Постанова

від 15.05.2022 по справі 640/31058/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31058/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 28.07.2020 № UA205050/2020/000071/2 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з відповідача сплачені позивачем митні платежі в сумі 220 883,94 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.07.2020 № UA205050/2020/000071/2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У подальшому, 29.09.2021 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 892,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 заяву задоволено та присуджено на користь ТОВ «Нортекс Кемікал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16 892 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення були відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вірно встановив суд першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано договір надання правової допомоги від 12.08.2020 №12/2020, додаткову угоду №2 до договору №12/2020 від 12.08.2020 надання професійної правничої допомоги, рахунок №2020/3 від 26.11.2020 на суму 16 892,00 грн., платіжне доручення від 30.11.2020 № 284 на суму 16 892,00 грн., акт виконаних робіт від 24.09.2021 б/н, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №00896, ордер серії АА від 1063811.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.4 даного договору вартість послуг повіреного клієнту визначається шляхом множення кількості часу, витраченого повіреним па надання послуг, на відповідні погодинні ставки узгоджені в цьому договорі.

Протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання цього договору клієнт зобов`язується здійснити узгоджений сторонами авансовий платіж, у випадку якщо такий платіж передбачений умовами цього Договору.

Погодинні ставки повіреного складають: для адвоката - 3100,00 грн.; для помічника адвоката - 1875,00 грн.; для адміністративного персоналу - 699,00 грн.

Незважаючи на викладене сторони можуть узгодити фіксований або граничний розмір вартості послуг (надалі - Бюджет) стосовно певних послуг, що надаються повіреним за цим договором. В такому випадку, узгоджений таким чином бюджет є обов`язковим, і вартість послуг підлягає сплаті в межах узгодженого бюджету. Фіксування відбувається в рахунках, або актах, або додаткових угодах.

У додатковій угоді №2 до договору №12/2020 від 12.08.2020 сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість надання правової допомоги по вказаному спору (згідно п.1) в суді першої інстанції встановивши її в сумі 16 892 грн. без ПДВ. Вказана сума є фіксованою та не підлягає коригуванню. Сплачена сума не підлягає поверненню. Клієнт самостійно сплачує судовий збір.

Отже, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 892 грн. є встановленим у фіксованій сумі. Документи на підтвердження надання послуг та їх оплати позивачем були подані до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у даній справі подавалися до суду першої інстанції позов, разом із відповідними доказами, відповідь на відзив, письмові пояснення та клопотання.

У світлі викладеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, беручи до уваги предмет даного спору та його складність, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про підтвердження понесених позивачем витрат в сумі 16 892 грн.

Водночас, приймаючи рішення про присудження позивачу всіх понесених ним витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов було задоволено частково.

Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції задоволено позов лише в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, а в частині стягнення з митних платежів відмолено, то присудженню на користь позивача підлягає частина понесених ним витрат, пропорційно до задоволених вимог - 8446 грн (16 892 грн / 2).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Змінити додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021, змінивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які присуджуються на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нортекс Кемікал» з « 16 892 грн» на « 8446 грн».

В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких