі особливі властивості Механізму. Орендар (його належний представник) зобов`язаний у присутності орендодавця пересвідчитися у справності Механізму, який передасться йому в оренду, а також особливостях його роботи, та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі Механізму. Якщо орендар (його представник) в момент передачі Механізму не переконається в його справності, Механізм вважається таким, що переданий орендодавцем в належному стані.

Згідно з пунктом 4.1 Договору строк оренди встановлюється до 31.12.2020 року, та починається з дати підписання акту прийому-передачі Механізму.

Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку оренди не виявила бажання припинення дії цього Договору шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, то цей Договір оренди вважається продовженим на наступний календарний рік (пункт 4.2 Договору).

Умовами пункту 4.3 означеного правочину встановлено, що початок перебігу строку оренди Механізму, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого Механізму.

Розділом 6 Договору передбачено, що орендна плата за користування Механізмом розраховується від фактично відпрацьованих годин Механізму протягом календарного місяця (пункт 6.1 Договору).

Для перевірки фактично відпрацьованих годин, орендар надає орендодавцю та вказує в розрахунку детальне розшифрування нарядів на роботи за календарний місяць, в яких задіяний Механізм. Перевірка факту роботи Механізму можлива за використання системи GPS-моніторингу роботи Механізму (пункт 6.2 Договору).

Орендар надає розрахунок орендної плати окремим документом разом із актом виконаних робіт не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Орендодавець зобов`язаний протягом 5 календарних днів узгодити розрахунок орендодавця або надати вмотивовану відмову. У разі надання відмови, сторони повинні знайти шлях узгодження розрахунку мирним шляхом протягом 5 календарних днів (пункт 6.3 Договору).

Сплата орендної плати здійснюється орендарем помісячно протягом 5 календарних днів з моменту узгодження і підписання акту виконаних робіт сторонами, а також отримання від орендодавця належним чином оформленого рахунка-фактури (пункт 6.4 Договору).

Орендна плата нараховується починаючи з дати підписання акту прийому-передачі Механізму в оренду згідно розділу 3 Договору і закінчуючи датою підписання акту прийому-передачі (повернення) Механізму орендодавцю згідно розділу 5 Договору (пункт 6.5 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця, вказаний у цьому Договорі, якщо орендодавець письмово не повідомить орендаря про інші банківські реквізити. При наявності заборгованості по орендній платі, суми оплат, що надходять від орендаря за цим Договором, зараховуються орендодавцем як оплата орендної плати за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних у платіжних документах орендаря (пункт 6.6 Договору).

Вартість однієї години роботи Механізму встановлюється в розмірі 262,80 грн. з ПДВ. Орендна плата за місяць вираховується шляхом множення вартості однієї години роботи Механізму на фактичну кількість відпрацьованих годин (пункт 6.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що між орендарем та орендодавцем було підписано відповідний акт прийому-передачі Механізму, за яким позивач передав, а відповідач без жодних претензій прийняв у тимчасове платне користування Механізм у технічно справному стані, в повній комплектації, відповідно до настанов заводу виробника.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками позивача та відповідача актів здачі здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2020 року № ОУ-000005 на суму 28 644,80 грн. (з ПДВ), за червень 2020 року № ОУ-000006 на суму 36 003,60 грн. (з ПДВ), за липень 2020 року № ОУ-000007 на суму 27 199,80 грн. (з ПДВ), за серпень 2020 року № ОУ-000008 на суму 15 899,40 грн. (з ПДВ), за вересень 2020 року № ОУ-0000010 на суму 32 324,40 грн. (з ПДВ), за жовтень 2020 року № ОУ-0000011 на суму 14 585,40 грн. (з ПДВ), а також виставлених відповідачу рахунків-фактур.

Судом також встановлено, що 30.10.2020 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі Механізму (повернення), за яким орендар повернув (передав), а орендодавець прийняв з тимчасового платного користування Механізм у технічно справному стані, в повній комплектації, відповідно до настанов заводу виробника.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" протягом вищенаведеного періоду належним чином своїх зобов`язань за Договором не виконав, заборгувавши таким чином орендодавцю грошові кошти у загальному розмірі 110 000,00 грн. Наведені обставини додатково підтверджуються, зокрема, наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами акту звірки розрахунків за Договором станом на 01.12.2020 року (за яким борг відповідача за Договором становив 126 012,60 грн.), а також відповідних платіжних доручень від 09.07.2021 року № 9731 на суму 6 012,60 грн., від 03.08.2021 року № 9822 на суму 2 000,00 грн., від 16.12.2021 року № 9907 на суму 3 000,00 грн. та від 14.01.2022 року № 10374 на суму 5 000,00 грн. Жодних доказів на спростування вищенаведених обставин відповідачем надано суду не було.

Листом від 30.12.2021 року № 162-01 позивач звернувся до орендаря з претензією, в якій вимагав погасити наявну в Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" заборгованість за Договором оренди. Проте вказана претензія у повному обсязі задоволена відповідачем не була.

Зважаючи на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" звернулося до суду з означеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором у загальному розмірі 136 134,88 грн., з яких: 110 000,00 грн. - основний борг, 6 729,05 грн. - пеня, 4 525,60 грн. - 3 % річних, 14 880,23 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 47 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" за Договором у розмірі 110 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і орендар на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед орендодавцем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного перерахування орендної плати, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 525,60 грн., нарахованих у період з 06.07.2020 року по 17.01.2021 року на відповідні суми заборгованості за кожним актом здачі-приймання робіт, а також 14 880,23 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суму боргу згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 4 525,60 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 880,23 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" про стягнення означених сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 729,05 грн., нараховану на відповідні суми боргу із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" розрахунком.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Аналогічні положення містить і частині 1 статті 230 Господарського кодексу України.

За приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 9.1.1 Договору передбачено, що за кожен день прострочення оплати внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення оплати.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 6 729,05 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням Договору та чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми пені також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем чи вчасного погашення такої заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Також, позивач просив суд покласти на відповідача документально підтверджені понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких фактично склав 6 000,00 грн.

Щодо розподілу вказаних судових витрат, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" (далі - клієнт) та адвокатом Байдуж Юлією Сергіївною (далі - адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 2, за умовами якого клієнт доручив адвокатові зібрання доказів, складання процесуальних документів, представництво інтересів у господарських судах, в тому числі апеляційної та касаційної інстанції, у господарській справі за позовом ТОВ "Генезіс Інжиніринг" про стягнення коштів за договором оренди з ТОВ "Імперія-Строй".

Умовами цього договору встановлено, що розмір оплати складає 6 000,00 грн. за складання та подання позовної заяви, що оплачується на момент укладення угоди, та 2 500,00 грн. за кожну участь у судовому засіданні господарського суду.

Зі змісту акту № 1 приймання-передавання наданої правничої допомоги, складеного 19.01.2022 року адвокатом та позивачем, вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) послугу (професійну правничу допомогу) щодо складання позовної заяви, складання розрахунку боргу, пені, інфляційних та 3 % річних, формування позовної заяви з додатками та направлення пакету документів до господарського суду.

У наведеному вище акті, підписаному уповноваженою особою позивача і адвокатом та скріпленому їх печатками, визначено, що замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг") не має претензій до наданих послуг.

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

У матеріалах справи також наявна копія ордеру серії ВІ № 1078416 на надання правової допомоги на представництво інтересів позивача адвокатом Байдуж Юлією Сергіївною, а також копія свідоцтва останньої про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.09.2010 року № 795.

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/1159/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.

У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. є підтвердженими.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг", суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Строй" (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 14/1; код ЄДРПОУ 39173235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс Інжиніринг" (39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Горького, будинок 7; код ЄДРПОУ 39160231) 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6 729 (шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 05 коп. пені, 4 525 (чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн. 60 коп. 3 % річних, 14 880 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.05.2022 року.

Суддя В.С. Ломака