Рішення

від 04.05.2022 по справі 603/709/21

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/709/21

Провадження №2/603/39/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2022 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гнатишин В. В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області, в якому просить позбавити його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 поза шлюбом у них народився син ОСОБА_3 . Відповідач станом перебігу вагітності не цікавився, з пологового будинку її з сином не забирав, не навідується та не бере участі у вихованні дитини, з часу народження з сином не спілкується, не турбується про його фізичний та духовний розвиток. ОСОБА_3 знаходиться на її повному утриманні. ОСОБА_1 вважає, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з цим просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог у частині позбавлення його батьківських прав. Заперечення мотивує тим, що викладені ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності. Зазначив, що позивач сама розірвала з ним стосунки та більше не хоче, щоб він проживав разом із нею. Проте від сина він не відмовлявся, надавав кошти на його утриманні, зокрема на хрестини, а в подальшому позивач сама відмовилася отримати грошовий переказ на суму 1500 грн. Враховуючи викладене, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав. Щодо стягнення аліментів на утримання сина не заперечує, але просить визначити сплату аліментів у меншому розмірі, ніж просить позивач, посилаючись на те, що він не працює.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що твердження ОСОБА_2 є неправдиві. Стверджує, що жодних перешкод у спілкуванні з сином відповідачу не чинилися, проте він не відвідує сина, не телефонує, не цікавиться станом його здоров`я, жодних коштів на утримання дитини не надає. Також покликається на висновок органу опіки та піклування, який вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 . Вказує, що відповідач не з`явився на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка розглядала питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, та не повідомив про причини неприбуття, хоча належним чином був повідомлений. З огляду на зазначене, просить суд задовольнити позов.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гнатишин В. В. у судове засідання не з`явилися, проте представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позов просить задовольнити.

У попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові. Зазначила, що відповідач протягом останнього року не навідується до сина, не бере участі у виховані дитини та матеріально не допомагає, не цікавиться станом його здоров`я, не реагує на телефонні дзвінки, мотивуючи зайнятістю на роботі. Лише після подання позову до суду відповідач зателефонував до неї.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просить розглядати справу у його відсутності. Заперечує проти задоволення позову у частині позбавлення його батьківських прав, з позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини погоджується, але просить суд зменшити їх розмір.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Монастириської міської ради Чортківського району Тернопільської області не забезпечили явку представника в судове засідання, звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у їхній відсутності. Вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 .

Судом встановлено такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.09.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали.

Із змісту довідки № 294 від 20.10.2021 року, виданої виконкомом Монастириської міської ради, вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_1 , її батьками та братами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 № 50 від 20.10.2021 року, складеного старостою с. Високе, позивач проживає у задовільних умовах, на час проведення обстеження перебуває у відпустці по догляду за дитиною, проживає разом з матір`ю ОСОБА_4 . Зі слів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вбачається, що відповідач участь у вихованні дитини не бере, не навідується з травня 2021 року, фінансово не допомагає.

Згідно висновку, затвердженого рішенням виконкому Монастириської міської ради № 437 від 28.12.2021 року, орган опіки та піклування Монастириської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 .

Як вбачається із висновку, відповідач тривалий час діє всупереч інтересам малолітнього сина, чим позбавив його права на належне батьківське виховання та утримання. Також ОСОБА_2 не з`явився на засідання комісії з питань захисту прав дитини та не надав жодних пояснень з приводу заяви ОСОБА_1 щодо позбавлення його батьківських прав, хоча про час та місце засідання комісії та необхідність надання пояснень належним чином був повідомлений.

Згідно довідки від 08.12.2021 року, виданої головним спеціалістом служби у справах дітей Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області Ліпіцькою О. І., ОСОБА_2 категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Відповідач повідомив, що відвідує сина, позивач не чинить йому жодних перешкод у цьому, а також намагається матеріального допомагати, однак ОСОБА_1 відмовляється від отримання допомоги. ОСОБА_2 також зазначив, що позивачка неодноразово приїжджала в с. Стара Брикуля разом із сином, востаннє - 14.10.2021 року.

Допитана як свідок матір позивачки ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_2 визнав, що він є батьком ОСОБА_3 , однак позивачку з пологового будинку не забирав. Приїхав вночі перед хрестинами та розкаявся, сказав, що свої помилки зрозумів та хоче жити разом з сином. Через два місяці ОСОБА_2 поїхав за кордон на заробітки, проте після повернення лише тричі навідував сина, востаннє - ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вихованні дитини участі не бере та матеріально не допомагає.

Допитаний як свідок брат позивачки ОСОБА_6 повідомив суду, що ОСОБА_3 з пологового будинку забирав він, відповідач після приїзду з-за кордону тричі навідував сина, а з 07.05.2021 року більше не з`являвся. На день народження до сина не приїжджав і не телефонував. Матеріальної допомоги дитині не надає. Зі слів інших йому відомо, що зараз відповідач перебуває у Польщі.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що востаннє бачила ОСОБА_2 на подвір`ї ОСОБА_1 в листопаді 2020 року, весь час з ОСОБА_3 гуляють позивач та її матір. ОСОБА_2 з сином жодного разу не бачила.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що його похресниця ОСОБА_1 виховує сина самостійно та без будь-якої допомоги ОСОБА_2 , якого він після хрестин дитини більше жодного разу не бачив у ОСОБА_1 . Зі слів позивачки та членів її сім`ї йому відомо, що ОСОБА_2 до сина не навідується, нічим не допомагає та не займається його вихованням.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У силу п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові від 29.04.2020 року (справа № 522/10703/18) Верховний Суд зазначив, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У постанові від 17.06.2021 року (справа № 466/9380/17) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, дійшов висновку, що наведені позивачкою обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні сина не можуть бути достатніми підставами в розумінні ст. 164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 не надано суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно ОСОБА_3 , котрі б слугували підставою для позбавлення його батьківських прав. Позивачкою також не надано суду доказів негативної характеристики відповідача чи вчинення ним неправомірних дій.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , оскільки останні не підтверджують обставин, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Категоричне заперечення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, подання письмових заперечень, часткове визнання позову у частині стягнення аліментів свідчать про бажання ОСОБА_2 брати участь у вихованні сина.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок є передчасним, недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, батька і засадам справедливості.

У цьому висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а лише зазначена констатація фактів щодо відносин сторін та їх дитини, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування із відповідачем щодо врегулювання даного конфлікту, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Тобто такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що однією із підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 СК України є те, що відповідач не забрав сина з пологового будинку.

Так, як убачається зі ст. 143 СК України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я. Такий обов`язок покладається на батька, який не перебуває у шлюбі з матір`ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, за повідомленням служби у справах дітей, якщо цього не зробила мати дитини.

Суд оцінює критично твердження позивачки про те, що відповідач не надає жодної матеріально допомоги на утримання дитини, так як вона визнала у судовому засіданні факт відмови від грошового переказу в розмірі 1500 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, котрі слугували б підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому суд вважає, що у задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 слід відмовити. Водночас суд вважає за потрібне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину суд виходить з такого.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як вбачається зі змісту відзиву, відповідач погоджується сплачувати аліменти, але у меншому розмірі, ніж той, про який заявила позивач, посилаючись на те, що він не працює.

Суд враховує те, що матеріали справи не містять доказів про працевлаштування відповідача за кордоном і отримання ним доходу.

На підставі вищенаведеного, враховуючи вік та потреби малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення аліментів на утримання дитини слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 30 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку дитини, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи також інтересів і становища, як відповідача, так і позивача.

В силу вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі позивачкою не доведено, а менший розмір аліментів, на думку суду, є недостатнім для належного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 164, 166, 181-183, 191 СК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 30 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: с. Високе Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Т. Шевченка, 19, м. Монастириська, Чортківський район Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21135307.

Повне рішення суду складено 16.05.2022 року.

Головуюча суддя Ю. Г. Гудкова

Суддя Ю. Г. Гудкова