Рішення

від 16.05.2022 по справі 620/97/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/97/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі також відповідач),в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 № VII-615/VIII в частині відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та визнати за позивачем право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, згідно поданих нею графічних матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки у спірному рішенні не наведено жодної підстави, визначеної статтею 118 Земельного кодексу України.

13.01.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009 відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, отже, у даному випадку, не може бути передана громадянам у власність. За таких обставин вважає рішення від 29.06.2021 № VII-615/VIII правомірним.

09.02.2022 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.06.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, що розташована на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано графічні матеріали з місцем розташування бажаної земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного номеру.

Рішенням Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 № VII-615/VIII позивачу відмовлено у наданні дозволу з підстав, що бажана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009, яка відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржила її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в а також Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 4 Земельного України завданням земельного законодавства є регулювання відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Положеннями частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної норми передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких особі, яка звертається до відповідного суб`єкта із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути відмовлено у її задоволенні, і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Кодексу.

У свою чергу, відмова може бути визнана обґрунтованою (вмотивованою) лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана правова позиціявідповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ.

При цьому на законодавчому рівні зобов`язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови, з посиланням на нормативно-правові акти.

Аналізуючи наведене можна зробити висновок, що обов`язковими умовами для акту індивідуальної дії у даному випадку є зазначення конкретних положень нормативно-правового акту, які передбачають підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви відмови.

Однак зміст рішення Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 № VII-615/VIII не містить мотиви відмови, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

У свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

У спірному рішенні відповідач вказує, що бажана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009 та відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.

Вказані доводи суд не приймає, оскільки згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

Однак відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та відповідного рішення.

Посилання відповідача у відзиві на той факт, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:01:001:0009 є комунальною власністю, відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, та не може бути передана громадянам у власність, на підтвердження чого надає Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.09.2021 № 139587663, жодним чином не можуть свідчити про правомірність прийнятого рішення (29.06.2021), станом на день виникнення спірних правовідносин, які мали місце до моменту отримання відповідного витягу.

При цьому, відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Водночас, позовні вимоги про визнання за позивачем права на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, згідно поданих нею графічних матеріалів, задоволенню не підлягають, оскільки порядок набуття такого права визначений у наведених вище нормативно-правових актах, тому додаткового окреслення не потребує.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 29.06.2021 № VII-615/VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений відповідно до квитанції № 1016018518 від 28.12.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області вул. Незалежності,8,с. Талалаївка,Ніжинський район, Чернігівська область,16651 код ЄДРПОУ 04415258.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2022 року.

Суддя І.І. Соломко