Рішення

від 15.05.2022 по справі 910/265/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022Справа № 910/265/22Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» (03067, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛКОВНИКА ШУТОВА, будинок 16) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 72) стягнення заборгованості у розмірі 19 474 грн. 18 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 19 474 грн. 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/265/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду поштових конвертів, у зв`язку з відсутністю адресатів, надісланих на адреси Сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» є 03067, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛКОВНИКА ШУТОВА, будинок 16, а місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» є 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 72.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/265/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН», зазначені на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Альматера», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН», (Покупець) було укладено Договір поставки №2019/0423, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. (а.с.11-16)

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору. (п.1.3 Договору)

Згідно з п.4.5 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової гибелі товару, переходить до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між Сторонами.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

У п.7.3 Договору зазначено, що крім пені, передбаченої п.7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Специфікацією до Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 14.05.2019 року на суму 27 600 грн. 00 коп., товарно - транспортною накладною (а.с.17-19) та здійснив часткову оплату отриманого товару у розмірі 20 970 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.32-38)

01.03.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист №20210205 від 05.02.2021 р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 6 630 грн. 00 коп., що підтверджується копією фіскального чеку від 01.03.2021 р. (а.с.20-22)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» становить 6 630 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» пеню у розмірі 6 925 грн. 68 коп. та штраф у розмірі 5 918 грн. 50 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року Позивач передав товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 14.05.2019 року на суму 27 600 грн. 00 коп., товарно - транспортною накладною, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.17-19) та здійснив часткову оплату отриманого товару у розмірі 20 970 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (а.с.32-38)

Згідно з п.4.5 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової гибелі товару, переходить до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між Сторонами.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» з оплати отриманого товару відповідно до умов Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року на підставі видаткової накладної №РН-0000006 від 14.05.2019 року настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» за Договором поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року становить 6 630 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» в розмірі 6 630 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 6 630 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.06.2019 р. по 13.12.2021 р. у розмірі 6 925 грн. 68 коп. та штраф у розмірі 5 918 грн. 50 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 15.06.2019 р. по 13.12.2021 р. у розмірі 6 925 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, при цьому Позивачем невірно визначено початок прострочення Відповідача, а саме не з 15.06.2019 р., а з 14.06.2019 р. Також при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 15.06.2019 р. по 14.12.2019 р. у розмірі 4 044 грн. 95 коп.

У п.7.3 Договору зазначено, що крім пені, передбаченої п.7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Суд, перевіривши розрахунок 5% штрафу у розмірі 5 918 грн. 50 коп. на підставі п.7.3 Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Проте, при здійсненні розрахунку штрафу Позивач здійснив нарахування вказаної неустойки у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня". Враховуючи те, що нарахування пені передбачено п.7.2 Договору, а п.7.3 Договору передбачено нарахування штрафу, Суд здійснивши перерахунок 5% штрафу на підставі п.7.3 Договору поставки №2019/0423 від 23.04.2019 року, прийшов до висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 5% штрафу у розмірі 331 грн. 50 коп. (6 630 грн. 00 коп.*5%) При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем не було заявлено до стягнення з Відповідача 10% штрафу від вартості неоплаченого товару у випадку повторного порушення.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6 630 грн. 00 коп., пеня у розмірі 4 044 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 331 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАНДІЗ ВАЙН ЛАЙН» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОНСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 72, Ідентифікаційний код юридичної особи 42484462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНІ БАДЖЕР» (03067, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛКОВНИКА ШУТОВА, будинок 16, Ідентифікаційний код юридичної особи 40289926) заборгованість у розмірі 6 630 (шість тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 044 (чотири тисячі сорок чотири) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп., штраф у розмірі 331 (триста тридцять одна) грн. 50 (п`ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 травня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин