Рішення

від 21.04.2022 по справі 355/414/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/414/21

Провадження № 2/355/203/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 08.06.2007 дружина позивача ОСОБА_2 , на підставі рішення Баришівської селищної ради № 16-02-05 від 14.07.2006, отримала у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1159 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220255101:01:116:0022.

22.12.2007 ОСОБА_2 подарувала 400/1159 вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 . Відповідно у власність ОСОБА_3 відійшла земельна ділянка розміром 0,0400 га, а розмір земельної ділянки ОСОБА_4 зменшився на 0,0759 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача померла. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 0,0759 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В оформленні права власнсоті на вказану земельну ділянку позивачу відмовлено, оскільки після відчуження ОСОБА_3 400/1159 земельної ділянки, ОСОБА_4 не здійснила оформлення права власності на зменшену частину земельної ділянки.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом про встановлення права власності на спадкове майно.

На виконання вимог п. п. 2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

07.04.2021 позивачем подано заяву, в якій позивач підтвердив, що ним не подано інших позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.

27.05.2021 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі відповідача, проти задоволення позову не заперечує.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 975 від 16.08.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С. Ухвалою суду від 03.12.2021 справу суддею прийнято до провадження свого провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

22.04.2022 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі відповідача, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

14.07.2006 рішенням Баришівської селищної ради № 16-02-05 від 14.07.2006, ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1159 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3220255101:01:116:0022. На підставі чого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №105060 (а.с. 9).

22.12.2007 ОСОБА_2 подарувала 400/1159 частини земельної ділянки ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи копією договору дарування земельної ділянки від 22.12.2007 (а.с. 10).

На свою частину земельної ділянки ОСОБА_3 оформив право власності та отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №008802, площею 0,0400 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220255101:01:116:0116 (а.с. 11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 була відкрита спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 0,0759 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23.02.2021 за вих. №198/02-14 Баришівська районна державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, оскільки спадкодавець не розробив технічну документацію та не зареєстрував за собою право власнсоті на спадкове майно (а.с. 37).

Як встановлено матеріалами справи, у встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийняв, однак свідоцтво про спадщину на вказану земельну ділянку не отримав, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на це майно, а іншого способу захисту свої прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

У відповідності до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову І практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Баришівської селищної Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину (земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0759 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ), що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Червонописький