Рішення

від 15.05.2022 по справі 711/6867/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6867/21

Номер провадження2/711/824/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

25 квітня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Демчика Р.В.

при секретарі Кофановій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консульт Аудит» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій , -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Профі-Консульт Аудит» звернулося в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.03.2018 року між ДП «Профі-Консульт-Аудит» ТОВ АФ «Профі-Аудит» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1п.

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений договором термін. Відповідно до п.2.1 Договору розмір позики становить 50000.00 грн. Згідно з п.3.1. договору позикодавець надає позику позичальникові в день підписання сторонами договору. Відповідач гроші отримала, що підтверджується видатковим касовим ордером. Пунктом 4.1. договору визначений термін позики і становить 11.05.2018 року. такий же термін відповідно до п.5.1 встановлений для повернення позики. Також вказують, що 26.03.2018 року між сторонами укладена додаткова угода до Договору. Відповідно до додаткової угоди сума позики збільшена до 70000.00 грн., тобто на 20000.00 грн. В цей же день відповідач отримала додаткові 20 тис. грн.. Таким чином станом на 26.03.2018 року сума наданих відповідачу коштів позики склала 70 000.00 грн.

Також зазначили, що згодом у 2018 та 2019 роках відповідач із простроченням. а саме після 11.05.208 року, частково виконувала обов`язок із повернення коштів. Так, 31.08.2018 року відповідач сплатила 5 000.00 грн, 30.10.2018 року - 10000.00 грн., 14.11.2018 року - 5000.00 грн., 14.02.2019 року - 10000.00 грн.

Таким чином, станом на момент направлення до суду позовної заяви, відповідач повернула кошти на суму 30000.00 грн.

Відповідно до п.6.2 Договору визначений штраф в розмірі 1% за кожен день прострочення повернення позики.

Таким чином, вважають, що оскільки відповідач свої зобов`язання перед ними належним чином не виконала, то з неї необхідно стягнути неповернуту суму боргу в розмірі 40 000.00 грн., 3% річних в розмірі 7791.09 грн., інфляційні витрати в сумі 7162.42 грн. та 79400.00 грн. - 1% штраф за договором, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Учасники справи заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Представник позивач в судове засідання не з`явився. До початку розгляду справи по суті надав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надано.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а відповідно до ч. 4 ст. 223 України суд має право у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача, як сторони у цивільному процесі.

Суд дослідивши письмові матеріали справи та подані сторонами докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що Дочірнє підприємство «Профі-Консульт-Аудит» ТОВ АФ «Профі-Аудит» перереєстроване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Консульт-Аудит», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань

Також встановлено, що 07.03.2018 року між ДП «Профі-Консульт-Аудит» ТОВ АФ «Профі-Аудит» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1п.

Відповідно до п.1.1 В порядку та на умовах, визначених Договором, Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений Договором термін.

Відповідно до п.2.1. розмір позики становить за Договором 50 000.00 грн.

Згідно з п.3.1 позикодавець надає позику Позичальнику в день підписання сторонами Договору. Позика надається готівковими коштами (п.3.2).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що термін позики визначається з моменту набуття чинності Договором і становить до 11.05.2018 року.

Як вбачається з видаткового касового ордера від 07 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала безвідсоткову позику в розмірі 50000.00 грн.

Також встановлено, що 26 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ДП «Профі-Консульт-Аудит» ТОВ АФ «Профі-Аудит» укладено Додаткову угоду до договору позики №1п від 07.03.2018 року щодо збільшення суми безвідсоткової позики на 20000.00 грн. до 70000.00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що позикодавець надає додаткові кошти у розмірі 20 000.00 грн. у день підписання додаткової угоди 26.03.2018 року. Інші умови Договору залишаються в силі без змін (п.3).

Як вбачається з видаткового касового ордера від 26 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала безвідсоткову позику в розмірі 20000.00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою за Договором позики від 07.03.2018 були здійсненні платежі:

-31 серпня 2018 року на суму 5000.00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL168475;

-30 жовтня 2018 року на суму 10000.00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL795818;

-14 листопада 2018 року на суму 5000.00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL946579;

-14 лютого 2019 року на суму 10000.00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL609321.

Отже встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач у встановлений строк, передбачений Договором позики, кошти в повному обсязі не повернула.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтею 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Боржник, як зазначає ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано вірний розрахунок інфляційних втрат в сумі 7162 грн. 42 коп. за період з 12 травня 2018 року по липень 20 жовтня 2021 включно та трьох процентів річних в сумі 7791 грн. 09 коп. за період з 12.05.2018 року по 21.10.2021 року, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати за договором позики.

Пунктом 6.2 Договору позики визначено штраф в розмірі 1% за кожен день прострочення повернення позики. Згідно з розрахунком - сума штрафач складає 78400.00 грн.

Заперечень проти розміру заборгованості відповідачкою до суду не надано і не спростовані доводи позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, а саме, - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «»Профі-Консулт-Аудит»заборгованість за договором позики №1п від 07.03.2018 року та Додаткової угоди до договору позиви №1п від 07.03.2018 р. - від 26.03.2018 року в сумі 133353.51, що складається з 40000.00 грн. - сума боргу, 7162.42 грн.- інфляційні втрати, 7791.09 грн. - 3% річних та 78400.00 грн. - 1% штраф за кожен день за п.6.2. Договору позики.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи встановлено, що позичені у позивача грошові кошти, в повному обсязі відповідачкою не повернуті, тобто не виконані умови договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 2270.00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №3807 від 20 жовтня 2021 року, а тому до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «»Профі-Консулт-Аудит»підлягає понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207, 509, 524-526, 530, 543, 545, 599, 610, 611, 625-627, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консульт-Аудит» (ЄДРПОУ 33511783, місце знаходження м.Херсон, вул.Пилипа Орлика, буд.4) заборгованість за договором позики в сумі 40 000.00 грн., інфляційні втрати 7162.42 грн., 3% річних 7791.09 грн., 1% штраф за кожен день 78400.00 грн., а також судовий збір в розмірі 2270.00 грн., а всього - 135 623 грн. 51 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик