Рішення

від 17.05.2022 по справі 910/21849/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2022Справа № 910/21849/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21849/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віднова ПРО"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом № 3384/ГФЮ/21 від 29.12.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віднова ПРО" (відповідач) про стягнення попередньої оплати в розмірі 99 292,00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав попередньо оплачені позивачем згідно рахунків № 341 від 12.11.2020 року та № 344 від 13.11.2020 року роботи, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 99 292,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21849/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віднова ПРО" за адресою: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5, оф. 14, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» - 14.01.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 року у справі № 910/21849/21 є 14.01.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 31.01.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, була досягнута домовленість на виконання будівельно-ремонтних робіт, за які 18.11.2020 року, згідно виставлених ТОВ "Віднова ПРО" рахунків № 341 від 12.11.2020 року та № 344 від 13.11.2020 року позивач здійснив попередню оплату робіт на загальну суму 99 292,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13464 від 18.11.2020 року на суму 49 792,00 грн. та № 13465 від 18.11.2020 року на суму 49 500,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач попередньо оплачені ним будівельно-ремонтні роботи не виконав.

За розрахунками позивача сума попередньої оплати становить 99 292,00 грн.

Судом встановлено, що 07.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2478/ЗУ/21 від 04.10.2021 року про повернення попередньої оплати у розмірі 99 292,00 грн., що підтверджується накладною № 0304910416960, фіскальним чеком від 07.10.2021 року та описом вкладення у цінний лист від 07.10.2021 року.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0304910416960 вбачається, що вимогу № 2478/ЗУ/21 від 04.10.2021 року відповідач не отримав, поштове відправлення повернулося позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що попередню оплату в розмірі 99 292,00 грн. відповідачем не повернуто, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір на виконання будівельно-ремонтних робіт у спрощеному порядку, в результаті чого виникли правовідносини щодо виконання будівельно-ремонтних робіт, у яких відповідач, що надавши позивачеві рахунки № 341 від 12.11.2020 року та № 344 від 13.11.2020 року на загальну суму 99 292,00 грн., виступив у якості підрядника, а позивач, оплативши зазначені рахунки відповідно до платіжних доручень № 13464 від 18.11.2020 року на суму 49 792,00 грн. та № 13465 від 18.11.2020 року на суму 49 500,00 грн., виступив у ролі замовника, вчинивши конклюдентну дію з оплати запропонованих відповідачем робіт.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2020 року позивачем згідно платіжних доручень № 13464 від 18.11.2020 року та № 13465 від 18.11.2020 року було перераховано відповідачу попередню оплату за будівельно-ремонтні роботи на загальну суму 99 292,00 грн.

При цьому, факт перерахування коштів на суму 99 292,00 грн. відповідач жодним чином не спростував.

Проте, відповідач обумовлені роботи не виконав.

Як встановлено судом, 07.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2478/ЗУ/21 від 04.10.2021 року про повернення коштів в розмірі 99 292,00 грн., сплачені позивачем грошові кошти у зазначеному розмірі відповідач не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 61 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення підрядником замовнику попередньої оплати в разі невиконання підрядником своїх зобов`язань по виконанню робіт та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

У постанові від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за невиконані відповідачем роботи, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати виконання оплачених робіт, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Водночас волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги замовника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до виконавця. При цьому суд враховує, що законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги замовника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, вимога про повернення суми попередньої оплати могла бути заявлена позивачем як шляхом направлення відповідної претензії, так і шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом була встановлена обставина невиконання відповідачем зобов`язань по виконанню попередньо оплачених позивачем будівельно-ремонтних робіт, суд вважає, що позивач набув права вимагати від відповідача повернення сплаченої ним попередньої оплати в сумі 99 292,00 грн, а отже враховуючи, що в матеріалах справи наявна претензія позивача до відповідача щодо повернення 99 292,00 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним задовольнити позов в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віднова ПРО" (ідентифікаційний код 43705118, адреса: 02099, м. Київ, вул.. Ялтинська, 5, оф. 14) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» (ідентифікаційний код 00480247, адреса: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2) грошові кошти: попередньої оплати - 99 292,00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.05.2022р.

Суддя О.В. Котков