Постанова

від 18.05.2022 по справі 916/2196/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2196/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021

по справі №916/2196/21

за позовом Одеської міської ради

до Публічного акціонерного товариства Укрнафта

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 23 794,59 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Невінгловська Ю.М., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

26.07.2021 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі ПАТ «Укрнафта»), в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 23 794, 59 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.09.2002 року між Одеською міською радою та ТОВ «Мавекс» укладено договір оренди земельних ділянок № 688/45, однак з 21.06.2004 року власником нежитлової будівлі, що розміщена на земельній ділянці, яка була передана в оренду, є ПАТ «Укрнафта», тому, на думку позивача, за даних обставин відбулась заміна сторони у зобов`язанні та ПАТ «Укрнафта» повинно виконувати умови договору оренди земельних ділянок №688/45, в тому числі здійснювати орендну плату. Позивач вказує, що відповідач з лютого 2018 року не виконує своє зобов`язання в частині здійснення орендних платежів, у результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 23 794,59 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 року в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Одеська міська рада не погоджується з рішенням місцевого господарського суду та вважає, що судом внаслідок неправильної оцінки доказів неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Апелянт звертає увагу, що у даній справі судом першої інстанції не досліджено взагалі питання розрахунку розміру заборгованості та не зазначено належного обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, що фактично, в порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, надає можливість ПАТ «Укрнафта» безпідставно використовувати земельну ділянку без сплати орендної плати.

У даному випадку, не погодившись з розміром заборгованості, розрахованим Одеською міською радою, суд мав надати власний розрахунок заборгованості з урахуванням тієї ставки, яка, на його думку, підлягає застосуванню.

Апелянт зазначає, що з урахуванням збільшення земельного податку Одеською міською радою відповідно до вимог чинного законодавства та вимог умов договору оренди землі від 05.09.2002 №688/45 розраховано орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що застосування нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Одеської міської ради є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

Одеська міська рада зазначає, що договором оренди землі від 30.03.2005 обчислення розміру орендної плати здійснено на підставі рішень Одеської міської ради, яким безпосередньо закріплено застосування 3% від нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, для земельної ділянки, за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дорога (в районі шляхопроводу).

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок стосовно стягнення 3% річних та пені за договором оренди землі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2196/21, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2196/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

13.01.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2002 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавекс» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Одеському міському управлінні Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 05.09.2002 року за № 688/45.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди, Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 2849-ХХ1П від 15.10.2001 надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2922 кв.м, що знаходиться в місті Одесі, в Іллічівському районі, по вулиці Овідіопольська дорога (в районі шляхопроводу), із земель міста, згідно з планом земельної ділянки (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1.2 Договору оренди зазначена земельна ділянка, загальною площею 2922 кв.м., надається у володіння та користування Орендаря, в тому числі: земельна ділянка площею 1076 кв.м., терміном на 20 років - до 15.10.2021 (у тому числі терміном на 1 рік - на період будівництва АЗС), для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на 150 заправок на добу; земельна ділянка площею 361 кв.м., терміном на 20 років (до 15.10.2021, у тому числі на період будівництва, терміном на 1 рік, для будівництва та експлуатації пожежних резервуарів; земельна ділянка площею 1485 кв.м., терміном на 1 рік (до 15.10.2002р.), для організації будівництва та благоустрою прилеглої території.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди грошова оцінка земельної ділянки площею 2922 кв.м. на момент нотаріального посвідчення Договору становила 205 036,74 грн., згідно з Довідкою №377, виданою Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 30.08.2002 року.

Як встановлено п.2.1 договору оренди, за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Розрахунок орендної плати зроблений відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками та за дольову участь у землекористуванні в місті Одесі», затвердженого Рішенням Одеської міської ради за № 702-ХІІІ від 29.02.2000 та Рішенням Одеської міської ради за № 1709-ХХІІІ від 31.10.2000 «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками у м. Одесі» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 за № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (з урахуванням коефіцієнта індексації 1,182 та 1,02).

Пунктом 2.2 Договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів слідуючих за останнім календарним днем звітнього місяця, у розмірі: на період будівництва: за земельну ділянку загальною площею 2922 кв.м.: 0,70*2922=2045,40 грн. на рік; на період експлуатації: за земельну ділянку площею 1076 кв.м.: 10,52*1076=11319,52 грн. на рік, за земельну ділянку площею 361 кв.м.: 0,91*361=328,51 грн. на рік. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

За п.2.5 Договору оренди Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені і є невід`ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Згідно з п.3.1.2 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.3.4.6 Договору Орендар зобов`язаний повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд ( або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Як встановлено п.5.1 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів.

Пунктом 6.9 Договору передбачено, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, передбаченому законодавством України. Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з наявних матеріалів, 21.06.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барс» (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу майна, відповідно до п.1 якого, Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, автозаправну станцію на 150 заправок на добу (далі АЗС), яка розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3/1 (три дріб один), а також обладнання, перелік якого визначений в Додатку №1 (далі Обладнання), яке розміщено на території вказаної АЗС, далі за текстом все майно іменується - Об`єкт продажу. (а.с. 89-91)

Згідно з п.2 Договору купівлі-продажу вказана АЗС належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстровании у реєстрі за №4868, що зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 11.06.2004 року, реєстраційний номер 6197050, номер запису 3318, в книзі ЗЗнеж-42. (а.с. 92)

Право власності ПАТ «Укрнафта» на автозаправну станцію на 150 заправок на добу за адресою об`єкта: Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3/1 підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №4902025 від 30.09.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 №6761-VI «Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 1 січня 2017 року.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №913 від 06.05.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:42:002:0004, площею 1072 кв.м. становить 231924,89 грн.

23.08.2019 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ПАТ «Укрнафта» було направлено претензію за № 01-13/4052 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі від 05.09.2002 року.

Листом від 12.09.2019 року за вих. № 01/01/12/01/03/01/1/283 ПАТ «Укрнафта» зазначило, що вказана до сплати сума заборгованості є безпідставною, а претензія не підлягає задоволенню з огляду на відсутність господарських зобов`язань між Одеською міською радою та ПАТ «Укрнафта».

Як зазначив позивач, несплата відповідачем з 01.02.2018 року по 31.01.2021 року орендної плати стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з ПАТ Укрнафта 20873,25 грн. орендної плати, 1703,52 грн. інфляційних втрат, 912,97 грн. 3% річних та 304,85 грн. пені.

В обґрунтування суми заборгованості по орендній платі позивач зазначив, що орендна плата за земельну ділянку площею 1076 кв.м. розрахована згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.05.2020 року за № 913 та договору оренди землі від 05.09.2002 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди та складає 6957,75 грн. на рік.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як передбачено ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з положенням ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності до до п. 2 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Порядок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі на час укладення договору оренди від 05.09.2002 року за №688/45 був регламентований Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073.

Згідно з п. п. 12, 13 Порядку №2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку № 2073).

З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи чинного законодавства судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку факт невнесення відомостей до Державного реєстру речових прав щодо права оренди спірної земельної ділянки за не тягне правових наслідків щодо недійсності договору оренди від 05.09.2002 року за №688/45.

Згідно з ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Як встановлено частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 по справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 по справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 по справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 по справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 18 квітня 2019 року у справі №913/210/18, від 11.03.2020 року у справі №921/257/19 неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Отже, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. При цьому договір оренди не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Так, в даному випадку договір оренди від 05.09.2002 року за №688/45 не припинив свою дію, а право оренди неземельної ділянки перейшло до нового власника будівлі ПАТ «Укрнафта», у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині необґрунтованості та недоведеності заявленої позивачем суми заборгованості з орендної плати з 01.02.2018 року по 31.01.2021 року у розмірі 20 873,25 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як вже зазначалося, за приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.147. п. 14.1. статті 4 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.72. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з п.п. 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України).

При цьому колегія суддів враховує, що за змістом частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 статті 288 Податкового Кодексу України.

Пунктом 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судова колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові КАС №814/1786/16 від 02.09.2020, згідно якої річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 №6761-VI «Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 1 січня 2017 року.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №913 від 06.05.2020 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:42:002:0004, площею 1072 кв.м. становить 231924,89 грн. Загальна сума орендної плати за 2018-2020 рр. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 6957,75 грн.

За умовами п.2.5 Договору оренди Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені і є невід`ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Судова колегія зазначає, що з огляду на вищевикладене, відповідач був обізнаним про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з п.2.1 розділу 2 Договору розрахунок орендної плати зроблений відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками та за дольову участь у землекористуванні в місті Одесі», затвердженого Рішенням Одеської міської ради за № 702-ХІІІ від 29.02.2000 та Рішенням Одеської міської ради за № 1709-ХХІІІ від 31.10.2000 «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками у м. Одесі» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 за № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Рішенням Одеської міської ради від 31.10.200 №1709-XXIII «Про затвердження ставки орендної плати за користування земельними ділянками у м. Одесі» затверджено річну ставку орендної плати за користування земельними ділянками у м.Одесі, у відповідності до «Грошової оцінки земель м.Одеси», затвердженої рішенням Одеської міської ради №438-XXIII від 09.12.99. Вказаним рішенням встановлено для Автозаправочних станцій визначено ставку 3%.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на умови укладеного договору оренди, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що в даному випадку визначено обчислення розміру орендної плати із застосуванням 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також закріплено необхідність зміни орендної плати, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі.

Отже, враховуючи викладене та умови Договору, розмір орендної плати відповідача за користування земельною ділянкою становить (3% від нормативної оцінки): за 2018 2021 рр. - 20873,25 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Також суд апеляційної інстанції, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем вимог договору оренди в частині сплати орендної плати, вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність задоволення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, а також правильність здійсненого позивачем розрахунку, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1703,52 грн., 3% річних у розмірі 912,97 грн. та пені у розмірі 304,85 грн.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2196/21 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2196/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2196/21 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заборгованості у розмірі 23794,59 грн., з яких: 20873,25 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 1703,52 грн. інфляційні втрати, 912,97 грн. 3% річних, 304,85 грн. пеня.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Одеської міської ради заборгованость у розмірі 23794,59 грн., з яких: 20873,25 грн. заборгованість по сплаті орендної плати, 1703,52 грн. інфляційні втрати, 912,97 грн. 3% річних, 304,85 грн. пеня.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання позову та 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Постанова суду складена та підписана з порушенням строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України з 24.02.2022 року згідно Указу Президента України №64/2022.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.П. Разюк

Г.І. Діброва