Рішення

від 17.05.2022 по справі 911/3289/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/3289/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ вантажних запчастин" (10001, м. Житомир, просп. Незалежності, буд. 188, код ЄДРПОУ 40214300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайн Інвест Плюс" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Панаса Мирного, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43046441)

про стягнення боргу та штрафу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 04.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ вантажних запчастин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайн Інвест Плюс" про стягнення 52461,00 грн боргу та 45740,50 грн штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема зазначає, що між ним та відповідачем укладений Договір поставки №13/03 від 13.03.2021 та усний Договір б/н від 01.04.2021 про надання послуг по поточному ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля DAF 105.510 VIN НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що за вказаними договорами позивачем надано відповідачу товарів та послуг на загальну суму 137161,00 грн (Акт виконаних робіт №240 від 01.04.2021 нв суму 81752,00 грн та Акт виконаних робіт №525 від 11.06.2021 на суму 55409,00 грн), водночас відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання не сплативши позивачу 52461,00 грн згідно акту №525 від 11.06.2021. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за Договором поставки, позивачем також нараховано останньому штраф у розмірі 45740,50 грн. Таким чином позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 52461,00 грн боргу та 45740,50 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 03.12.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; категорію та складність справи.

Суд, зважаючи на те, що ціна поданого позову не є значною та спір у даних правовідносинах не підпадає під категорію складного, вирішив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 17.12.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу відповіді на відзив до 10.01.2022; відповідачу заперечень до 17.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.12.2021, що повернута Господарському суду Київської області №0103280940643 від 22.12.2021, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом була надіслана ухвала суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також вона (ухвала) розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви, через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ вантажних запчастин" як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінлайн Інвест Плюс" як покупцем (відповідач) 13.03.2021 укладено Договір поставки №13/03р (далі Договір поставки) за яким постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній. Постачальник гарантує, що товар, який поставляється з кожною окремою партією, на дату поставки є його власністю, у спорі та під забороною не перебуває, права на нього третіх осіб відсутні. (1.2 1.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. 3.6. Договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими партіями протягом строку дії цього Договору. Заявки покупця повинні бути зроблені останнім в усній або письмовій формі за допомогою телефонного, електронного або факсимільного зв`язку. В заявці повинні бути зазначені: найменування, асортимент та кількість товару. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу або транспортними засобами постачальника, в такому випадку адреса поставки узгоджується сторонами заявки покупця. Поставка здійснюється протягом 5 (днів) робочих днів з дати узгодження заявки, сторони вправі під час узгодження заявки покупця збільшити або зменшити строк поставки. Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної під час приймання-передачі товару.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб (порядку), що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із постачальником. Якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів, як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше (п. 4.1. 4.4. Договору).

Згідно пунктів 6.1., 6.3., 6.4. Договору приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін. Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних і/або інших товаросупроводжувальних документів. Перехід права власності та всіх ризиків на товар відбувається у момент підписання представником покупця видаткової накладної.

Положеннями п. 7.1. 7.2.2. Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій заподіяні таки невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплати передбачені цим Договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання нею зобов`язань з а даним Договором. На покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості; у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів за дати її виникнення, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.12.2021, а відносно грошових зобов`язань до повного їх виконання (п. 10.2. Договору).

Крім того, позивач у позовній заяві звертає увагу суду що між ним та відповідачем укладений усний Договір б/н від 01.04.2021 про надання послуг по поточному ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля DAF 105.510 VIN НОМЕР_1 .

Підставою звернення позивача з позовом стало те, що за вказаними вище договорами позивачем надано відповідачу товарів та послуг на загальну суму 137161,00 грн (Акт виконаних робіт №240 від 01.04.2021 на суму 81752,00 грн та Акт виконаних робіт №525 від 11.06.2021 на суму 55409,00 грн), проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання не сплативши позивачу 52461,00 грн згідно акту №525 від 11.06.2021. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за Договором поставки, позивачем також нараховано останньому штраф у розмірі 45740,50 грн.

Відповідач в свою чергу жодним чином не заперечив на заявлений позов, про причини не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а отже, правовідносини за ним регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як доказ виконання умов Договору поставки №13/03р від 13.03.2021, надано суду Акт виконаних робіт №240 від 01.04.2021 на суму 81752,00 грн та Акт виконаних робіт №525 від 11.06.2021 на суму 55409,00 грн. Вказані Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Факт поставки товару не заперечується відповідачем.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності, комплектності товару тощо.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товарів та виконано послуг на загальну суму 137161,00 грн (81752,00 + 55409,00 грн).

При цьому, позивачем до справи подано банківські виписки з АТ «Кредобанк» за період з 15.03.2021 по 22.10.2021 згідно яких, за вказаний період відповідачем сплачено позивачу 133550,00 грн. Оплати здійснені на підставі рахунків, які зазначені у призначенні платежу.

Водночас, позивач не надав суду доказів існування інших правовідносин ніж тих, що виникли на підставі Договору поставки №13/03р від 13.03.2021, а отже, суд вважає за можливе зарахувати вказані оплати відповідача в погашення боргу за Договором поставки №13/03р від 13.03.2021, окрім платежу згідно рахунку від 09.03.2021 на суму 13400,00 грн, позаяк останній здійснений на підставі рахунку від 09.03.2021, який виставлений до моменту укладення Договору поставки.

Таким чином суд зараховує оплати здійснені відповідачем в погашення боргу за Договором за період з 15.03.2021 по 22.10.2021 у розмірі 120150,00 грн (підтверджуються банківськими виписками, наявними в матеріалах справи).

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором поставки продукції.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відтак, несплаченим залишився борг згідно актів надання послуг у розмірі 17011,00 грн (137161,00 120150,00), який підлягає підставному стягненню з відповідача.

Щодо стягнення штрафу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Також Цивільним кодексом України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ).

Пунктом 7.2.2. Договору поставки зокрема погоджено, що якщо заборгованість не буде погашено протягом 30 днів за дати її виникнення, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Водночас, згідно п. 4.1. Договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Між тим, датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової під час приймання-передачі товару (п. 3.6. Договору)

Таким чином сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі видаткових накладних, водночас позивачем не додано до матеріалів справи жодної видаткової накладної, з яких суд міг би встановити дійсну дату поставки товарів відповідачу, тоді як наявні у справі акти виконаних робіт не відображають вказаної інформації та дати їх підписання не можуть братися судом як точки відліку, з яких протягом 14 днів мав здійснити оплату відповідач.

Отже позивачем не доведено належними доказами факту прострочення відповідачем 14 денного терміну оплати товару, у зв`язку з чим, заявлені вимоги зі стягнення 45740,00 грн штрафу не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Відтак, резюмуючи наведене, суд наголошує на тому, що позивачем не доведено факту неоплати відповідачем боргу згідно актів виконаних робіт, позаяк в матеріалах справи містяться докази оплати відповідачем запасних частин згідно рахунків, які датовані після підписання сторонами Договору поставки, при тому, що позивачем не доведено факту існування між сторонами інших правовідносин окрім даного Договору.

Отже, позивач, стверджуючи про наявність підстав для стягнення з відповідача 52461,00 грн боргу та 45740,00 грн штрафу, крім зазначення власного обґрунтування, не надав на підтвердження таких доводів належних, допустимих та достовірних доказів, які суд міг би оцінити та встановити дійсну суму заборгованості. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків, що позивачем доведено у даній справі лише наявність боргу з боку відповідача у розмірі 17011,00 грн, тоді як інша сума боргу та штафу не доведені, а відтак стягненню не підлягають.

На підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позову та про стягнення з позивача на користь відповідача 17011,00 грн боргу, а решті вимог суд відмовляє.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд також наголошує на тому, що позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом про стягнення решти суми боргу, в задоволенні якої відмовлено у даному позові, додавши до позовної заяви всі необхідні належні, допустимі та достовірні докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що сума судового збору є мінімальною для вирішення даної категорії спорів, витрати зі сплати судового збору покладаються судом та відповідача у повному обсязі - 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайн Інвест Плюс" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Панаса Мирного, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43046441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ вантажних запчастин" (10001, м. Житомир, просп. Незалежності, буд. 188, код ЄДРПОУ 40214300) 17011,00 грн боргу та 2270,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз