Рішення

від 20.04.2022 по справі 355/323/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/323/21

Провадження № 2/355/180/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «НАТУРЕ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

17.03.2021 позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРЕ» (далі відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 26.02.2021 вона звільнена з посади сортувальника ТОВ «НАТУРЕ» на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України. На момент звільнення, заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати становила 15 750,00 грн., які підприємство їй не виплатило.

Окрім того, посилаючись на приписи ст. 117 КЗпП, позивач також просить суд стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 01.01.2021 року по 17.03.2021 року (до дати звернення із відповідною заявою до суду), що становить 9 000 грн., а всього просить стягнути 24 750,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Одночасно із поданою до суду заявою, позивач просить витребувати від відповідача довідку про заборгованість по заробітній платі та невикористаній відпустці.

01.02.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо ухваленння судом заочного рішення заперечень не має. (а.с.27).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.03.2021 справу для розгляду визначено судді Коваленку К.В.

Ухвалою судді від 25.03.2021 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні.

Відповідно до рішення ВРП від 12.05.2021 № 999/3дп/15/21 суддю Коваленка К.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

На підставі Розпорядження керівника апарату суду № 957 від 16.08.2021 проведено повторний авторозподіл справи та визначено суддю Червонописького В.С.

Оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, на розгляд справи не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів .

Судом на підставі частини другої статті 247Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що наказом № 21 від 08.11.2017 ОСОБА_1 було прийнято на посаду сортувальника ТОВ «НАТУРЕ» з оплатою праці згідно штатного розкладу.

Відповідно до наказу № 04 від 26.02.2021 ОСОБА_1 звільнена з посади сортувальника ТОВ «НАТУРЕ» за ч. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін).

При звільненні позивача з роботи, остаточний розрахунок з нею не проведено.

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У відповідності до витягу з реєстру Пенсійного фонду застрахованих осіб від 10 березня 2021 року, заробітна плата в грудні 2020 року складала - 5250 грн.

Оскільки даним товариством ОСОБА_1 не виплачено заробітну плату за три місяці, а саме грудень 2020 року, січень-лютий 2021 року, тому сума заборгованості становить 15 750 грн.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі -Порядок), у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

У відповідності до витягу з реєстру Пенсійного фонду застрахованих осіб від 10 березня 2021 року, заробітна плата в грудні 2020 року складала 5 250 грн., а тому, 5 250 грн. х на 2 місяці заборгованості / 56 робочих днів за період виникнення заборгованості до дня подачі заяви до суду становить 187,50 гривні середньомісячної заробітної плати.

З 01 січня 2021 року по 17 березня 2021 року сума середньомісячного заробітку становить 187,50 грн. х 48 робочих днів = 9 000 гривень.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає достягнення становить24750грн.

Крім того, суд бере до уваги те, що відповідач не виконав вимогу ухвали суду від 25.03.2021, від 02.12.2021 про надання суду довідки про заборгованість по заробітній платі та невикористаній відпустці позивача ОСОБА_1 , тому суд переконаний, що відповідач будучи належно повідомленим ухиляється від виконання ухвали.

V. Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позов про відшкодування заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24 750 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарг подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2021року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн. 00 коп. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082 -IX від 15.12.2020 р.)

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України « Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 908,00 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи по суті із відповідача підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 24750грн. у зв`язку з чим, судовий збір за розгляд справи судом становить 908,00 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то вказана сума в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2,5,10-13,18,258-259,263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальності «НАТУРЕ» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовільнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРЕ» ідентифікаційний код 36355992) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень та 9 000 (дев`ять тисяч) грн.. середнього заробітку за час затримки розрахунку, всього стягнути 24750 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят грн..)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРЕ» ідентифікаційний код 36355992) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім грн.) за розгляд справи Баришівським районним судом Київської області (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998, Номер рахунку: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.

Відповідно доп.15.5Прикінцевих таперехідних положеньЦПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