Постанова

від 17.05.2022 по справі 140/15247/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/15247/21 пров. № А/857/5967/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

суддя в 1-й інстанції Дмитрук В.В.,

час ухвалення рішення 22.02.2022 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 22.02.2022 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , всупереч висновкам суду першої інстанції та доводам відповідача, дотрималася умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосувала тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим уповноваженим органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Додатково нею подано документи заводу виробника на транспортний засіб індивідуальний лист з інформацією про завод, на якому було виготовлено транспортний засіб м.Вольфсбург, Німеччина.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що за ЕМД від 07.12.2018 UA205090/2018/106137 ОСОБА_1 здійснено митне оформлення товару: «Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель GOLF, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна СХХ, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1598 см3, потужність 81 kW, тип кузова універсал, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2015» (а.с.21).

Під час митного оформлення до товарів було застосовано преференційний режим вільної торгівлі на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470 (а.с.22). Сума наданих пільг зі сплати ввізного мита склала 9 057,12 грн., код преференції «410» Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. У сертифікаті з перевезення EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470 експортером зазначено виробника - Volkswagen AG, Berliner Ring 2, D-38440 Wolfsburg (Німеччина).

До вищезазначеної митної декларації додавалися, зокрема, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470, в якому зазначено експортером - виробника Volkswagen AG, Berliner Ring 2, D-38440 Wolfsburg (Німеччина), а країна походження товару - Європейський Союз.

Листом уповноваженого органу Республіки Польща від 23.09.2020 №2601-ІОА.4331.12.2020 не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вказаному сертифікаті.

На підставі наказу від 20.10.2021 №300 було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару: «Легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель GOLF, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна СХХ, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1598 см3, потужність 81 kW,бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2015, країна походження DE», за МД від 07.12.2018 №UA205090/2018/106137, тривалістю 1 робочий день з 01 листопада 2021 року у Волинській митниці за адресою: Волинська обл., вул. Призалізнична, 13, с. Римачі (а.с.23-24).

За результатами перевірки складений акт про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи громадянки ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтування та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за митною декларацією від 07.12.2018 №UA205090/2018/106137 (а.с.28-40), яким зафіксоване порушення позивачем: пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470, як такого, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадають під дію цієї Угоди, частини сьомої статті 36, частини другої статті 48, частини першої статті 257, пункту 1, 5, 6 частини восьмої статті 257, частини першої статті 270, частини четвертої, п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті мита на транспортні засоби, що ввозяться на митну територію України фізичними особами, на суму 9 057,12 грн за МД від 07.12.2018 №UA205090/2018/106137; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 07.12.2018 №UA205090/2018/106137 на суму 1 811,42 грн (а.с.28-40).

На підставі акта перевірки Волинської митниці Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.11.2021 №000068/7.3-19 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби (крім транспортних засобів, що були ввезені на митну територію України та поміщенні в митні режими транзиту або тимчасового ввезення у період з 01 січня 2015 року до дня набрання чинності Законом України від 08 листопада 2018 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів») та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами», на загальну суму 11 321,40 грн, №0000069/7.3-19 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я на загальну суму 2 264,28 грн. (а.с.63-68).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною шостою статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення Волинської митниці ДФС від 25.02.2019 №393/8/03-70-19-04, направлено запит до уповноваженого органу Республіки Польща щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470.

Листом уповноваженого органу Республіки Польща від 23.09.2020 №2601-ІОА.4331.12.2020 проінформовано, що митні органи Польщі підтверджують справжність з перевезення товару EUR. 1. Однак повідомлено що товар, вказаний у документі не відповідає вимогам преференційного походження згідно з положенням Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами - членами, з іншої сторони .Також у відповіді вказано, що декларація про походження товару не підтверджена. У графі 14 «(Результати перевірки») надісланої уповноваженим органом Республіки Польща копії сертифіката відмічено, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності. Відтак, уповноваженим органом Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN0174470, для опрацювання та вжиття заходів згідно з чинним законодавством України.

Крім того, проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноважених органів країни експортера від 23.09.2020 №2601-ІОА.4331.12.2020 про не підтвердження «преференційного походження товарів в рамках Протоколу І», встановлено обставини, що експортер «MARIOTEAM MARIUSZ GODONCZUK» Польща, не надав відповідних документів, які підтверджують преференційне походження товару, тому товар, що вказаний у документі не відповідає вимогам преференційного походження.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною першою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6. пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд обумовлює ту обставину, що у даній справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю, а стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно з частинами 1-3, 6 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 цієї статті, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), а саме розділ IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26, 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»); «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Відповідно до статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому, наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення Волинської митниці ДФС від 25.02.2019 №393/8/03-70-19-04, направлено запит до уповноваженого органу Республіки Польща щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR. 1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN 0174470.

Судом встановлено, що у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща від 23.09.2020 №2601-ІОА.4331.12.2020 не підтверджено преференційне походження товару зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2018 №PL/MF/AN 0174470, а також за результатами перевірки преференційного документу про походження, що проводиться митницею відповідно до статей 31 та 32 Доповнення І до Конвенції встановлено, що товар вказаний у документі не відповідає вимогам преференційного походження.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 (щодо застосування приписів статті 33 Протоколу 1 до Угоди), згідно якої надходження від іноземних митних органів інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 140/15247/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року.