Рішення

від 16.05.2022 по справі 480/11359/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Справа № 480/11359/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/11359/21 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , і просить суд зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), знести самочинно збудовані гараж розміром 6,51x3,95 та сарай розміром 4,94x2,3 збудованих на території багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було здійснено самочинне будівництво гаражу-сараю на території домоволодіння за АДРЕСА_1 , а саме проведено будівельні роботи без права власності або користування земельною ділянкою та без набуття дозволу на виконання будівельних робіт.

У зв`язку з виявленими порушеннями вимог містобудівного законодавства, за результатами позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, посадовими особами управління було видано приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.07.2018 № 35. Відповідно до вищевказаних приписів, вимагалось усунути порушення вимог містобудівного законодавства, зазначених у п. 1 розділу VI Акту перевірки №35 від 03.07.2018 у термін до 03.09.2018.

У подальшому, з метою перевірки вимог виконання умов приписів, відповідно до наказу начальника управління від 05.08.2021 №28-ОД, у термін з 09.08.2021 по 13.08.2021 було проведено позапланову перевірку щодо виконання відповідачами вимог припису № 35 від 03.07.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Будівництво гаражу-сараю на території домоволодіння: АДРЕСА_1 ». За результатами позапланового заходу, згідно Акта перевірки № 12 від 13.08.2021 встановлено, що відповідачами порушення, зазначені у п.1 розділу VI Акта перевірки №35 від 03.07.2018 не усунуто, а вимоги Припису №35 не виконані, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачами подано відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позову, зазначають, що припис від 03.07.2018 №35 не містив вимоги про знесення об`єктів нерухомого майна та взагалі не містив жодних конкретних вимог до відповідачів, що також встановлено судом у рішенні Зарічного районного суду від 09.11.2021 у справі №591/6411/21.

Також зауважують, що самочинність будівництва спростовується Довідкою-характеристикою об`єкту нерухомого майна № 205-КВ від 03.06.2020, згідно якої встановлено, що «складовою частиною квартири АДРЕСА_2 загальною площею 73.4 кв.м. є гараж під літ. «Ж» та сарай під літ. «З». Самочинного будівництва чи перепланування виявлено не було». Дана довідка була видана вже після проведення перевірки в 2018 році, а отже, спростовує висновки перевірки щодо самочинності будівництва об`єктів.

Відповідачі зазначають, що 17.06.2020 право власності відповідачів на дані об`єкти було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією інформаційної довідки № 260600545 від 09.06.2021.

Крім того, цільове призначення землі під будинком АДРЕСА_1 площею 0,1га кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 визначено як 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: «Землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки: 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки - 0.1000 га. Отже, розміщення на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 господарських будівель і споруд таких, як гараж і сарай, повністю відповідає її цільовому призначенню, дана земельна ділянка була відведена (сформована) Сумською міською радою саме для цих потреб, а тому відповідне будівництво не може жодним чином порушувати права територіальної громади в особі Сумської міської ради на дану землю.

На думку відповідачів, позивачем не доведено, в межах якої конкретно земельної ділянки розташовані збудовані відповідачами об`єкти, про знесення яких просить позивач. Так, станом на час проведення відповідної перевірки в 2018 році земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 сформована не була. Проте, станом на час проведення перевірки виконання вимог припису, а також на дату звернення до суду із цим позовом, відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР (п.21 додатку до Рішення) земельна ділянка під даним будинком була сформована шляхом затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 5910136600:18:010:0024. При цьому, 1/3 від цієї ділянки було передано у приватну власність ОСОБА_3 .

Звертають увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви не додано жодних належних доказів, в межах якої саме земельної ділянки розташовані збудовані відповідачами об`єкти, та чи дійсно вони розташовані на земельній ділянці, належній територіальній громаді, а не іншим суб`єктам.

Крім того, 17.06.2020 право власності відповідачів на відповідні об`єкти (як складові частини об`єкта нерухомого майна) було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі звернення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 07.05.2018 вх. № 164/29.01-11 про порушення вимог містобудівного законодавства, відповідно до наказу про проведення позапланового заходу від 18.06.2018 №58-ОД Управлінням було проведено позаплановий захід державного архітектурно- будівельногоконтролю на об`єкті «Будівництво гаражу-сараю на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 » у період з 19.06.2018 по 03.07.2018.

За результатами даного позапланового заходу, згідно розділу VI «Опис виявлених порушень» Акта перевірки № 35, посадовими особами управління, уповноваженими на здійснення позапланової перевірки, встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_2 (відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2002) гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 виконано будівельні роботи з будівництва сараю-гаражу на прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до публічної кадастрової карти, інформація про відведення земельної ділянки на якій розташований будинок АДРЕСА_1 відсутня. Земельна ділянка не сформована і належить територіальній громаді міста Суми. Будь-який дозвіл на користування (безкоштовно, на умовах оренди або у власність) цією земельною ділянкою Сумська міська рада та/або Виконавчий комітет не надавали. Дозвіл на виконання будівельних робіт - відсутній.

Виходячи з вищевикладеного, за результатами позапланової перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було здійснено самочинне будівництво гаражу-сараю на території домоволодіння за АДРЕСА_1 , а саме: проведено будівельні роботи без права власності або користування земельною ділянкою та без набуття дозволу на виконання будівельних робіт.

У зв`язку з виявленими порушеннями вимог містобудівного законодавства, за результатами позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, посадовими особами управління було видано приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.07.2018 № 35.

Відповідно до вищевказаних приписів, вимагалось усунути порушення вимог містобудівного законодавства, зазначених у п. 1 розділу VI Акта перевірки №35 від 03.07.2018 у термін до 03.09.2018.

У подальшому, з метою перевірки вимог виконання умов приписів, відповідно до наказу начальника управління від 05.08.2021 №28-ОД у термін з 09.08.2021 по 13.08.2021 було проведено позапланову перевірку щодо виконання відповідачами вимог припису № 35 від 03.07.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Будівництво гаражу-сараю на території домоволодіння: АДРЕСА_1 ».

За результатами позапланового заходу, згідно Акта перевірки № 12 від 13.08.2021 встановлено, що відповідачами порушення, зазначені у п. 1 розділу VI Акта перевірки №35 від 03.07.2018, не усунуто, а вимоги Припису №35 - не виконані, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України"Про регулювання містобудівної діяльності".

Частинами 4 та 5 ст.26 Закону від 17.02.2011р. №3038-VI передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Суд зазначає, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ від 03.07.2018 №158, який дає можливість за спрощеною процедурою прийняти в експлуатацію закінчені будівництвом індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Відповідно до вказаного наказу Мінрегіонбуду передбачено введення в експлуатацію (прийняття в експлуатацію) об`єктів нерухомого майна, які збудовані без дозвільних документів, на земельній ділянці, що належить забудовнику на праві власності.

Судом встановлено, що станом на час проведення перевірки виконання вимог припису, а також на дату звернення до суду із цим позовом, відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР (п.21 додатку до Рішення) земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 була сформована шляхом затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0.1 га кадастровий номер 5910136600:18:010:0024. При цьому, 1/3 від цієї ділянки було передано у приватну власність ОСОБА_3 (а.с. 82).

Самочинність будівництва спростовується Довідкою-характеристикою об`єкту нерухомого майна № 205-КВ від 03.06.2020, згідно якої встановлено, що «складовою частиною квартири АДРЕСА_2 загальною площею 73.4 кв.м. є гараж під літ. «Ж» та сарай під літ. «З». Самочинного будівництва чи перепланування виявлено не було». Дана довідка була видана вже після проведення перевірки в 2018 році, а отже спростовує висновки перевірки щодо самочинності будівництва об`єктів.

Крім того, 17.06.2020 право власності відповідачів на відповідні об`єкти (як складові частини об`єкта нерухомого майна) було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією інформаційної довідки № 260600545 від 09.06.2021 (а.с.76).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказана обставина про те, що позивачами після винесення припису було зареєстроване право власності на, у тому числі, гараж літ Ж та сарай літ З, як складові частини об?єкта нерухомого майна - належній ним на праві приватної власності квартири, встановлена у рішенні Зарічного районного суду від 09.11.2021 у справі №591/6411/21, а тому згідно приписів ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.3 цього ж Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону,виникають з моменту такої реєстрації.

Суд зазначає, що після реєстрації права власності на збудовані об`єкти нерухомості виключається можливість віднесення таких об`єктів до самочинного в силу їх узаконення.

При цьому, суд вважає, що у межах розгляду даної справи адміністративним судом не може надаватись правова оцінка правомірності реєстрації права власності на такі об`єкти, оскільки за умови наявності зареєстрованого права власності на них, такий спір набуде приватно-правового характеру.

Крім того, враховуючи принцип недоторканості приватної власності, визнати самочинно збудованими такі об`єкти можливо лише за наслідком скасування зареєстрованого права власності у встановленому порядку.

У свою чергу, на думку суду, зазначена контролюючим органом відсутність дозвільних та проектних документів на будівництво спірних об`єктів має досліджуватись судом при перевірці правомірності набуття відповідного права власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зіст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані будівлі, оскільки на вказані об`єкти нерухомого майна вже зареєстровано право власності та такі вимоги є непропорційними, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

Щодо вимог відповідачів про відшкодування на їх користь витрат на правову допомогу по 2750,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг відповідачам, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачами надано: договір про надання правової допомоги від 10.01.2022 (а.с.83), акт №1 про надання правової допомоги від 12.01.2022 (а.с.84), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3432/10 (а.с. 86), квитанції від 10.01.2022 № 1 та № 2 (а.с. 85).

Як вбачається із акта №1 (а.с.84) адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги):

- вивчення матеріалів справи;

- збирання доказів;

- вивчення судової практики Верховного Суду в аналогічних спорах;

- консультування клієнтів з питань узгодження правової позиції по справі;

- складання відзиву на позовну заяву.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що такі витрати відповідачів були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг відповідачам, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом час на консультування клієнтів з питань узгодження правової позиції по справі, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань.

Крім того, вивчення матеріалів справи, збирання доказів та вивчення судової практики Верховного Суду в аналогічних спорах не відноситься до правової допомоги адвоката та не є тотожною наданню безпосередньо самої правової допомоги.

Також в акті №1 (а.с.84) не вказано, яка сума входить до кожного виду правової допомоги, наданої адвокатом, та не конкретизовано, скільки часу було на кожний з них витрачено).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, згідно акта виконаних робіт надані послуги зводились виключно до формування відзиву на позовну заяву, суд вважає розмір витрат відповідачів, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Водночас, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву. Підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені відповідачами як витрати на правову допомогу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька