Рішення

від 17.05.2022 по справі 906/1197/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1197/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Company "ACO CORPORATION" (Virginia Beach BIvd, Virginia Beach USA), в особі представника Вірьовкіна Олександра Ігоровича (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТВУД" (м.Житомир)

про стягнення 1013850,00грн

Позивач - Company "ACO CORPORATION" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТВУД" 1013850,00грн, з яких: 36600,00доларів США попередньої оплати за товар, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.11.2021 складає 995040,00грн та 18810,00грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов контракту №34 від 20.12.2019 здійснив попередню оплату за товар, який відповідач не поставив, внаслідок чого позивач просить повернути суму попередньої оплати, а також сплатити 3% річних за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.01.2022.

Ухвалою суду від 11.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, по 28.02.2022 (включно); підготовче засідання відкладено на 01.02.2022 об 11:30; сторонам рекомендовано подати передбачені ГПК України заяви по суті спору.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2022 закрито підготовче провадження та з урахуванням ухвали від 25.04.2022 призначено справу №906/1197/21 до судового розгляду по суті на 18.05.2022.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Через загальний відділ суду подав заяву від 18.05.2022, у якій зазначив, що під час складання позовної заяви було допущено технічну помилку; просить вважати правильною суму боргу 36600,00доларів СЩА, що станом на 16.03.2021 складає 995040,00грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 28.04.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000232910813 (копія ухвали суду від 25.04.2022 у справі №906/1197/21), надіслане відповідачу, та вручено останньому 03.05.2022.

Тобто, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 між Компанією "ACO CORPORATION" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙТВУД" (продавець, відповідач) укладено контракт №34 (а.с.7-9)

Відповідно до п.1.1. контракту, подавець продає, а покупець купує сухий лущений шпон в кількості і за цінами, обумовленими в додатках, які складаються на кожну партію товару.

Валютою контракту є долар США (п.1.3 контракту).

Пунктом 2.1. контракту сторони погодили, що продавець здійснює поставку продукції протягом 10 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п.3.1. контракту, оплата продукції здійснюється наступним чином: 100% від суми партії продукції оплачується покупцем на умовах передоплати за продукцію. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р продавця. Всі платежі по даному контракту здійснюються у доларах США.

За змістом п.8.1. контракту, у разі неможливості здійснення поставки продукції, яка була попередньо оплачена покупцем, перерахована сума за непоставлену продукцію повинна бути повернута на валютний рахунок покупця не пізніше 60 днів з моменту зарахування суми на поточний банківський рахунок продавця.

Відповідно до п.9.1. контракту, всі суперечки і розбіжності між сторонами, які виникають з цього контракту, або у зв`язку з ним, які неможливо вирішити шляхом переговорів мають бути врегульовані у відповідності до законодавства України в господарському суді.

Даний контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (п.10.3. контракту).

Додатковою угодою №4 до контракту №34 від 20.12.2019 сторони п.10.3. контракту виклали в наступній редакції: "Даний контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021" (а.с.10 на звороті).

05.01.2021 продавець виставив покупцю інвойси №399, №400, №401 та №402 на загальну суму 36600,00 доларів США за 4 контейнери шпону.

Позивач здійснив оплату виставлених інвойсів, що підтверджується банківською випискою від 15.01.2021 на суму 36600,00 доларів США, у призначенні платежу зазначивши: "inv 399,400,401,402 дата 5 січна 2021р., договір 34 дата 20 грудня 2019р" (а.с.11).

Однак відповідач не поставив товар, за який було здійснено попередню оплату на загальну суму 36600,00доларів США, у зв`язку з чим позивач направив на адресу ТОВ "ВАЙТВУД" претензію №0710/2021 від 07.10.2021 від 03.09.2020 з проханням повернути кошти протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання вимоги (а.с.14-16, 39).

Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення 36600,00доларів США попередньої оплати за товар, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2021 складає 995040,00грн та 18810,00грн 3% річних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про повернення сплаченої на виконання умов контракту №34 від 20.12.2019 попередньої оплати.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 36600,00 доларів США.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок поставити його.

