Рішення

від 11.05.2022 по справі 559/3047/21

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3047/21

Провадження № 2/559/232/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючогосуддіРалець Р.В.,

секретарясудового засідання Федорук О.О.,

за участю представника відповідача: Смизької територіальної громади Кузьмич М.А.,

представника відповідача: КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» - Бацман С.Л.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Студянський ліцей Смизької селищної ради», Смизької територіальної громади, третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року №155-к Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , виданий в.о. директора Комунального закладу Студянський ліцей Смизької селищної ради Бацманом С.Л., стягнути середній заробіток за період відсторонення від роботи, понесені судові витрати, а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на те, що працює в КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» вчителем англійської мови з 1 лютого 2003 року. Наказом в.о. директора Комунального закладу Студянський ліцей Смизької селищної ради Бацмана С.Л. від 08.11.2021№155-к її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. В якості підстави відсторонення вказано: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021.

Зазначає, що 22.11.2021 вона отримала першу дозу щеплення від COVID-19, проте і після цього директор ОСОБА_3 до роботи її не допустила, аргументуючи тим, що для очного навчання повинно бути дві дози. Проте така вимога стосувалась лише її, оскільки в ліцеї продовжували працювати вчителі, які також мали лише одне щеплення.

Вважає наказ про її відсторонення незаконним та таким, що грубо порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України, а тому підлягає скасуванню. Окрім того, вважає, що з відповідача на її користь необхідно стягнути середній заробіток за весь час відсторонення від роботи, а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн., згідно ст. 23 ЦК України. Моральна шкода полягає в тому, що її позбавили роботи, а отже засобів для існування, змінився її звичний спосіб життя. Моральні переживання призвели до погіршення її фізичного стану здоров`я, що певним чином позначилось також на членах її родини.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду на 13:00 годину 16 березня 2022 року в спрощеному порядку з викликом сторін.

Ухвалою суду від 16 березня 2022 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 до участі у справі залучено в якості співвідповідача Смизьку територіальну громаду.

06.05.2022 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач Смизька селищна рада, просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог, мотивуючи це наступним. КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» працівників було ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 під особистий підпис, та попереджено, що при набранні чинності наказом МОЗ працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність проти показів до вакцинації буде відсторонено від роботи в установленому порядку. Позивачка ОСОБА_1 відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення з наказом, про що було складено відповідний акт. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пройшла вакцинації проти COVID-19, відповідач, виконуючи вимоги постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», 08.11.2021 виніс наказ №155-к Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , яким відсторонив від роботи позивачку з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що зумовили відсторонення. Із вказаним наказом позивачка була ознайомлена того ж дня. Право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач на час відсторонення не отримала обов`язкового щеплення.

Зазначають, що згідно п.10 ч.35 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; чи міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат (крім сертифікатів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтого сертифіката) та негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції); або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Станом на 22 листопада 2021 року, позивачкою було отримано першу дозу вакцинації. Керівником закладу було повідомлено позивачці що згідно наказу №82-о від 22.11.2021 року «Про відновлення очного навчання в КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» з 23 листопада 2021 року в закладі буде відновлено очне навчання, і в разі допуску її до роботи, весь заклад знову доведеться переводити на дистанційну форму навчання, оскільки на території Смизької громади встановлено червоний рівень епідеміологічної небезпеки. Також було повідомлено, що її буде допущено до роботи після отримання повного курсу вакцинації, що й було здійснено згідно наказу №189-к від 06.12.2021 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 ». З метою належної організації освітнього процесу, на час відсторонення ОСОБА_1 , на посаду вчителя англійської мови у закладі було прийнято працівника за строковим трудовим договором.

Таким чином вважають, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 . Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди вважають безпідставними. Просять відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з наведених у позові підстав.

Представник відповідача КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» та третя особа ОСОБА_2 , а також представник відповідача - Смизької територіальної громади позовні вимоги не визнали, просять у задоволені позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, представників, покази свідка, з`ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка працює вчителем англійської мови КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» (а.с. 10-11).

Комунальним закладом «Студянський ліцей Смизької селищної ради» працівників ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» під особистий підпис, та попереджено, що при набранні чинності наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації буде відсторонено від роботи в установленому порядку. Позивачка ОСОБА_1 відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення з наказом, про що було складено відповідний акт (а.с. 87-89).

Таким чином, позивачка була проінформована про те, що, будучи працівником закладу освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.

Згідно наказу КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» №155-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021. Із вказаним наказом позивачка ознайомлена під розписку (а.с. 8).

Свідок ОСОБА_4 в суді показала, що 01.11.2021 були проведені збори працівників КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради», на яких доведено до відома працівників, ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 під розписку та попереджено, що при набранні чинності наказу працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації буде відсторонено від роботи.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним ту обставину, що позивачка ознайомлена знаказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 23 жовтня 2021 року, протоколом №35 позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненській області комісії було введено «червону зону», згідно з чим в регіоні застосовувались обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені для даного рівня епідемічної небезпеки, а саме, робота закладів освіти в очному режимі була можлива лише за умови якщо 100% працівників отримали два щеплення, а в дистанційному режимі - при наявності хоча б однієї дози щеплення у всіх працівників (а.с. 58-60).

Згідно п.10 ч.35 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; чи міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат (крім сертифікатів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтого сертифіката) та негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції); або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Разом з тим, відповідно допостанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(далі - постанова КМУ №1236) на роботодавця покладено лише контрольну функцію, а не обов`язки по організації масової вакцинації працівників.

Протоколом №36 від 27 жовтня 2021 року позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненській області комісії було затверджено Пам`ятку щодо обмежувальних протиепідемічних заходів при червоному рівні протиепідемічної небезпеки та порядку перевірки їх дотримання (а.с. 61-63, 64-74).

29.10.2021 Смизькою селищною радою було прийнято Протокол 11 щодо забезпечення дотримання на території Смизької територіальної громади протиепідемічних заходів поширення Ковід-19 при червоному рівні епідемічної небезпеки (а.с. 75).

Для забезпечення належного функціонування закладу, враховуючи лист Управління Державної служби якості освіти у Рівненській області від 05 листопада 2021 року № 03/01- 11/678, в якому було зазначено, про неналежне виконання окремими педагогічними працівниками своїх посадових обов`язків в умовах дистанційного навчання, що демонструє, що переважна більшість учнів не забезпечена здобуттям якісної освіти, керівником закладу прийнято наказ №82-о від 22.11.2021 року «Про відновлення очного навчання в КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» з 23 листопада 2021 року (а.с. 90, 91-92).

Як свідчить довідка Смизької амбулаторії від 22.11.2021 ОСОБА_1 22.11.2021 отримала перше щеплення від COVID-19 (а.с. 17).

Враховуючи, що станом на 23.11.2021 позивачка мала лише одну дозу щеплення від COVID-19, підстав для допущення її до роботи не було. Це стало можливим лише після отримання повного курсу вакцинації.

Наказом КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» від 06.12.2021 ОСОБА_1 допущено до роботи з 07.12.2021 на підставі міжнародного свідоцтва про вакцинацію від 06.12.2021 (а.с. 33).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Оскаржуваний наказ виданий відповідно дост.46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»,постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 №1236.

Суд не бере до уваги наданий позивачкою витяг з приватної переписки у застосунку Viber, оскільки він не може розглядатись як належний та допустимий доказ.

Згідно повідомлення НП ГУНП в Рівненській області №15751/208/03/69-2021 від 12.12.2021, звернення ОСОБА_1 по факту конфлікту з директором КЗ «Студянський ліцей» було зареєстровано в ЄО Дубенського РВП за №9770 від 29.11.2021 та розглянуто у відповідності до ЗУ «Про звернення громадян». В даній події відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, однак вбачаються ознаки цивільно-правових відносин (а.с. 95).

Відповідно до ч.1ст.3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1статті 46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третійстатті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а такожпостанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.

За змістом ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 №267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90) «Положенням про Міністерство охорони здоров`я України» головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за №521 «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року №133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Також,наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку №2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідаєКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 №731).

Отже введення в дію вищевказаного наказу МОЗ відбулось із дотриманням процедури згідно чинного законодавства.

Відтак відповідач, видавши 08 листопада 2021 року оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Крім того, суд звертає увагу, що застаттею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення«Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Працівники ж в свою чергу, мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП).

Згідно з роз`ясненнями які містяться в п.10постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Оскільки норми щодо примусової вакцинації в законодавстві України не міститься, тому діюче законодавство у разі відсутності обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У даному випадку вакцинація є умовою, за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

У постанові від 10 березня 2021року в справі №331/5291/19 Верховний суд зазначив, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Згідност.3 Конституції Українисаме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Європейський суд у своїх рішеннях також зазначає, що будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання (рішення від 08 квітня 2021 року в справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), рішення від 15 листопада 2016 року в справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (заяви №28859/11 і №28473/12), рішення від 15 березня 2012 року в справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), рішення від 09 липня 2002 року в справі «Сальветті проти Італії» (заява №42197/98.), рішення від 05 липня 1999 року в справі «Маттер проти Словаччини» (заява №31534/96).

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеногост.43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За правилами статей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача, підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниморальна шкода може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи відсутність порушень прав позивача з вини відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положеньст. 141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню з боку відповідача.

На підставі наведеного та керуючисьст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального закладу «Студянський ліцей Смизької селищної ради» (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 14, с. Студянка, Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 24170942), Смизької територіальної громади (місцезнаходження: вул. Заводська, 1б, смт Смига, Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04385391), третя особа: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.05.2022.

Суддя: Р.В. Ралець