Рішення

від 17.05.2022 по справі 686/27440/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/27440/21

Провадження № 2/686/1055/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Чевилюк З.А.,

секретаря Перун А.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувшицивільну справу за позовомОСОБА_1 до до Навчально-Виховного об`єднання №23 про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позивач працює в НВО №23, вихователем. 12 листопада 2021 року позивачу відповідачем вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює позивача від роботи. Щеплення від COVD-19 не є обов`язковим, а тому відсторонення є незаконним. Відсторонення здійснено в порушення ст.43 КЗпП

Позивач просить допустити її до виконання трудових обов`язків;наказ про відсторонення визнати незаконним та скасувати.

В судовому засіданні представником позивача подано уточнену позовну заяву, за текстом якої позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ №82-к від 12.11.2021 року «Про відсторонення від займаної посади вихователя дошкільної групи ОСОБА_1 »; поновити її на посаді вихователя дошкільної групи з 15.11.2021 року; стягнути заробітну плату за час незаконного відсторонення у розмірі 31274,25 грн. З 3.03.2022 року позивача допущено до виконання роботи вихователя згідно наказу МОЗ від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021р.№2153 «Про затвердження Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні. Наказом про відсторонення порушено право позивача на працю. Позивач не повідомила суд про наявність протипоказань щодо здійснення щеплення проти COVID-19 .

Відповідачем подано відзив на позов, за яким просив відмовити у задоволені позову за безпідставністю та необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Судом об`єктивно встановлено, що за відомостями трудової книжки ОСОБА_1 з 2015 року працює в Навчально-виховному об`єднанні №23 м.Хмельницького, на посаді вихователя дошкільної групи.

Наказом №82-к Навчально-виховного об`єднання №23 м.Хмельницького від 12.11.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади вихователя дошкільної групи з 15 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до усунення причини, що зумовила відсторонення.

Підстава:

повідомлення про відсторонення від роботи від 03.11.2021 року №173 ОСОБА_1 , заява ОСОБА_1 від 05.11.2021 року про відмову від ризикованого медичного втручання.

03.11.2021 року ОСОБА_1 відповідачем було письмово повідомлено про обов`язковість на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, попереджено про можливість відсторонення від роботи у випадку невакцинування у встановленому порядку.

03.11.2021 року ОСОБА_1 ознайомилась з вищезазначеним повідомленням.

ОСОБА_1 відмовилась підтвердити факт ознайомлення з наказом № 82-к від 12.11.2021 року «Про відсторонення від займаної посади вихователя ОСОБА_1 », що засвідчено відповідним Актом за місцем роботи від 12.11.2021 року.

05.11.2021 року ОСОБА_3 надала відповідачу заяву про відмову від ризикованого медичного втручання пов`язаного з щепленням від короно вірусної інфекції COVID-19, що обґрунтована небажанням піддавати своє життя ризикам обумовленим використанням сумнівними вакцинами проти COVID-19. Вказані вакцини не пройшли необхідного випробовування, їх використання є ризикованим.

12.11.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову у розголошенні відомостей про її вакцинацію, в тому числі від COVID-19.

В ході судового розгляду з`ясовано, що мотивацією для відмови не були медичні протипоказання щодо вакцинування проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Будь-які докази на підтвердження наявних медичних протипоказань щодо вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 суду позивачем, її представником не представлено.

З 3.03.2022 року позивача допущено до виконання роботи вихователя згідно наказу МОЗ від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021р.№2153 «Про затвердження Переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні.

Пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законом випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Підстави для відсторонення працівника від роботи передбачені у статті 46 Кодексу законів про працю України, зокрема, відсторонення допускається в разі: появи працівника на оботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, встановлених законодавством.

До інших, передбачених статтею 46 КЗпП України випадків, належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законом випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Разом з тим, частиною другою цієї статті передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до пункту 3 цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, саме на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ і організацій покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена вищезазначеним Переліком згідно Наказу МОЗ України № 2153, забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) таких працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, здійснюючи відсторонення шляхом видання наказу або розпорядження з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються, строк відсторонення при цьому встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Таким чином, відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідно до вимог законодавства, оскільки нею не було надано відомостей про отримання профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення, з мотивів конфіденційності вказаної інформації. В діях відповідача судом не вбачається ознак порушення конституційних прав та свобод позивачки.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується. Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпеки визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не робота, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

В даному випадку, суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки з позивачем, відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці, трудові відносини не припинені, жодного наказу про звільнення позивача не видавалось, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки суспільства.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплення проти COVID-19 особа не може бути допущена до роботи на посаді вчителя, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників в школі, а й захищає таким чином і самого працівника, який не отримав профілактичного щеплення.

Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права особи на роботу, дитини на освіти та інтересами всіх осіб на безпечне середовище для існування.

Статтею81ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 46 КЗпП Україїни передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивач є вихователем та специфіка її роботи полягає в щоденному, безпосередньому контакті з дітьми, а отже метою її роботи є не лише надання освітніх послуг, а й забезпечення максимальної безпеки дітей, захист їх здоров`я.

Таким чином, суд вважає, що спірний наказ про відсторонення позивачки від роботи був прийнятий у повній відповідності до законодавства, тому підстав для його визнання незаконним та скасування немає.

Отже, відсутні і підстави для стягнення заробітної плати за час відсторонення.

Керуючись ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст. 46 КЗпП України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволеніпозовуОСОБА_1 доНавчально-Виховногооб`єднання №23 про визнання незаконним та скасування наказу №82-к від 12.11.2021 року «Про відсторонення від займаної посади вихователя дошкільної групи ОСОБА_1 »;поновлення на посаді вихователя дошкільної групи з 15.11.2021 року; стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення у розмірі 31274,25 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційногосуду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:Навчально-виховне об`єднання №23, м.Хмельницькиий, вул.Карбишева 6.

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2022 року.

Суддя

Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк