Рішення

від 15.05.2022 по справі 910/21419/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2022Справа № 910/21419/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг"

про стягнення 14 762,39 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі за текстом також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 14 762,39 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-122-11-20-09387 від 31.03.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" 14 762,39 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/21419/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/21419/21 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.

24.01.2022 до Господарського суду м. Києва подано відзив на позовну заяву (відзив) у якому відповідач визнає прострочення поставки товару на 112 днів (з 09.07.2020 по 30.10.2020), проте вважає, що строк з 30.10.2020 по 17.11.2020 не є періодом прострочення, а тому не має входити до строку нарахування неустойки. Також відповідач просить суд про зменшення розміру санкцій, застосованих позивачем до розміру 500,00 грн.

09.02.2022 до Господарського суду м. Києва позивачем було подано відповідь на відзив.

Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діяв відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг", як постачальником, укладено Договір поставки № 53-122-11-20-09387 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник зобов`язувався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Загальна сума Договору становить 209 086,50 грн. (пункт 2.2. Договору).

Кількість та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток №1) до цього Договору (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється протягом 100 календарних днів з дати укладення Договору. Продукція поставляється на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місцем поставки товару сторони визначили - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

На виконання умов Договору відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, визначену у специфікації №1, загальною вартістю 209 086,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 305 від 30.10.2020.

Позивач стверджує, що фактичною датою поставки було 17.11.2020, тобто з порушенням термінів поставки, визначених у Договорі.

У зв`язку з порушенням строків поставки продукції, позивач надіслав на адресу відповідача лист № 13950/041 від 22.09.2020 про сплату нарахованих штрафних санкцій у виді пені у розмірі 15 263,31 грн. та штрафу у розмірі 14 636,06 грн.

09.09.2021 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 15817/001-юр про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції згідно Договору на загальну суму 41 819,10 грн., а саме: пені за період з 10.07.2020 по 16.11.2020 у розмірі 27 183,20 грн. та штрафу у розмірі 14 636,10 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав на адресу позивача лист вих.№2910-1П від 29.10.2021 разом із зустрічними вимогами на суму 16 054,39 грн. та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог на зазначену вище суму. Відповідач вказав, що він повністю визнає вимоги позивача, заявлені у претензії, щодо стягнення штрафу у розмірі 14 636,06 грн. та частково визнає вимоги щодо сплати пені, яка була нарахована за період з 09.07.2020 по 30.10.2020 у розмірі 23 417,69 грн.

13.12.2021 між сторонами була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно умов якої сторони домовилися провести зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 16 054,39 грн. в порядку частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України.

Зі сторони позивача були зараховані вимоги до відповідача за порушення умов Договору, щодо стягнення штрафу у розмірі 14 636,06 грн. та частини пені у розмірі 1 418,33 грн.

Окрім цього, 29.10.2021 відповідач здійснив перерахунок грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 10 999,68 грн. із вказанням у призначенні платежу "оплата штрафу і пені за договором поставки від 31.03.2020 року № 53-122-11-20-09387".

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача несплаченої частини пені у розмірі 14 762,39 грн. (27 180,40 грн. нарахованої пені за період з 10.07.2020 по 16.11.2020 - 1 418,33 грн. зарахованих згідно Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог - 10 999,68 грн. = 14 762,39 грн.).

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою товару.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В укладеному Договорі поставки № 53-122-11-20-09387 від 31.03.2020 сторони визначили, що продукція поставляється протягом 100 календарних днів з дати укладення Договору (пункт 3.1. Договору), тобто відповідач був зобов`язаний здійснити поставку всієї продукції у строк до 09.07.2020.

Місцем поставки товару сторони визначили - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до пункту 8.4. Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 305 від 30.10.2020 вбачається, що поставлена згідно Договору продукція була прийнята позивачем 17.11.2020.

У пункті 9.1. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

За порушення умов Договору щодо строків поставки продукції, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції на загальну суму 41 816,45 грн., а саме: 27 180,40 грн. пені за період з 10.07.2020 по 16.11.2020 та 14 636,05 грн. штрафу.

Стосовно твердження відповідача, про те, що продукція була поставлена позивачу 30.10.2020, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів такої події.

У відзиві на позов відповідач вказував, що ним було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 150 від 30.10.2020 на суму 209 086,50 грн., проте докази складання та направлення податкової накладної до суду надані не були.

Окрім цього, суд зауважує, що податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання товару за договорами поставки. Водночас, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами. Як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару та його прийняття.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичною датою поставки продукції згідно Договору є саме 17.11.2020, у зв`язку з чим нараховані позивачем штрафні санкції у загальному розмірі 41 816,45 грн. (27 180,40 грн. пені та 14 636,05 грн. штрафу) є правомірними.

Враховуючи, що відповідачем вже було сплачено 10 999,68 грн. пені та зараховано згідно умов Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог 14 636,06 грн. штрафу та частину пені у розмірі 1 418,33 грн., залишок заборгованості зі сплати пені становить 14 762,39 грн.

Водночас, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно положень якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлене у відзиві на позов обґрунтоване тим, що: прострочення строку поставки товару виникло в результаті встановлення загальнодержавного локдауну (обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), що вплинуло на строки виготовлення замовлених товарів виробником; зобов`язання відповідача за Договором було виконано повністю; згідно умов Договору було передбачено післяплату, у зв`язку з чим саме постачальник несе усі витрати щодо забезпечення виготовлення та закупівлі продукції, оплати послуги перевезення; відсутність негативних наслідків від несвоєчасної поставки для позивача, а також те, що порушення зобов`язання відповідачем фактично не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських правовідносин; наявність у позивача, як кредитора у зобов`язанні, можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %. У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 500,00 грн. підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підляє стягненню на користь позивача 7 381,20 грн. пені.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, у зав`язку з чим, з урахуванням положень передбачених статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 381,20 грн. пені за порушення строків поставки продукції згідно Договору № 53-122-11-20-09387 від 31.03.2020.

При розподілі судових витрат суд керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір виник з неправомірної поведінки відповідача, який порушив строки поставки продукції за Договором, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" про стягнення 14 762,39 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Трейдінг" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, 21/38, літ. А, ідентифікаційний код 35488683) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, місто Вараш, Рівненська область, ідентифікаційний код 05425046) 7 381 (сім тисяч триста вісімдесят одну) гривню 20 коп. пені та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.05.2022.

Суддя С. В. Стасюк