Рішення

від 16.05.2022 по справі 548/551/22

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/551/22

Провадження № 2/548/371/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтуванняпозовузазначає,що він ОСОБА_1 , в період часу з 01 квітня 1986 року (протокол № 72-л від 01.04.1986 року) по 30 квітня 1996 року (протокол №35-л від 30.04.1996 року) працював та був членом відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство» Покровсько-Багачанської сільської ради.

30 квітня 1996 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, пенсійним посвідченням пенсіонера по віку, учасника ЧАЕС (пенсійна справа № 126449), посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 (Категорія 2) від 11.12.1992 року.

05.05.2022 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач, ОСОБА_1 , в період часу з 01 квітня 1986 року (протокол № 72-л від 01.04.1986 року) по 30 квітня 1996 року (протокол №35-л від 30.04.1996 року) працював та був членом відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство» Покровсько-Багачанської сільської ради.

30 квітня 1996 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, пенсійним посвідченням пенсіонера по віку, учасника ЧАЕС (пенсійна справа № 126449), посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 (Категорія 2) від 11.12.1992 року.

Згідно повідомлення відділу Лубенської РДА Полтавської області № 07-02/К-14 від 09.02.2022 року в переліку право-установлюючих документів громадян на земельну частку (пай) по відкритому акціонерному товариству «Оріхівське бурякогосподарство» Покровсько-Багачанської сільської ради (додатком до розпорядження голови Хорольської РДА Полтавської області від 04.10.2004 року № 350 «Про розгляд та затвердження технічної документації розташування земельних часток (паїв) в межах відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Оріхівське бурякогосподарство») відомості про ОСОБА_1 відсутні.

Згідно відповіді на адвокатський запит відділу № 3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.02.2022 року № 16-0.163-1244/15-22 ОСОБА_1 не занесений до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Хорольською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 30.05.2002 року № 231 по ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

З відповіді відділу № 2 управління у Лубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.08.2021 року за вих. № 13/40-21 слідує, що по ВАТ «Оріхівське буряковогосподарство» на території Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, документація щодо розпаювання земель на території Покровськобагачанської сільської ради у відділі відсутня.

По ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території бувшої Покровсько-Багачанської сільської ради проведено уточнення розміру і вартості земельної частки (паю) згідно схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП та затверджено розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації № 350 від 04.10.2004 року, згідно якого розмір земельної частки (паю) становить 2,92 га, уточнена вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2021 року з урахуванням коефіцієнту індексації 4,7964, та коефіцієнту 1.756 (Постанова КМУ № 1185 від 31.10.2011 року) становить 111 043, 56 грн.

Архівним відділом Лубенської РДА Полтавської області № 07-02/К-14 від 09.02.2022 року надано копію розпорядження голови Хорольської РДА Полтавської області від 04.10.2004 року № 350 «Про розгляд та затвердження технічної документації розташування земельних часток (паїв) в межах відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Оріхівське бурякогосподарство», яким затверджено технічну документацію земельних часток (паїв) в межах Покровсько-Багачанської сільської ради загальною площею 501,26 гектара, що передбачає: - місце розташування та розмір кожної 170 земельних часток (паїв) загальною площею 500, 13 гектарів; - створення мережі під`їзних шляхів на площі 1,13 гектарів рільних земель. Крім того, затверджено уточнену вартість земельної частки (паю) та її площу в розмірі 2,92 кадастрових гектарів та вирішено передати у власність земельні ділянки жителям Покрово-Багачанської сільської ради в розмірі земельних часток (паїв) для ведення особистих селянських господарств без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) згідно додатка.

Таким чином, ОСОБА_1 невключений досписку осіб,які працюютьуВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство Покровсько-Багачанської сільської ради, а також пенсіонерів, які раніше працювали у вказаному сільськогосподарському товаристві і залишаються його членами на момент видачі відповідного Державного акту на право колективної власності на землю, що підтверджено вищевказаними доказами, зокрема інформацією щодо відсутності ОСОБА_1 в переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай) станом як на момент затвердження Хорольською районною державною адміністрацією розпорядження від 30.05.2002 року № 231 по ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, так і на момент прийняття розпорядження Хорольської районної державної адміністрації № 350 від 04.10.2004 року «Про розгляд та затвердження технічної документації розташування земельних часток (паїв) в межах відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Оріхівське бурякогосподарство», яким затверджено технічну документацію земельних часток (паїв) в межах Покровсько-Багачанської сільської ради.

На момент видачі державного акту на право колективної власності на землю позивач, будучи пенсіонером та учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, був членом сільськогосподарського акціонерного товариства - ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство», однак, з невідомих причин його помилково не було включено до списку громадян членів ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» Хорольського району Полтавської області, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай), що позбавляє його права на земельну частку (пай). Вказані обставини підтверджуються вищевказаною довідкою відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.02.2022 року № 16-0.163-1244/15-22, з якої слідує, що ОСОБА_1 не занесений до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Хорольською РДА на підставі розпорядження від 30.05.2002 року № 231 по ВАС «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району полтавської області.

Під час проведення робіт з складання списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) по ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, загальними зборами членів вказаного ВАСТ не було враховано право ОСОБА_1 на отримання земельної частки (паю), як особи, яка була прийнята у члени вказаного сільськогосподарського підприємства і станом на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю була його членом, будучи пенсіонером, який раніше працював у вказаному сільськогосподарському акціонерному товаристві і залишався членом зазначеного товариства.

Таким чином, прізвища позивача у затвердженому списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю не значиться, оскільки позивач не занесений до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Хорольською РДА на підставі розпорядження від 30.05.2002 року № 231 по ВАС «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району полтавської області.

З огляду на викладені обставини, вказане вище доводить факт того, що: 1) на момент розпаювання земель ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» Покровсько-Багачанськоїсільської ради Хорольського району Полтавської області ОСОБА_1 був членом вказаного сільськогосподарського акціонерного товари ства, оскільки працював у вказаному ВАСТ і був його членом, та не був виключений із членів ВАСТ, а тому дійсно має право на земельну частку (пай) по ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровсько-Багачанської сільської ради Лубенського (колишнього Хорольського) району Полтавської області; 2) ОСОБА_1 помилково не був включений у список громадн членів ВАСТ, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно повідомлення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 23.11.2021 року за вих. № 6033/03-18 на території Хорольської міської ради (в адміністративних межах колишньої Покровськобагачанскої сільської ради) є три земельні ділянки, які відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» увійшли до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не були виділені власникам земельних часток (паїв) та обліковуються як нерозподілені: земельна ділянка площею 2,7424 з кадастровим номером 5324885000:00:001:0083, земельна ділянка площею 2,73 га (кадастровий номер не визначений), земельна ділянка орієнтовною площею 3,14 га (кадастровий номер не визначений).

Враховуючи те, що на час передачі землі у колективну власність ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, не було враховано право ОСОБА_1 на отримання земельної частки (паю), як особи, яка будучи пенсіонером, який раніше працював у вказаному сільськогосподарському акціонерному товаристві і залишався членом зазначеного товариства станом на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю, однак помилково не був включений до списку осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю), тобто осіб,які працюють ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство» на території Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, а також пенсіонерів, які раніше працювали у вказаному сільськогосподарському акціонерному товаристві, а тому останній має право на земельну частку (пай) у розмірі 2,92 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (на даний час Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області), яку необхідно виділити із земель комунальної власності на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області).

З огляду на викладене, враховуючи, що прізвище позивача, як особи прийнятої в члени ВАСТ і станом на час передачі землі у колективну власність - 04.02.1996рокубувшої його членом, не значиться у списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), питання визнання права на земельну частку (пай) можливо вирішити лише в судовому порядку.

Змістом даного позову, тобто способом захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 у даних правовідносинах, є визнання права останнього на отримання земельної частки (паю), як особи, яка була прийнята у члени колективного сільськогосподарського підприємства і станом на 04.02.1996 року, тобто на часпередачі уколективну власністьземлі ВАСТ«Оріхівське бурякогосподарство», будучи пенсіонером та учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, була членом сільськогосподарського акціонерного товариства - ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство, оскільки ОСОБА_1 відповідно до законодавства, як громадянин, якого було прийнято в члени ВАСТ та який мав право на набуття земельної частки (паю), що випливає зі змісту п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08 серпня 1995 року.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача є визнання за ним права на земельну частку (пай) у розмірі 2,92 в умовних кадастрових гектарах на території колишньої Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області (на даний час Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області).

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року започатковано процес роздержавлення та розпаювання земель, тобто перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

З метою прискорення земельної реформи та у зв`язку з

запровадженням колективної і приватної форм власності на землю

Верховна Рада України прийняла Постанову "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 року.

Згідно змісту даної Постанови, зобов`язано Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів: до 15 травня 1992 року визначити перелік сільськогосподарських підприємств та організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року. При цьому виходити з того, що у складі державної власності, яка не приватизується, залишаються землі, визначені статтею 4 Земельного кодексу України.

Пунктом 5 встановлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених абзацом третім пункту 3 цієї Постанови, провадяться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

15 травня 1992 Державним комітетом України по земельних ресурсах Міністерством сільського господарства і продовольства України Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України затверджено Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.

Рекомендації визначають порядок складання, склад і зміст проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.

Пункт 1.2. передбачав, що проекти роздержавлення і приватизації земель складаються по тих сільськогосподарських підприємствах і організаціях, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність.

Перелік таких господарств визначається Урядом Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міською Радою народних депутатів щорічно, не пізніше як за один місяць до початку наступного року.

Рішення про форму власності на землю і організаційні форми господарювання приймаються загальними зборами колективу сільськогосподарського підприємства, організації і є підставою для включення цих підприємств і організацій до переліку господарств, землі яких підлягають передачі у колективну і приватну власність.

1.3. На території сільської, селищної Ради народних депутатів формується резервний фонд земель. Ці землі залишаються у державній власності та призначаються до подальшої передачі у приватну власність або надання у користування громадянам, які переселяються

у сільську місцевість для постійного проживання, вперше прийняті на роботу або в члени сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств, або на роботу в соціальній сфері на селі.

Відповідно до п. 1.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, у колективну власність громадян передаються землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Площа цих земель визначається як різниця між загальною площею земель сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств і площею земель, які залишаються у приватній та державній власності громадян і у державній власності (резервний фонд земель, лісовий фонд, водний фонд тощо).

1.5. Для проведення роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених у пункті 1.4 цих Рекомендацій, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або їх виконкомів створюється комісія. До складу комісії входять депутати відповідної Ради народних депутатів, представники місцевої державної адміністрації, сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких роздержавлюються і приватизуються, їх трудових колективів, державних землевпорядних організацій, фінансових органів та кредитних установ.

Висновки і пропозиції комісії є підставою для підготовки

проектних рішень щодо роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.Після схвалення проекту роздержавлення і приватизації земель СГП його трудовим колективом та затвердження районною (міською) Радою народних депутатів, перенесення меж земельних ділянок в натуру на місцевість та закріплення їх межовими знаками встановленого зразка земельна ділянка передається в колективну власність на підставі державного акта на право колективної власності на землю (п.п. 1.7-1.9 вказаних Рекомендаццій).

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність, установлений Указом Президента України від 06 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Згідно зі ст. 1 вказаного Указу, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

На основі вищевказаного Указу Президента України № 720/95 від 06.08.1995 року та Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20 лютого 1996 р. N 11 за погодженням з Міністерством сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 9 січня 1996 р. КСП «Червона Зірка» землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Новоаврамівської сільської Ради народних депутатів від 26.12.1995 року № 4.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року, чинній на час паювання землі ВАСТ «Оріхівське бурякогосподарство»), п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України №2 від 19.03.2010 року) Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

Член сільськогосподарського акціонерного товариства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом сільськогосподарського акціонерноготовариства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно змісту п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720 від 08 серпня 1995 року, який є аналогічним по змісту вищевказаному п. 1.3 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Таким чином, якщо особу було помилково пропущено у списку, доданому до державного акту на право колективної власності, вона має право на отримання земельної частки (паю) із земельзапасу чирезервного фонду урозмірі відповідної земельної частки (паю).

Відповідно доп.3Порядку організаціїробіт таметодики розподілуземельних ділянокміж власникамиземельних часток(паїв),затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від04.02.2004року №122,у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: - внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); - надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення

щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель

запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Отже, створення резервного фонду під час передачі земель у колективну власність, покликане забезпечувати права, у т.ч. право на отримання у власність земельних ділянок, зокрема, осіб, які були членами сільськогосподарського акціонерного товариства на момент передачі земель у колективну власність вказним підприємствам, але були помилково невключені до списку, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст.2 вказаного Закону документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На початку 2018 року Кабінет Міністрів України ініціював передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебували за межами населених пунктів, у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Враховуючи зміни, які відбулись в законодавстві України, з 1 лютого 2018 року територіальні органи Держгеокадастру розпочали передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Так, 31 січня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», яким доручив Держгеокадастру розпочати з 1 лютого 2018 року усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

16 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»,яка запускає механізм повноцінної передачі земель сільськогосподарського призначення всім без виключення об`єднаним територіальним громадам нашої держави.

Таким чином, на даний час, землі державної форми власності на території конкретної територіальної громади передані або передаються даній територіальній громаді у комунальну власність, і саме така територіальна громада є розпорядником землі на її території.

Також згідно п. 21 Перехідних положень ЗК України землі колишніх КСП в силу Закону вважаються землями комунальної власності. Зокрема, визначено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Водночас, зміна власника земельної ділянки (з держави на територіальну громаду) та зміна розпорядника земельної ділянки, у зв`язку зі зміною законодавства, не впливає на реалізацію права громадянина України/або його спадкоємця (у разі його смерті) на отримання належної земельної частки (паю) та виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) із земель державної власності (згодом комунальної власності).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способамизахисту суб`єктивнихцивільних прав/інтересіврозуміють закріпленізаконом матеріально-правовізаходи примусовогохарактеру,за допомогоюяких проводитьсяпоновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

З огляду на зазначене, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою права або може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під змістом позову розуміють саме вид (спосіб) судового захисту прав та законних інтересів, з яким позивач звертається до суду (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12.06.2009 року).

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 3, 10, 174, 175 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, ЦК України, ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року, Указом Президента України від «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, Рекомендацій поскладанню проектівроздержавлення іприватизації земельсільськогосподарських підприємстві організацій,затверджених 15травня 1992Державним комітетомУкраїни поземельних ресурсахМіністерством сільськогогосподарства іпродовольства УкраїниМіністерством усправах роздержавленнявласності ідемонополізації виробництваУкраїни, Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122, -

, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: с. Вишняки Лубенського району Полтавської області, поштовий індекс: 37860,ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (адресазнаходження:вул.1Травня,4м.ХоролЛубенськогорайону Полтавськоїобласті,кодЄДРПОУ22528612) про визнання права на земельну частку (пай),- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. с. Вишняки Лубенського району Полтавської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) у розмірі 2,92 умовних кадастрових гектара на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Покровсько-Багачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області),яку необхідно виділити із земель комунальної власності на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17.05.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод