Рішення

від 09.05.2022 по справі 914/3217/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2022 Справа № 914/3217/21

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного малого підприємства «Гал Тор», м. Львів

про стягнення 11 293,28 грн.

Суддя Мороз Н. В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: Карасюк М. В.

Від відповідача: Мочернюк М. В.

Суть спору:

Позовну заяву подано Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного малого підприємства «Гал Тор» про стягнення 11 293,28 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.11.2021.

23.11.2021 судове засідання відкладено на 07.12.2021, про що сторін повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою від 07.12.2021 відмовлено в клопотанні Приватного малого підприємства «Гал Тор» про залишення позовної заяви без руху та відкладено розгляд справи по суті на 21.12.2021.

Ухвалою від 21.12.2021 суд вирішив розглядати справу № 914/3217/21 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 25.01.2022.

25.01.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2022, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 22.02.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 22.02.2022, підготовче засідання відкладено на 22.03.2022.

22.03.2022 судове засідання відкладено на 05.04.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

05.04.2022 судове засідання відкладено на 19.04.2022, про що сторін повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою від 19.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.05.2022.

06.05.2022 через службу діловодства господарського суду відповідачем подано заяву з поясненнями по суті спору.

В судове засідання 10.05.2022 представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях. Крім того, просить суд при прийнятті рішення врахувати пояснення викладені у заяві, поданій 06.05.2022.

Щодо вказаної заяви відповідача суд зазначає.

Відповідно до ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження, учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, з наведених вище приписів процесуального законодавства вбачається, що відповідач мав право подати до суду заяву з поясненнями під час підготовчого провадження.

Ухвалою від 19.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріали справи, зокрема печатки служби діловодства господарського суду із зазначенням вхідного номера та дати надходження документу, заяву з поясненнями відповідачем подано до суду 06.05.2022, тобто після закриття підготовчого провадження.

Одними із основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ГПК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 4, 5 ч.5 ст.13 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що чинний ГПК України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання заяв, скарг і документів.

Саме тому, всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (як то подання заяв по суті справи, доказів) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Поважними можуть рахуватися обставини, які є об`єктивно непереборними, що не залежать від волі учасника справи, та які перешкоджають у вчиненні певної процесуальної дії.

Беручи до уваги те, що обставини про які зазначено відповідачем у заяві з поясненнями від 06.05.2022, були відомі останньому до закриття судом підготовчого провадження у справі, а відтак, не можуть вважатись непереборними та відповідно поважними, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви з поясненнями відповідача від 06.05.2022.

Позиція позивача.

Позовна заява мотивована тим, що 18.03.2021 набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі №914/754/20, яким зобов`язано Приватне мале підприємство «Гал-Тор» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 108,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23 та знаходилось у строковому платному користуванні на підставі договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №4244 від 13.10.1994, укладеного між Управлінням комунального майна та Приватним малим підприємством "Гал Тор".

Відповідно до акту державного виконавця, вказане рішення суду в частині повернення приміщення шляхом виселення виконано лише 09.09.2021.

Таким чином, як зазначено позивачем, з 13.10.2019 до 09.09.2021 відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об`єктом оренди за договором, внаслідок чого, останньому нараховано 11 293, 28 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.02.2020 по 09.09.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, посилається на те, що позивач з 18.03.2020 по 31.03.2021 приймав орендні платежі від підприємства відповідача, користувався коштами сплаченими підприємством, не повідомив і не повернув кошти, а відтак з врахуванням запроваджених на той час у місті карантинних обмежень і звільнення від сплати орендної плати в період карантину, у Приватного малого підприємства «Гал Тор» відсутня заборгованість, а має місце переплата коштів, що станом на 01.09.2021 складала 3 117,21 грн.

Обставини справи.

13.10.1994 між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним малим підприємством «Гал Тор» укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 4244, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 108,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського,23.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/754/20 від 09.12.2020, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного малого підприємства «Гал Тор» про зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення заборгованості задоволено частково та зобов`язано Приватне мале підприємство «Гал-Тор» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 108,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 4244 укладений на термін з 13.10.1994 до 13.10.1999, однак неодноразово пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах до 13.10.2019.

Враховуючи те, що вказаний договір оренди припинив свою дію, однак відповідач продовжував безпідставно користуватись нерухомим майном, позивач звернувся до суду з вимогою про виселення відповідача у примусовому порядку (справа № 914/754/20).

У відповідності до пп. «в» п.13 договору, орендар зобов`язаний при припиненні або розірванні договору оренди повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди.

Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/754/20 від 09.12.2020 боржником виконувалось в примусовому порядку, що підтверджується актом державного виконавця від 09.09.2021.

Відповідно до п.3 договору оренди нежитлових приміщень №4244 від 13.10.1994, місячна орендна плата складає 389520,0 крб.

Згідно з додатком до договору від 13.10.1994 №4244 про перерахунок орендної плати у відповідності до Ухвали №376 Львівської міської Ради народних депутатів від 20.06.1996, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць та розраховувалася у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 та № 699 від 18.05.1998 в наступних періодах. Орендна плата за місяць станом на липень 1996 становила: 56,81 грн*індекс інфляції за поточний місяць+ ПДВ (20%).

Дана обставина встановлена у рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 914/754/20 від 09.12.2020.

Листом від 26.01.2007 №36-62 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради до Управління комунальної власності передано базу даних, що містить інформацію про орендарів та надходження орендних платежів. У вказаному документі зазначено, що згідно нарахування орендної плати за грудень 2006 ДПІ здано декларацію за грудень та проведено платіж по ПДВ. Залишок поступлених коштів за грудень 2006 перераховано в місцевий бюджет і поточний розрахунковий рахунок по оренді закрито. Станом на 01.01.2007 у ПМП «Гал Тор» орендна ставка за договором №4244 від 13.10.1993 становила 241, 26 грн. Сума заборгованості становила 646, 25 грн.

З урахуванням цих вихідних даних, Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради здійснено подальший розрахунок орендної плати.

Позивачем зазначено, що розмір орендної плати та порядок її індексації є однією з істотних умов договору оренди (ч.1 ст.10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Інфляція в січні 2007 по відношенню до жовтня 2019 становила 478% (коефіцієнт інфляції 4,783), про що свідчать відкриті дані Держстату України. Отже, орендна плата за жовтень 2019 складає 1 154,03 грн.

Згідно з даними, зазначеними у довідці Департаменту економічного розвитку Управління комунальної власності Львівської міської ради №4-2302-39816 від 25.10.2021, станом на 21.10.2021 загальна сума заборгованості відповідача по договору № 4244 від 13.10.1993 становить 11 293, 28 грн (в тому числі.

Розрахунок здійснено шляхом подвоєння суми, котра мала бути сплачена за користування орендованим приміщенням, у випадку чинності договору оренди та виникла за період з 01.02.2020 по 09.09.2021, за виключенням періоду з 17.03.2020 по 28.02.2021 (у зв`язку зі звільненням від нарахування орендної плати за користування нежитловим приміщенням у період карантину на підставі ухвали Львівської міської ради № 6464 від 28.04.2021, №121 від 25.02.2021).

Таким чином, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 11293,28 грн неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі №914/754/20 встановлено що у Приватного малого підприємства «Гал Тор» не існує заборгованості, а станом на 31.01.2020 наявна переплата в розмірі 961,20 грн.

Крім того, як зазначено відповідачем, у період з 01.02.2020 до 01.09.2021 (включаючи період дії карантинних обмежень) Приватним малим підприємством «Гал Тор» сплачено орендну плату на суму 11 218,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платіжних доручень.

Відповідачем також подано контррозрахунок орендної плати, нарахованої позивачем. Зокрема, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», з врахуванням запроваджених у місті карантинних обмежень і звільнення від сплати орендної плати в період карантину (з 17.03.2020 по 28.02.2021), Приватним малим підприємством «Гал Тор» розраховано нарахування орендної плати з 01.02.2020 по 01.09.2021, що становить 9 061,99 грн.

Таким чином, на думку відповідача, з врахуванням переплати, встановленої рішенням господарського суду від 09.12.2020 у справі № 914/754/20 (961, 20 грн), сплачених орендних платежів за період з 01.02.2020 по 01.09.2021 (11 218,00) грн), а також нарахованої за період з 01.02.2020 по 01.09.2021 орендної плати (9 061, 99 грн), станом на 01.09.2021 у Приватного малого підприємства «Гал Тор» наявна переплата орендної плати у розмірі 3 117,21 грн.

З метою відображення стану залишків по розрахунках між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним малим підприємством «Гал Тор» по договору № 4244, позивачем надіслано на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків. Однак, в процесі звірки, між орендодавцем та орендарем виникли розбіжності, зокрема щодо коштів, сплачених підприємством «Гал Тор», згідно платіжного доручення №195 від 31.07.2020 у розмірі 1 204, 00 грн (сплачених на рахунок UА908999980334359999000013002) та платіжного доручення №250 від 30.03.2021 у розмірі 1 248,00 грн (а не 1 204, 00 грн, як помилково зазначено відповідачем) (сплачених на рахунок НОМЕР_1 ). Сторонами встановлено, що вказані кошти не надходили на рахунок позивача, оскільки були перераховані відповідачем на рахунки, які на день проплати були закриті.

У відповідності до письмових пояснень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, підписаними головним бухгалтером та начальником управління, станом на момент здійснення оплат, вказаних у вищезазначених платіжних дорученнях відповідача, відповідні рахунки були закриті. Кошти на рахунок Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не надходили.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Положеннями ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/754/20 від 09.12.2020, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 зобов`язано Приватне мале підприємство «Гал-Тор» повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 108,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23.

Спірний Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 4244 від 13.10.1994 востаннє пролонговано до 13.10.2019.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги факт припинення договору оренди № 4244, у позивача виникло право на нарахування неустойки.

Матеріалами справи підтверджено часткове погашення відповідачем заборгованості у період червень 2020-січень 2021 (банківські виписки та копії платіжних доручень долучені позивачем та відповідачем - в матеріалах справи). Однак, між сторонами наявні розбіжності щодо долучених відповідачем копій платіжних доручень №195 та № 250, їх неврахування при визначенні суми боргу, а також переплату в розмірі 961,20 грн, яка існувала станом на 31.01.2020.

Щодо перерахування відповідачем суми коштів на рахунки позивача, які на день проплати були закриті, суд звертає увагу на положення ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Постанову Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», з яких вбачається, що одним із видів помилкового перерахування коштів платником є допущення ним неточностей у призначенні платежу, зокрема, зазначення неіснуючого номера договору, рахунка і т п. Відповідальність за такі помилки несе лише платник. Однак, доказів щодо невідкладного вчинення дій, спрямованих на повернення зазначених коштів Приватним малим підприємством «Гал Тор» не подано. В судовому засіданні в розгляді справи по суті відповідачем зазначено, що кошти по одному із платежів, здійснених на закриті рахунки позивача повернулись до відповідача.

В судовому засіданні позивачем зазначено, що інформація про зміну рахунків позивача була оприлюднена на сайті Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради і в укладеному між сторонами договорі не було передбачено порядку надання, зміни реквізитів банківського рахунку орендодавця.

Посилання відповідача на неврахування переплати в розмірі 961,20 грн, є безпідставним, оскільки як вбачається з довідки позивача, така була врахована при здійсненні розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір орендної плати за жовтень 2019 складав 1 154,03 грн. Договір оренди припинив дію 13.10.2019, орендоване майно було повернуто 09.09.2021. Таким чином, позивач скористався своїм правом, наданим йому ст. 758 ЦК України та звернувся до суду щодо стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати за весь період прострочення повернення орендованого майна. Згідно довідки позивача за період з 01.02.2020 до 09.09.2021 (за виключенням періоду дії карантину) розмір неустойки становить 11 293, 28 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ст. 4 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача, а наявність передбачених законом підстав для задоволення позову була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами. Відтак, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку позов задоволити.

Відповідно до ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «Гал Тор» (79019, м. Львів, вул. Лобачевського, 23, ідентифікаційний код 13823111) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 11 293,28 грн неустойки та 2 270,00 грн грн судового збору.

Повне рішення складено 17.05.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.