Проте відповідач не здійснив поставку сухого лущеного шпону та не повернув позивачу сплачені в якості попередньої оплати 36600,00 доларів США, що еквівалентно 995040,00грн.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вказану норму, порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред`явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Отже, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Керуючись наведеним, позивач направив відповідачу претензію від 07.10.2021, в якій просив повернути сплачені ним грошові кошти за непоставлену продукцію.

Крім того, як вже зазначено вище, обов`язок повернути перераховані кошти за непоставлену продукцію (не пізніше 60 днів з моменту зарахування суми) передбачено п.8.1 контракту.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "ВАЙТВУД" здійснило поставку продукції, обумовленої контрактом №34 від 20.12.2019, або докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума попередньої оплати за непоставлений товар становить 995040,00грн (по курсу НБУ станом на 16.03.2021 - 27,64грн за 1 долар США).

Однак суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку бере до уваги наступне.

За приписами ст.1 Закону України "Про Національний банк України", офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Системний аналіз норм ст.1; ч.1 ст.6; п.1-2 ч.1 ст.7; п.1 ч.1 ст.15; ч.1 ст.36; ч.1-6 ст.56 Закону України "Про Національний банк України"; Положення Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та розрахунку довідкового значення курсу гривні до долара США й облікової ціни банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.12.2019 №148, дає підстави для висновку, що встановлення НБУ курсу за своєю правовою природою є регуляторним нормативно-правовим актом, а тому виходячи з принципу jura novit curia ("суд знає закони"), величина офіційного валютного курсу гривні не потребує окремого доказування.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що умовами контракту №34 від 20.12.2019 не визначено іншого порядку визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, грошовий еквівалент визначається відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, за поточним курсом НБУ 1дол США до 1грн на дату фактичної оплати продукції, тобто станом на 15.01.2021.

Зважаючи на викладене, при розрахунку суми заборгованості позивачу слід застосовувати офіційний курс НБУ гривні до долара США станом на 15.01.2021, який становив 28,06грн.

Таким чином, сума попередньої оплати згідно контракту №34 від 20.12.2019 буде еквівалентна: 1026996,00грн (36600,00 доларів США Х 28,06грн/дол).

Однак позивач заявив вимогу про стягнення 36600,00 доларів США, що еквівалентно 995040,00грн та є його правом.

Оскільки відповідач у порушення ст.ст.525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав, попередньо сплачені кошти не повернув та продукцію не поставив, господарський суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 36600,00 доларів США, що еквівалентно 995040,00грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 18810,00грн за період з 16.03.2021 по 01.11.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, позивач вказує на те, що згідно п.8.1. контракту відповідач зобов`язаний був повернути суму попередньої оплати до 16.03.2021. Відповідно право на нарахування річних в силу ст.625 ЦК України, виникло у позивача з 16.03.2021.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 18810,00грн 3% річних є такою, що заявлена відповідно до чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню на суму 1013850,00грн, з яких: 36600,00 доларів США, що еквівалентно 995040,00грн заборгованості, та 18810,00грн 3% річних.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії "ACO CORPORATION" (в особі представника Вірьовкіна Олександра Ігоровича) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТВУД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТВУД" (вул.Гонти, 1, с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область, 12452, код ЄДРПОУ 41011218)

на користь Компанії "ACO CORPORATION" (місцезнаходження: 3500 Virginia Beach BIvd, Virginia Beach, VA 23452, USA, ідентифікаційний номер SCC ID №0389798-0; Current account: 203168003, Bank: Truist Finansial former Sun Trust BankLittle Neck Branch. 3334 Virginia Beach BIvd, Virginia Beach. VA 23452. SWIFT CODE;SNTRUS3A.)

- 36600,00 доларів США, що еквівалентно 995040,00грн, заборгованості;

- 18810,00грн 3% річних;

- 15207,75грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2- представнику позивача Вірьовкіну О.І. ( АДРЕСА_1 ) (рек.)

- представнику позивача Вірьовкіну О.І. на ел.пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2 - відповідачу (рек.)