Рішення

від 17.05.2022 по справі 620/11954/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/11954/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач) щодо ненадання ОСОБА_1 статусу "член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з ст. 10 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту № 3551 з виданням посвідчення "член сім`ї загиблого;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород - Сіверської міської ради Чернігівської області надати ОСОБА_1 статус "член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до статті 10 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту № 3551 та видати ОСОБА_1 посвідчення "член сім`ї загиблого.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що статус «член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» є похідним від приналежності загиблої (померлої) особи до «ветеран війни», отже, коло осіб, які мають право на такий статус залежить виключно від статусу «ветерана війни» у померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, члена сім`ї і не може штучно звужуватися. У зв`язку з цим відповідач незаконно відмовив у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лобана Д.В. від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позову та вказує, що за наданими останньою документами, захворювання, що призвело до смерті чоловіка позивача - ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому для встановлення позивачу статусу згідно зі ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підстав немає, оскільки її чоловік помер внаслідок захворювання, не пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Також вказав, що позивачу встановлено статус дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, 10.08.2021 видано відповідне посвідчення.

30.11.2021 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №232, відповідно до пункту 1 рішення зборів суддів Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 №2, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку з неможливістю участі судді ОСОБА_3 у розгляді судової справи, що матиме наслідком порушення строку її розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Тихоненко О.М.

24.12.2021 ухвалою судді Тихоненко прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу з 21.10.1972 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.10), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть від 15.03.2021 серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_2 видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (а.с.6).

Відповідно до експертного висновку Центральної Міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 15.07.2021 №88 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Як слідує з матеріалів справи за наслідками розгляду звернення позивача про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідач повідомив позивача, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманими під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Вважаючи, вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон №3551-XІІ).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, передбачено, що: учасникам бойових дій (ст.6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак Ветеран війни - учасник бойових дій; інвалідам війни (ст.7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення інваліда війни та нагрудний знак Ветеран війни інвалід; учасникам війни (ст.9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення учасника війни та нагрудний знак Ветеран війни - учасник війни.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.6). Відтак, ОСОБА_2 мав статус ветерана війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XІІ, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни.

На підставі абз.16 п.1 ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Оскільки позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який мав статус інваліда війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XІІ, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого інваліда війни. Отже, відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення «член сім`ї загиблого», суд врахував таке.

Відповідно до п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII (ст.10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Отже, позивач, як член сім`ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача встановити позивачу вищевказаний статус та видати відповідне посвідчення.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене позов ОСОБА_1 належить задовольнити, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видати відповідне посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо ненадання ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видати відповідне посвідчення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 39561232).

Повний текст рішення суду виготовлено 18.05.2022.

Суддя О.М. Тихоненко