Рішення

від 17.05.2022 по справі 911/3259/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3259/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 86, кв. 8, код ЄДРПОУ 35329474)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія міст" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 22, код ЄДРПОУ 43100425)

про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, індексу інфляції,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 29.10.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла - Монтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія міст" про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви наступним чином: надати суду відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; надати суду докази ненадходження коштів від відповідача (довідки з банку, банківські виписки, за весь період спірних правовідносин).

30.11.2022 на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи виніс ухвалу від 13.12.2021 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачу заперечень на відповідь на відзив. Вказану ухвалу направлено сторонам.

Відзив № 24/12-21/1-т від 24.12.2021 на позовну заяву надійшов до суду 04.01.2022. Відповідь на відзив з доказами відправлення відповідачу було зареєстровано в суді 25.01.2022.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесла-монтаж» (далі позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія міст» (далі відповідач, генпідрядник) було укладений Договір субпідряду №01/12-1С від 01.12.2020 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації здійснити роботи по облаштуванню зовнішнього освітлення на об`єкті: «Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Проведення аварійних робіт з підвищення безпеки дорожнього руху з влаштування засобів та обладнання зовнішнього штучного дорожнього освітлення на ділянках доріг у межах штучної споруди з підходами до мосту на територіальній автомобільній дорозі загального користування державного значення Т-25-24 Борзна Ічня Прилуки на км 63+160 через суходіл біля с. Гмирянка Чернігівської області», на умовах визначених цим Договором, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що субпідрядні роботи за цим Договором виникають на підставі Договору № 20164 укладеного 03.06.2020 між Генпідрядником та Службою автомобільних доріг у Чернігівській області (далі замовник).

Загальна вартість робіт за цим Договором визначена в договірній ціні (Додаток №1 до цього Договору) та підтверджуючими розрахунками до неї, що закріплено пунктом 2.1.

Договором передбачено, що субпідрядник повинен розпочати виконання робіт протягом 20 календарних днів з дати підписання договору і завершити виконання робіт в термін не пізніше 31.12.2021.

Розділом четвертим цього Договору закріплено:

- 4.1. Фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами (копіями накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо), розрахунками загальновиробничих і адміністративних витрат, актами на приховані роботи тощо, наданими субпідрядником;

- субпідрядник на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою № КБ-3 для підписання генпідряднику. Генпідрядник протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи і підписує їх, а у разі не підписання обгрунтовує причину відмови. В протилежному випадку, відомості, визначені у наданих субпідрядником Актах вважаються достовірними, роботи - виконані субпідрядником належним чином, передані ним та прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті;

- 4.2. Розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 10 (десяти) робочих днів після спливу строку, вказаного в п.4.1 цього Договору та/або підписання актів виконаних робіт, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах.

Сторони у договорі пунктами 8.2 та 8.3 узгодили також, що генпідрядник за несвоєчасну оплату сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати, а субпідрядник за несвоєчасне виконання робіт сплачує Генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаних робіт за кожний день порушення строку виконання робіт.

Відповідно до пункту 11.1 Договору цей Договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 з урахуванням повного виконання сторонами своїх обов`язків. Договір підписано та скріплено печатками з боку генпідрядника та субпідрядника.

Як вказано в розділі 12 Договору додатком до договору є Договірна ціна, що є невід`ємною його частиною. Позивач додає до позову належним чином завірені копії наступних документів: договірна ціна складена в поточних цінах станом на 01.11.2020 (вартість робіт за якою становить 102207,59 грн), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3) за березень 2021 року від 31.03.2021 до договору №01/12-1С від 01.12.2020, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року (примірна форма КБ-2в) від 31.03.2021 до договору №01/12-1С від 01.12.2020, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.03.2021 до договору №01/12 від 01.12.2020. З копій вбачається, що перелічені документи підписані та скріплені печатками ТОВ «Тесламонтаж» та ТОВ «Синергія міст».

Крім того позивач подає до суду копію претензії вих. № 51 від 05.10.2021 з доказами її направлення відповідачу. Разом з заявою про усунення недоліків позивач на підтвердження виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху додає довідку вих. № 31 від 25.11.2021 за підписом бухгалтера та директора ТОВ «Тесла-монтаж».

Позивач стверджує, що на виконання зазначеного Договору субпідрядником були проведені роботи загальною вартістю 102033,23 грн, згідно з укладеними та підписаними договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-З), актом №1 приймання виконаних будівельних робіт та актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт. За словами позивача на виконання взятих на себе обов`язків відповідач не сплатив суму заборгованості, а також не надав відповідь на претензію.

Позивач акцентує увагу суду, що акт виконаних робіт підписаний сторонами 31.03.2021, а строк оплати настав 14.04.2021.

У відзиві відповідач категорично не погоджується з позовною заявою. Він посилається на пункт 4.1 Договору та заявляє, що попри те, що позивач виконав договірні зобов`язання згідно актів наявних у матеріалах справи, всупереч умов Договору до зазначених актів не надав усі підтверджуючі документи (копії накладних, сертифікати на матеріали і обладнання), акти на приховані роботи тощо. Відповідач посилається на те, що порядок розрахунків за договором сторони поставили в залежність від підписання всіх актів та підтверджуючих документів, а позивачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження направлення всіх зазначених вище документів. Тому, за твердженнями відповідача, строк для оплати не настав.

У відповіді на відзив позивач вказує, що пунктом п.4.1 Договору чітко встановлений строк оплати - 10 (десять) робочих днів або після спливу строку, вказаного в п.4.1. Цього Договору та/або підписання актів виконаних робіт, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах. Тобто підставою для здійснення розрахунків, за твердженнями позивача, є підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивач стверджує, що генпідрядником акт №1 приймання виконаних будівельних робіт підписаний 31.03.2021 без зауважень; будь-яких претензій починаючи з 31.03.2021 щодо ненадання документів, тощо від генпідрядника позивач не отримував.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт з урахуванням вартості устаткування, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до положень частини 2 цієї статті кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно положень частини третьої цієї ж статті Господарського кодексу України застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 та 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як визначено ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, якою врегульовано підрядні відносини, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором та відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Як унормовано ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав, з огляду на порушення відповідачем умов Договору, з позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості 102033,23 грн, а також 8053,63 грн пені, 1660,49 грн 3% річних та 3407,90 грн індексу інфляції.

З позовних матеріалів вбачається, що у відповідності до умов договору субпідряду позивачем були проведені роботи загальною вартістю 102033,23 грн у відповідності до підписаних сторонами договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-З), акту №1 приймання виконаних будівельних робіт та акту вартості устаткування.

Суд констатує, що роботи прийняті відповідачем за актом приймання виконання будівельних робіт за відсутності будь яких зауважень щодо їх виконання, погоджено весь розмір вартості устаткування, всі документи (договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти) скріплені печатками та підписами сторін. Відповідачем при погодженні актів на останніх не зроблено жодних застережень щодо ненадання додаткових документів, таких, як акти на приховані роботи, копії накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання). Роботи виконані належним чином, в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалах справи документами.

Враховуючи визначений сторонами у пункті 4.2 договору строк оплати, беручи до уваги підписання сторонами акту приймання виконання будівельних робіт у формі передбаченій договором, відсутність будь яких зауважень з боку відповідача щодо виконаних робіт суд приходить до висновку, що обов`язок розрахуватись за виконані позивачем роботи з урахуванням вартості устаткування настав 14.05.2021 (протягом 10 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт від 31.03.2021).

Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлені позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції.

Згідно наданих позивачем розрахунків останній просив суд стягнути 3407,90 грн індексу інфляції за період з квітня по вересень 2021 року. Судом здійснено власний розрахунок інфляційних збитків та встановлено, що дійсна сума до стягнення за заявлений позивачем період з урахуванням сукупного індексу інфляції, який дорівнює 1.03336029, становить 3403,85 грн. Відтак суд частково задовольняє вимогу позивача щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 3403,85 грн.

Розмір відсотків річних обраховано позивачем вірно за весь період, а відтак стягненню підлягає сума заявлена у позовній заяві у повному обсязі, тобто, 1660,49 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 8053,63 грн пені. Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, здійснено власний розрахунок та встановлено, що розмір пені за період з 15.04.2021 по 15.10.2021 становить 8048,03 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення суму більшу ніж та, яка вирахувана судом при перевірці розрахунків суд частково задовольняє вимогу позивача щодо стягнення пені за Договором у розмірі 8048,03 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір сплачений позивачем є мінімальний для даної категорії справ суд вважає за можливе стягнути з відповідача всю суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія міст" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 22, код ЄДРПОУ 43100425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 86, кв. 8, код ЄДРПОУ 35329474) 102033,23 грн основного боргу, 8048,03 грн пені, 1660,49 грн 3% річних, 3403,85 грн індексу інфляції та 2270,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.05.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз